У Біляївці можна покататися на конях. Цю послугу містянам та гостям міста надає місцевий коновод-любитель Олег Дигтярук. Зараз у приватному господарстві Олега два коня та дуже багато різноманітних засобів пересування на них. Будь-яка пора року, один телефонний дзвінок – і вас вже помчать безкраїми околицями Біляївки Каштанка та Лорд.

Олег Дигтярук до Біляївки переїхав з села Олійники, що на Хмельниччині. Їздити верхи навчився раніше, ніж ходити. Мама працювала на фермі, тож Олег ріс в оточенні благородних свійських тварин. У Біляївці він повернувся до цього захоплення після Майдану, на хвилі цікавості до своєї власної культури та традицій. Разом з однодумцями створили осередок козацтва та почали патрулювати місто на конях. Про це навіть центральні канали знімали сюжет, назвавши їх одеськими рейнджерами.

Олег ДигтярукОлег Дигтярук

За першою спеціальністю чоловік столяр, за другою – тракторист-зварювальник. Але з конями навчився обходитися змалку. Після Майдану у 2012 році зацікавився історією України, старовинної зброї, одягу. Тоді запропонував однодумцям створити у Біляївці осередок козацтва та почати патрулювати місто на конях. Допоміг з цією ідею місцевий фермер, керівник агропідприємства “Єдність” Олег Ніцевіч. Він подарував козакам першого коня, виділив місце для його випасу та тренувань.

- Не кожного коня можна вивести в люди, в центр, серед машин, - говорить Олег, - мої знають, як себе поводити, смирні, слухняні. Це не один день треба тренувань.

Чоловік збудував конюшню, і тепер коні живуть у нього вдома. Їх зараз двоє – Каштанка та Лорд. Каштанкою звали першого коня Олега, а Лорд заслужив своє ім’я за благородний характер та величну поставу.

Зараз Олег бере участь у всіх міських заходах – катає дітей, дозволяє погладити їх та пригостити смаколиками. Люблять вони яблука, моркву, сухарики зі справжнього хліба та цукор шматочками.

- Діти дуже люблять коней, - розповідає Олег, - навіть сусідські, скільки б не водив вулицею коней, вже мали б звикнути. А все одно, біжать, просять покатать, доторкнутися до них.

Замовляють коней на свята містяни – на дитячі дні народження покатати малюків, на сватання та весілля, на “кури” – веселий місцевий обряд на третій день біляївського весілля.

За ці роки Олег назбирав цілий арсенал екіпажів, на яких катає біляївців та місцевих – декілька різних підвод, сани та навіть справжня старовинна карета.

- Її ще до війни привіз з Криму, - згадує коновод, - вона автентична, є така версія, що на ній їздила цариця. Дорога ковка, візерунки, колеса – все вдалося зберегти. Єдине, що з зимового варіанту ми її переробили на літній.

Автор: Степан Загризлий

Всі екіпажі робочі. Для кожного Олег розробив свої маршрути. Може покатати верхи, можна на підводах околицями міста поїхати на оглядову екскурсію, з’їздити у глиб плавень, карета піде тільки містом, а сани – коли пощастить зі сніжною зимою.

У чоловіка є мрія – відкрити музей під відкритим небом. Каже, що за роки назбирав чимало старовинних речей, які зараз розкидані по всій Україні.

- Вдома вже немає місця це розмістити, - говорить чоловік, - є старовинні інструменти, наприклад, на яких жінки пряли тканину. Вони робочі, можна хоч зараз сідати та прясти. Є інструмент для гончарства. Єдине, що сам я не потягну такий проєкт. Був би інвестор, чи зацікавленість громади створити щось таке разом – із задоволенням би підключився.

Коновод дуже жалкує, що це мистецтво верхової їзди, яке раніше було по плечу кожній дитині, зараз йде у минуле. Тому завжди радо відгукується на запрошення шкіл показати коней дітям, дати змогу проїхатися верхи, просто погладити тварину. Він радо відгукнеться на замовлення місцевих та гостей зробити відпочинок у місті більш цікавим та різноманітним.

Фото Марини Верещаги