Поява шакала у Нижньодністровському регіоні - явище цікаве і остаточно не вивчене. Працюючи над вивченням природи Дністра і суміжних з ним регіонів, мені час від часу доводилось чути дивні звуки невідомої тварини. Перші такі голоси у 80-х роках минулого століття я почув у гирловій частині річки Глибокий Турунчук. Не міг пояснити природу цих звуків. Та йшов час, і у 1998 році, проїзджаючи дорогою Одеса-Рені в районі Маяківського мосту звернув увагу на тварину, що загинула тут під колесами автомобіля.
Тушка тварини була частково пошкоджена, і мені не вдалось одразу визначити її вид. На той час я працював у Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова. Знайдену тварину показав співробітникам зоологічного музею. Спільними зусиллями встановили, що звір - шакал звичайний, який, ймовірно, мігрував з румунської частини дельти Дунаю, де він зустрічається ще з 50-х років минулого століття. Наразі з посмішкою згадую, скільки жартів колег було з цього приводу. Адже у появу цього виду на теренах Україні не просто ніхто не вірив, навіть думки такої не припускав. Саме таке сприйняття цієї інформації спонукало мене провести додаткові дослідження у плавнях Дністра з пошуку інших особин цього виду.
Микола Роженко
Разом з обстеженням територій я спілкувався з місцевими жителями, які могли бачити незнайому їм тварину. Згодом саме вони розповіли мені про такі зустрічі. На підставі цієї інформації визначили умовний район мешкання шакалів. Після його обстеження результати перевершили усі сподівання. Мені вдалось не тільки сфотографувати цих тварин, а й помітити їх кольоровими нашийниками для розпізнавання їх у природі у майбутньому.
Перше фото шакала у природному середовищі, яке було зроблене на території України Миколою Роженком
Зовні шакал дещо схожий більше на вовка, ніж на інших хижих звірів родини собачих. Характерною ознакою для нього є відносно високі руді ноги, невелика голова з рудими добре помітними вухами та гострою теж рудою мордою. Вага дорослих звірів коливається у межах 7- 13 кг, хоча мені вже зустрічались самці вагою біля 16 кг. Довжина його тіла трохи менша 1 метра. Зазвичай самці дещо більші самиць.
Живуть шакали парами. Можуть утворювати зграї, де домінує альфа-пара. Таку зграю я спостерігав на березі Дністера у зимовий період. Вона налічувала 12 звірів.
Живляться загиблими тваринами, але можуть полювати на дрібну здобич та домашніх тварин. Полюбляють їжу рослинного походження: фрукти та зернові культури, зокрема кукурудзу та соняшник.
Особливістю поведінки є майже відсутній страх по відношенню до людини. З першого погляду тварина дуже схожа на здичавілого пса. Впевнений, що навіть люди обізнані на видовому різноманітті ссавців не одразу впізнають у ньому дикого звіра. Шакал не втратить нагоди перевірити, чи не залишилось після відвідин природи людиною щось, чим можна похарчуватись.
Пригадую випадок, коли мені довелось на декілька хвилин залишити під деревом рюкзак з їжею, як такою нагодою негайно скористався дорослий шакал, який, лежачи на боці, одним оком поглядуючи у мій бік, просто шматував рюкзак і з жадібністю ковтав мій обід, не гребуючи ні цукерками, ні печивом, ні смаколиками.
Навіть мій рух у його сторону не налякав зголоднілого звіра. Тільки після окрику у його бік, шакал, не поспішаючи, піднявся, відійшов у бік метрів на 20, і спокійно спостерігав, як я збирав залишки свого обіду, від якого залишився тільки термос з чаєм. Саме після такого випадку я остаточно зрозумів, чому не зовсім порядних людей порівнюють з шакалом.
Наразі цей вид розповсюдився по всій Україні, оселяючись переважно на заболочених ділянках великих та малих річок. Його чисельність у межах держави достеменно не відома, але на сьогодні ми впевнено можемо стверджувати, що вона налічує тисячі особин у різних регіонах. Найбільша їх чисельність зосереджена у Дунайському та Дністровському регіонах. Найбільша чисельність шакалів на сьогодні спостерігається в Овідіопольському та Білгород-Дністровському районах, хоча, звичайно, в Біляївському вони також водяться.
Фауна
Лайфхаки
