Open.Дністер продовжує розповідати про цікаві екологічні стежки Пониззя Дністра. Ми переконані, що навіть просту прогулянку можна перетворити в захоплюючу подорож. Наприклад, шукати рослину одного кольору. Сьогодні ми поговоримо про Дністер у жовтому.
Півники болотні (Iris pseudacorus)
Квітки французьких королів, Людовик VII зробив його елементом герба Франції, а при династії Медічі ірис був символом Флоренції. Ще цю квітку називають північною орхідеєю. У минулому звичайний для нашої місцевості вид. Наразі у Пониззі Дністра перебуває під охороною.
Причину зникнення виду, пояснює знавчиня природи Любов Ільмінська.
Це розорювання заплав та інвазії клена ясенелистого. "Модне" закордонне дерево окуповує береги і затіняє болотисті луки.
Калюжниця болотяна (Caltha palustris)
Назва рослини походить від давньоруського слова "калужа" (калюжа або болото). Без води рослина не виживає, в народі її часто називають жабник або водяна змія. Своє наукове ім’я калюжниця носить завдяки перекладу грецького слова «calyx» або «kalazos», що означало або «чашу» або «кошик». Це, мабуть, пов’язано з обрисами бутона, який сильно розкривається в процесі цвітіння.
Глечики жовті (Nuphar lutea)
Глечики жовті або латаття жовте — це багаторічна водяна трав'яниста рослина, що росте у воді на мілині замулених озер, заплав річок із повільною течією по всій Україні.
Цвіте з травня по серпень. На відміну від латаття білого, плоди жовтих глечиків дозрівають над, а не під водою. Розмножуються жовті глечики не лише насінням, частіше — кореневищем, коли весняні потоки відривають частинки коріння і розносять його водою.
Екологи вважають, що наявність у воді жовтих глечиків є індикатором стану водойми. Ця рослина не дає розмножуватися синьозеленим водоростям, попереджаючи "цвітіння" води. Пригнічує вона й життєдіяльність багатьох найпростіших – амеб, інфузорій. Тому вода в місцях зростання глечиків вважається чистішою й безпечнішою. А рибалки знають напевне: там, де ростуть глечики жовті, зазвичай водиться риба.
Як і більшість інших водяних рослин, глечики жовті належать до найстаріших рослин планети, що з’явилися на Землі мільйони років тому.
Глечики жовті
Підбіл звичайний, мати-й-мачуха (Tussilago farfara L)
Мати-й-мачуха - багаторічна трав'яниста рослина. Наукова латинська назва рослини походить від злиття двох слів: tussis - кашель і ago - приводити в рух і перекладається приблизно як "кашлегон". Дана назва є цілком доречною, оскільки з рослини виготовляли медичні засоби проти кашлю.
Ще древні греки та римляни знали про лікувальні властивості рослини. Для того, щоб використовувати листя рослини в лікарських цілях їх необхідно правильно підготувати. Листя збирають навесні або в першій половині літа і засушують на відкритому повітрі або в спеціальних сушарках при температурі 40-50°С.
В Англії є в продажу льодяники під назвою "Coltsfoot Rook" з екстрактом мати-й-мачухи в складі, які активно використовуються як засіб від кашлю.
У 1990 році на герб однієї норвезької комуни "Наннестад" були нанесені 3 квітки мати-й-мачухи жовтого кольору, які були дуже поширені в цій місцевості.
Підбіл звичайний
А які ще рослини жовтого кольору вам зустрічалися у Пониззі Дністра? Напишіть у коментарях.
Кульбаба
Українське слово «кульбаба» утворене від давнішої форми «кульбава», яке походить від праслов’янського слова «кульбастий», тобто квітка, здатна до загинання, округлості, горбата, загнута. По-латині кульбаба називається Taraxacum. Вчені припускають, що цей термін походить від грецьких слів «заспокоювати», «лікувати хворобу очей» або «дикий латук». Називали цю рослину одуваном, пустодуєм, вітродуйкою, повітряною квіткою, а за раннє цвітіння та лікувальні властивості – бабусиною травою, березневим кущем і еліксиром життя.
Рід Кульбаба налічує понад 2000 видів, в Україні зростають дванадцять, з них найпоширенішим є кульбаба звичайна, або лікарська, а знайти її можна скрізь в Україні – на луках, вигонах, у садах як бур'ян, майже понад кожним парканом чи пеньком.
Впізнати рослину легко. Перші листки – голі, характерної еліптичної форми, світло-зеленого забарвлення, чергові листки зібрані у розетку, зубчасто-лопатеві, стебло порожнисте, безлисте, з опушеними стрілками у верхній частини, висотою до 40 см, квітки яскраво-жовтого забарвлення, корінь стрижневий, потовщений у зоні кореневої шийки, а плоди – клиновидні сімянки світло-коричневого або зелено-сірого кольору. Насіння – у вигляді парашуту, що сприяє швидкому його розповсюдженню вітром на великі відстані. При надламуванні усіх частин рослини, включно із корінням виділяється молочний сік.
Згадується ця квітка і в легендах нашого краю. Одна з них разповідає як богиня здоров’я вирішила віддячити кульбабі за те, що та лікує людей від різних хвороб, і зробити її красивою. Кульбабка захотіла бути схожою на сонечко, на місяць або на зірки. Засміялася богиня і вирішила здійснити мрію. Тепер, коли кульбаба цвіте, вона схожа на маленьке сонечко. А коли кульбаба відцвіте – на срібний повний місяць. Якщо подути – місяць розлетиться маленькими зірочками.
Пижма
Ця рослина в усі часи славилося своїм шкідливим впливом на кліщів, тарганів, бліх та інших шкідників. У ньому міститься отрута, який смертельний для комах. При цьому на людей і тварин отрута не робить впливу.
В першу чергу, пижмо цінується як лікарська рослина. Вона містить масу корисних речовин. Використовується як протизапальний, глистогінний, загальнозміцнюючий засіб. Бактерицидні властивості трави використовували, зберігаючи в ній м’ясо і рибу, так продукти довго зберігали свіжість. Запах зелені і квіток відлякує шкідливих комах (мух, комарів, бліх і вошей). У кулінарії пижмо успішно застосовують як приправу до м’яса і риби. У садах її вирощують як невибаглива декоративна рослина.
Сподобалося? Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах: Телеграм, Instagram, Facebook. Буде багато цікавого!
Фауна
