Навесні та щоосені десятки людей хочуть взяти участь в озелененні парків, берегів. Однак інколи це закінчується великою шкодою для природи. Не у всіх екосистемах повинні рости дерева. Наприклад, у степу. Не всі дерева підходять для різної місцевості - деякі навпаки витісняють рослини та дерева-аборигени, тим самим порушуючи баланс біорізноманіття.
Степ - це окрема екосистема
І вона виконує безліч екосистемних функцій. Бездумне засаджування деревами степів, розорювання їх - приводить до великої кількості негативних наслідків.
Степ - не гола. Рослинність у степовій зоні формується специфічна – трав’яниста, котра всю свою біомасу «ховає» якомога глибше під землю, подалі від пекучого сонця, формуючи дернину і густу мережу коріння. Тож уся дощова або тала вода вбирається, перш ніж встигне просякнути ґрунт, і не потрапляє далі, ніж на 10 см від поверхні – рослини її накопичують і зберігають на час спеки.
У лісі все навпаки – майже вся біомаса, живлячись ґрунтовою вологою, знаходиться над поверхнею землі (стовбури, гілля). У степу ж дерева не виживають, адже до глибин, яких сягає їхнє коріння, волога не доходить.
Тому заліснення степу – погана ідея, яка тільки шкодить степовим екосистемам, знищуючи їхнє біорізноманіття. З погляду ботаніків, степ – це місцевість, де в сухих умовах розвивається найбільше на планеті різноманіття трав’янистих рослин.
Степова флора, як і будь-які зелені рослини, активно поглинає атмосферний вуглець (у вигляді вуглекислого газу) і, згодом відмираючи, утворює родючий шар – чорнозем, який може накопичуватися нескінченно завдяки сухості ґрунту (товщина чорнозему у степах подекуди перевищує 2 м, тоді як у лісі це, як правило, не більше 5 см). Тобто цілинний степ – це, фактично, найефективніше на планеті сховище атмосферного вуглецю. Коли степ переорюють, повністю руйнуючи його традиційний рослинний покрив, цьому механізмові кладеться край: після першого ж дощу ґрунт зволожується, розкладається – і накопичений у ньому вуглець повертається назад, в атмосферу, посилюючи парниковий ефект. І всі тисячоліття, витрачені степовими рослинами на консервацію вуглецю у ґрунті, зводяться нанівець.
Дерева-чужинці
Погана ідея садить в природних екосистемах не властиві території дерева, бо вони гарні чи екзотичні. Для цього є ботанічні сади, а не береги річок, узбіччя доріг, які оточують степову зону.
Такі дерева дегко долають величезні відстані, використовуючи літаки, кораблі, потяги та автомобілі заради вторгнення на нові території. Вони захоплюють простір та змінюють ландшафти, руйнують економіку та погіршують здоров'я людей. Як і в стереотипних прибульці з фільмів, їхні тіла зеленого кольору. І йдеться про дерева-вселенці.
У свій час для посадки лісосмуг використовували такі породи дерев, як дуб червоний, робінія псевдоакація, клен ясенолистий, в'яз низький, гледичія колюча та аморфа кущова, верба ламка, що не є природними видами для теренів України, проте вони володіють високими адаптивними властивостями.
Серед рослин в Україні за різними оцінками налічують від 600 до 800 чужорідних видів рослин, що скаладає до 14 % рослинного світу; із них близько 50 видів є небезпечними інвазійними. Всі вони були посадженні людьми - нібито з добрим наміром.
Якщо є бажання посадити дерево - зверніться до фахівців, проконсультуйтеся, або загляньте у наш довідник рослин-аборигенів Дністра.
Сподобалося? Підписуйтеся на наші сторінки у соціальних мережах: Телеграм, Instagram, Facebook. Буде багато цікавого!
Люди
Фауна
