Більшість птахів, які водяться на берегах Дністра, дійсно мають досить темне пір'я - так простіше ховатися на території, яка більшу частину року має сірий, коричневий, чорний та пісочний колір. Однак навіть тут можна побачити строкатих та яскравих пернатих. Open.Дністер підібрав для любителів спостерігати за птахами добірку з яскравих красунчиків та красунь, яких можна побачити на берегах Дністрі, зокрема у Пониззі Дністра. Власне ці фото, що ілюструють статтю, були зроблені на берегах Кучурганського водосховища — на річці Кучурган, яка розташована на кордоні Молдови (невизнане Придністров'я і Одеської області).
Кібчик (Falco vespertinus)
Це маленький гострокрилий сокіл, розміром з галку. Самки майже непримітні, брунатного відтінку, а от самці - справжні модники. Їхнє пір’я має сіро-блакитний колір, а над лапками пухнасті коричнево-руді "штанці" та підхвістя.
Європейська популяція становить 30% світової популяції, стрімко скорочуватися почала у 1970-1990 роках. Одним із факторів смертності є ураження електричним струмом. Гніздиться птах на більшій частині України. Це популярний птах степу та лісостепу. Не може існувати у гірських районах.
Кібчик (Falco vespertinus)
Одуд (Upupa epops)
Маленькій пернатий рудий "ірокез". Одуд — моногамний птах, тому не зовсім зрозуміло, навіщо йому такий строкатий наряд. Свою кохану птах обирає один раз на все життя. Весною, у пору кохання і пристрасті, удоди оду-ду-ду-кають, як очманілі. Доречі, свою назву вони і отримали за ці характерні звуки під час шлюбного періоду. Майбутні хороми пара облаштовує в затишних місцях: дуплах, ущелинах каміння та… мертвих тушах тварин.
Одуд був священним птахом у Стародавньому Єгипті, був зображений на стінах пірамід і храмів. Під час перельоту удоди можуть підніматися на великі висоти, долаючи Гімалайські гори. Учасники однієї з експедицій, які підкорювали Еверест, помітили одудів на висоті 6400 метрів.
Згідно з легендою, що існувала на Волині, одуд колись був царем птахів, але захотів стати пташиним богом. Бог за це покарав Одуда, наділивши його чубом на голові і огидним запахом.
У пташенят Одуда і у самки в період насиджування яєць куприкова залоза виробляє особливу чорно-коричневу рідину з досить неприємним запахом. У момент небезпеки птах може випустити струмінь цієї рідини, змішаної до того ж з послідом, на ворога.
Одуд (Upupa epops)
Бджолоїдка, або щурка європейська (Merops apiaster Linnaeus)
Про них кажуть — барвисті повітряні акробати. Їх пір’я якого виграє майже всіма барвами веселки. Пір’я у бджолоїдки може мати яскраві відтінки зеленого, синього, червоного і жовтого кольорів. У деяких видів, приміром бджолоїдки звичайної, оперення забарвлене цими й іншими кольорами одночасно.
Догляд за ним займає десяту частину свого дня. Зранку пташка гріється на сонці і дзьобом чистить пір’я. Сонячне тепло, очевидно, активізує паразитів, і їх значно легше ловити. Бджолоїдки деяких видів люблять приймати сонячні ванни з «друзями». Тоді всі займають однакову позу: повертаються спинками до сонця і розправляють крила. Така компанія нагадує туристів на пляжі.
Бджолоїдка звичайна, або щурка європейська
Купаються бджолоїдки трохи рідше. Для цього вони пірнають у воду на льоту і швидко виниряють. У посушливих регіонах птахи приймають «пилові ванни». Після цього їм слід обов’язково почухатися і почистити пір’я.
Сиворакша (Coracias garrulus)
Сиворакшу легко впізнати завдяки блискучому зеленкувато-синьому оперенню й швидкому, сильному й спритному польоту. Найчастіше її можна побачити, коли вона сидить на високому місці - на товстій гілці дерева, що росте на узліссі, на телеграфному стовпі, на стозі сіна або на береговому крутосхилі. По землі вона ходить досить незграбно, але не уникає ходити, тому що живиться дрібними хребетними - ящірками, жабами, пташенятами дрібних птахів та навіть гризунами.
Вивільга (Oriolus oriolus)
Зовні вивільга – справжня модниця. Самці одягнені в яскраво-жовтий одяг, а крила і хвіст у них – чорні. Самки мають оперення кольору зелених оливок. Між оком і дзьобом у вивільги є помітна чорна смужка. Розміром цей птах трохи більше шпака.
Живуть іволги в помірних широтах північної півкулі, проте на зиму вони відлітають в теплі країни, звідки повертаються тільки в травні. Після повернення в рідні краї птиці селяться в світлих лісах з високими деревами, але можуть вибрати місцем проживання і міський парк.
Між собою вивільги спілкуються за допомогою посвистів і звуків, схожих на скрипи. Але періодично в їхніх піснях чуються і звуки, дуже схожі на флейту.
Навесні першими в наші краї прилітають самці. Здається, що ніби маленькі сонечка з’явилися в лісі. Слідом за ними летять світло-оливкові самки. Як тільки з’являється листя на деревах, іволги починають створювати сімейні пари. Для будівництва гнізд вони часто вибирають верхні гілки високих беріз. Гніздо у іволги має дуже оригінальну конструкцію – воно схоже на кошик, підвішений на гілці.
Вивільга (Oriolus oriolus)
Рибалочка, зимородок (Alcedo atthis)
До сімейства рибалочкових належать переважно невеликі, часто досить строкаті і красиві птахи.
Звичайна, або синя рибалочка – дрібна птиця, яка за розмірами трохи більший звичайного горобця. Представники даного виду володіють яскравим оперенням, зверху блискучим і блакитно-зеленого кольору, з маленькими світлими крапками на крилах і голові. Птиця видає переривчастий писк типу «тиип-тиип-тиип». До даного виду віднесено шість підвидів – осілих та перелітних.
Рибалочки воліють жити поблизу водойм. Але в цих пернатих досить високі вимоги до місця гніздування. Вони підбирають чисті водойми, як правило, неглибокі, але і не дуже мілководні. Вода в цих водоймах повинна бути проточна, а береги – обривисті і порослі чагарником. Оскільки таких місць стає все менше-через діяльність людини, чисельність рибалочок неухильно скорочується. Крім того, ці птахи не люблять сусідства з іншими пернатими.
Рибалочка, зимородок (Alcedo atthis)
Снігур звичайний (Pyrrhula pyrrhula)
Снігур — це один із найбільш відомих пернатих завдяки характерному забарвленню. Кожен із нас хоч раз у житті бачив цю невелику пташку на гілках дерев.
його головна відмінність від інших пташок – це яскраве забарвлення грудки. У самців пір’їни червоно-жовтогарячого кольору, а у самок – ближче до рожевого. Забарвлення грудки перетікає у біле черевце. На голові у снігурів розташована свого роду «шапочка» чорного кольору, яка перетікає на мордочку. Дзьоба коротка, але масивна.
Снігурі – птахи не тільки красиві, а й солідні: ніколи не поспішають, не метушаться. І до того ж рицарі: самці, які б не були голодні, завжди поступляться кращими гронами горобини самиці. Перелітаючи з дерева на дерево і наспівуючи свої приємні пісні снігурі дуже оживляють зимові ліси, сади, парки.
Снігур звичайний (Pyrrhula pyrrhula)
Вільшанка (Erithacus rubecula)
Вільшанки, також як і інші співочі птахи, позначають свою територію голосним співом. Найголосніше вони співають навесні, у цей час спів здобуває ще один зміст - привернення самки.
Пісня вільшанки в шлюбний період починається звуками, що нагадують скрип незмащеного колеса воза, який піднімається вгору, а закінчується мелодійним передзвоном срібних дзвіночків.
Вільша́нка (Erithacus rubecula)
Синьошийка (Luscinia svecica)
Це дрібна полохлива пташка. Гніздиться майже на всій території Європи та Азії.
Синьошийка відома своїм умінням наслідувати голосам інших птахів і механічним звукам. За ці здібності їх відловлювали і тримали у клітках. Німці таких пташок називали – «Stubenvogel», тобто «кімнатна пташка».
Свою пісню самчик виспівує в польоті або неподалік від місця, де буде звите гніздо. А після спарювання і відкладання самкою яєць майже зовсім замовкає. Продовжують співати лише ті самці, які залишилися без пари.
Самці синьошийки мають два наряди: «наряд спокою» у міжшлюбний період і «наряд звабника» у період спарювання. Синє пір’я на шиї самця рефлектує ультра-фіолетові промені, які здатна бачити самка, і які грають вирішальну роль у виборі партнера. Пляма на синьому тлі шиї птаха є предметом особливої гордості. У одних видів вона руда, а у інших біла. Всіма рухами і танцями навколо мами своїх пташенят майбутній тато випинає саме цю пляму-зірку.
У шлюбний період самці можуть як жорстко конкурувати між собою і ганятися за самкою, так і зваблювати самку напівголосним співом і демонстрацією блакитного «жабо» з яскравою плямою
Пару створюють на все життя. Гніздо будують на землі в укритих місцях. Після вилуплення пташенят самка декілька днів проводить з ними в гнізді. Самець годує і самку, і дитинчат. Пізніше батьки разом літають на пошуки їжі. Харчуються комахами, а восени ще й ягодами. Їжу шукають на землі.
Не втрачайте можливість побачити їх на берегах Дністра - просто уважно дивіться навколо!
Лайфхаки
Екологія
