Ірина та Володимир Цердіни – біляївці, які смачно та ситно нагодують вас стравами з пилу-жару. Вони готують справжню біляївську юшку, смажені карасики, фірмовий челогач з чорносливом, запечені овочі зі спеціально збудованої печі та плов на відкритому вогнищі. Подружжя тримає на берегу кафе, де вдалося зберегти історичну вивіску з далеких 60-их “Вітерець”, вивозять туристів на острова у плаваючому ресторані та професійно влаштовують пікніки.
Захоплення біляївською кухнею та річкою почалося з родини Ірини. У Біляївці Кравченки, це дівоче прізвище Ірини, потомственні рибаки. Будинок, в якому вона зростала, знаходиться у мікрорайоні Зелений хутір. З нього маленькими каналами та єриками можна було виїхати на річку. Смажена риба, юшка – це все були традиційні страви на столі. Як давні біляївські господині, Ірина може накрити стіл на будь-яку компанію, хоча не має професійної поварської освіти. Раніше таких жінок у Біляївці запрошували приготувати їжу на свята, весілля.
– Мені лише треба сказати кількість людей і бюджет на компанію. Все інше порахую, меню складу, ніхто не залишиться голодним чи незадоволеним, – говорить Ірина.
У меню їх ресторану чимало смаколиків. Готують Ірина та Володимир найчастіше разом. Все почалося з того, що вони разом працювали в одному із закладів громадського харчування ще у 2002 році. Але згодом вирішили, чому б не розпочати власну справу. Досвід був, бажання було, а ще – своє власне меню. Вони ніде не вчилися готувати. Це, як талант, він або є, або його немає.
Родина розповідає, що навіть традиційні страви вони намагаються готувати так, щоб клієнти казали “смачно та душевно, як у Цердіних”.
– Почнімо, мабуть з коронної страви – це челагач, биток зі свинини на кісточці, - розповідає Володимир Цердін, - який томиться на решітці. Особливий смак йому надає чорнослив. Для цього на м’ясі робляться спеціальні “кишені”, в які вкладається гнічена слива.
Ще вони готують справжню біляївську юшку. Це не той рибний суп, який часто подають в ресторанах. Юшку потрібно обов’язково варити на відкритому вогнищі, у великому казані. У казан потрібно опустити щонайменше три види риби – карп, лящики та сома. Перші дають юшці отой самий солодкий рибний присмак, сом – більше для того, аби смакувати м’ясом. Додають картоплю, томати, перець – все великими шматками.
Є тут і свій секретний інгредієнт, через нього цю страву Цердіни назвали – “юшка з ананасами”.
– Якось готували юшку для компанії, - розповідає Володимир, - і поклали туди великі шматки коріння селери. Відварившись, він дійсно був схожий на ананас. Мене запитали, що це? Пожартував – ананас. Чи варто казати, що його з’їли першим з усієї юшки? І потім просили приготувати “юшку з ананасами”.
До неї родина обов’язково подає аджику. Кладеш ложечку цієї гострої субстанції у гарячу паруючу юшку, мішаєш, і вона починає відігравати новими смаками та ароматами. Кожен ковток, ніби зігріває теплом та делікатною перчинкою горло, шлунок. Ніжить їх. А потім так смачно закусити білим, розтомленим у казані, м’ясом.
Не даремно родина Цердіних ставала переможцями конкурсів з приготування юшки. Вони знають та вміють готувати та подавати цю страву.
У кафе “Вітерець” родина збудувала старовинну піч, в якій готують різні біляївські страви – “совус”, так у Біляївці називають картоплю, томлену в томатній піджарці та з реберцями, червоний борщ, малесенькі голубчики.
Вид з кафе Вітерець на річку
На решітці готують лаваш з сулугуні із зеленню, у печі запікають скумбрію з овочами, на шампурах – шашлик, овочі-гриль, варять особливим способом раків до пива. На жаль, фотографій цих смаколиків небагато. Бо вони не встигають дожити до моменту, щоб сфотографувати, розлітаються миттєво.
– Це ті страви, які готувалися в Біляївці роками, - каже Володимир Цердін, - але місцева кухня збагачується іншими. Наприклад, часто для своїх постійних клієнтів готуємо курбан, це м'ясо з овочами, узбецький плов, за всіма традиціями – із кмином (кмин або зіра – це спеція з легким горіховим ароматом, багата мікроелементами та ефірними маслами), великими головками часнику, бараниною.
Родина Цердіних весь час удосконалюють не лише меню, а й сервіс. Кілька років тому у них з’явився ресторан на плаву. Його замовляють для корпоративів, днів народжень.
– Це ніби баржа під дахом, - розповідає Ірина Цердіна, - вона собі пливе, тут мангал, де шкварчить шашличок, на столі вже накрита закуска. Люди відпочивають, дивляться у різні боки та насолоджуються краєвидами.
А ще родина вивозить відпочивальників на остови та влаштовує там пікніки. Один з них замовив відомий одеський сатирик Михайло Жванецький, а серед запрошених гостей були відомі коміки.
– Подарував йому пляшку, в яку закатав біляївську самогоночку, - каже Володимир, - прозору та чисту, як сльозу немовляти. Вона дуже смакує та йде до всіх страв з печі чи мангалу.
Родина каже, що у них є дві мрії. Оскільки їх робота більше сезонна, то хочуть збудувати баньку – щоб попарилися та могли пірнути у справжню ополонку, а також відкрити у Біляївці достойне кафе для людей різного віку. А поки готові і надалі приймати у своєму закладі відвідувачів, які хочуть відпочити на природі та посмакувати домашньою кухнею.
Фауна
Флора