Нижньодністровський національний парк, який розташований в межах 3 районів, зокрема, і Біляївського, має безліч родзинок, унікальних природних ландшафтів, сприятливі умови для відпочинку. Але в Україні про нього не так часто чути з доброї сторони. Бьодвотчери кажуть, що їм тут не завжди раді, у медіа постійно з’являються повідомлення про корупційні скандали, а щовесни виникають масштабні пожежі, які свідчать про недостатню екосвідомість мешканців. Ми знайшли три практичних рішення, які вже реалізовані в інших національних парках України, які могли б допомогти розвивати заповідну територію Нижньодністровського парку та вирішити проблеми, про які говорять найчастіше.
Проблема № 1. Відсутність системи у природоохоронній діяльності, зокрема, у боротьбі з браконьєрами та підпалювачами
За даними офіційного сайту Нижньодністровського парку, за 2019-2020 роки служба охорони знищила 150 км незаконних сіткових знарядь лову. Втім звіт про кількість притягнутих до відповідальності порушників і відшкодування ними завданих збитків – відсутній. У відкритому реєстрі судових рішень за 2020 рік є лише одна справа щодо правопорушення у сфері охорони природи на території Нижньодністровського парку. Адміністрація парку не достатньо активна у боротьбі з пожежами у плавнях, які відбуваються там регулярно. Вони констатують, що причина пожеж – людський фактор, однак часто навіть не звертаються із заявою до поліції встановити паліїв.
Одна з пожеж на території Нижньодністровського національного парку
Рішення від Деснянсько-Старогутського національного парку
Проблема браконьєрства та підпалів не є унікальною в Україні. Але саме цей нацпарк став показовим за кількістю виявлених порушників і стягненні з них на користь держави відшкодувань за заподіяну довкіллю шкоду.
1. Розпочали з колективу. Першим кроком у боротьбі з браконьєрством стала робота у колективі. За словами начальника відділу державної охорони Деснянсько- Старогутського парку Михайла Грибачова, були ситуації, коли серед порушників опинялися самі співробітники служби або парку. Тому питання поставили жорстко: змінюватися і починати працювати по-новому, або звільнятися. Таким чином пішла майже третина колективу. Але з тими, хто залишився, можна було будувати стратегію.
2. Шукали нових фахівців. У відділ природоохорони почали запрошувати на роботу молодих фахівців. Це були випускники-студенти без досвіду роботи, але з певними знаннями щодо природоохоронної діяльності. Щоб зацікавити їх працювати саме у парку, адміністрація пропонувала молодим кадрам підтримку. Шукала можливість надати житло або компенсувати якісь витрати на проживання, дорогу.
3. Здійснювали природоохоронний контроль щоденно. Працівники служби охорони контролювали дотримання правил на природоохоронній території щодня. Незалежно від того, планувались у ці дні додаткові масштабні рейди чи ні. Так, регулярність та одночасність роботи на своїх ділянках інспекторів дозволяла контролювати велику територію і виявляти більшу кількість порушників.
Результат одного рейду служби охорони парку - порушника притягнули до відповідальності
4. Інспектори проводили просвітницьку роботу. Для цього нацпарк виготовив спеціальні брошури, де закликали людей – рибалок, грибників, відпочивальників дотримуватися правил у природоохоронній зоні, а якщо побачать факт порушення, проявляти свідомість і телефонувати. Усі телефони були зазначені.
За словами Михайла Грибачова, єдиний ризик у такій співпраці – деякі виклики були хибні.
5. Створили додатковий оперативний відділ. На базі відділу державної охорони створили ще один підрозділ – оперативний. Туди увійшли чотири працівники служби, а керівником групи став начальник служби охорони. Усі мали відомчу зброю. Саме ця група вдень і вночі проводила оперативні рейди. До них за необхідності залучали прикордонників та працівників поліції. Схему руху територією парку створював керівник групи. Це було суворе правило: ніхто, навіть самі оперативники, точно не знали, коли, куди та у який час вони виїдуть.
Такі рейди, переважно, були направлені на виявлення значних порушень, за якими часто стояв нелегальний бізнес, власники якого мали певні зв’язки у колах поліції. Тому конспірація була вкрай важлива.
6. Придбали транспорт. Для виїзду під час рейдів на великі відстані та, враховуючи умови ландшафту парку, необхідна була спецтехніка. І для оперативного відділу придбали машину УАЗ за 70 тис. грн. Але за результатами своєї роботи охоронці змогли компенсувати її вартість двічі. За словами Михайла Грибачова, за дві ночі під час рейдів вони затримали дві групи браконьєрів. Після судових тяжб, останні компенсували 157 тисяч грн за збитки, завдані природі.
7. Не замовчували жодний випадок порушення. Працівники служби охорони затримували і складали протоколи на всіх порушників, не зважаючи на те, який статус у суспільстві, громаді вони мали. Сповіщали про порушення керівництво, телефонували на 102, де одразу реєстрували заяву. Додатково адміністрація парку зверталася письмово до поліції з проханням провести розслідування.
8. Хід кожної справи щодо порушень тримали на контролі і зверталися за допомогою до ГО. Усі справи під час слідства та судового процесу парк тримав на контролі. Щоб винні компенсували збитки. Якщо справа ставала резонансною, зверталися за допомогою до всеукраїнських правозахисних громадських організацій. Зокрема, активно парк співпрацює з ГО Екологія-Право- Людина.
9.Співпрацювали з місцевими медіа. Інформацію про результати рейдів надавали місцевій пресі. Її оперативно викладали на сайтах, сторінках соцмереж, а читачі поширювали. Це підвищило рейтинг довіри до нацпарку.
Жорстке протистояння порушникам тривало три роки. В цей період відділ охорони складав близько ста протоколів на рік, в той час як раніше їх було три-чотири. Наразі роботу у такому ж форматі продовжують, але кількість порушень значно зменшилась - за сезон 5-6.
Використовуючи такі методи боротьби з браконьєрами, за словами Михайла Грибачова, треба бути готовим до всього. Наприклад, після оформлення справ на порушників, неодноразово паралельно відкривали справи і на службу охорони. Після гучного випадку браконьєрства, відкривали справи і на національний парк. Намагалися спровокувати керівництво хабарем. Але протистояти таким викликам можна, вважають у нацпарку, якщо досконало знати закон, свої посадові повноваження, права та обов’язки.
Проблема №2. Відсутність лояльності з боку мешканців до роботи парку, їх низька активність у питанні збереження природи.
Мешканці громади чекають ефективної роботи від нацпарку, забуваючи, що парк створений для місцевих жителів і саме їм треба навчитися жити на його території, так само дбати про нього, використовувати для того, щоб розвивати туризм, зберігати і передавати майбутнім поколінням природу. І в цьому вони можуть стати помічниками парку.
Краса території Нижньодністровського НПП, яку повинні оберігати і мешканці
Жителі Біляївки не зовсім пасивні у питанні охорони природи. Люди організовують екоакції з озеленення, прибирають берег річки. Унікальність природи нашого краю привертає увагу і активістів з інших міст. Так, одеський дайвер Олександр Кушнір у всесвітній день довкілля проплив річкою Турунчук на плоту, який збудував зі сміття, знайденого на березі. Але така ініціативність мешканців та волонтерів носить епізодичний характер, а має бути більш системною.
Рішення від Друзів Сеймського регіонального ландшафтного парку
Активісти, волонтери, яким не байдужа доля парку, створили у соцмережі спільноту, неформальний офіс регіонального парку під назвою Друзі Сеймського ландшафтного парку. Їх девіз: навчився жити у Сеймському парку сам – допоможи іншим. На цьому ресурсі проводять просвітницьку роботу, ініціюють різноманітні заходи. Саме з такої ідеї можуть почати й мешканці інших громад, які зацікавлені в тому, щоб їхня територія розвивалася, природа навколо була збережена, а про їх парки дізнавалися якомога більше туристів.
1. Перше, що зробили волонтери: створили і почали вести сторінку у соціальній мережі Facebook. Цим зараз займаються п’ятеро людей. Усі вони мають певний досвід у природоохоронній діяльності. Згодом почали долучатися й інші небайдужі люди, надсилаючи цікаві фото, матеріали. Підписників тримали у курсі всього, що відбувалося на території парку, а також суміжних з ним територіях. Знайомили з його біорізноманіттям, цікавими місцями, робили акценти на проблемах.
Активісти спільноти Друзі Сеймського РЛП
2. Визначили регулярність публікацій. За словами одного з засновників спільноти, еколога Сергія Панченка, практика показала, що лише щоденні пости можуть зробити сторінку популярною і залучити до неї більше читачів. Це не менше двох-трьох постів на день.
3. Регулярно почали проводити офлайн заходи, залучаючи місцевих мешканців. Одним з напрямків роботи Друзів Сеймського парку стала організація різноманітних офлайн заходів, акцій, тренінгів, екопрогулянок, конкурсів, лекцій. Про всі події заздалегідь анонсували на сторінці, пропонуючи брати в них участь усім бажаючим. Як правило, заходи були безкоштовні, не потребували фінансових витрат і вимагали лише наявності гіда-волонтера, в якості яких виступали активісти спільноти.
Такі заходи носили природоохоронний сенс. Наприклад, на сторінці анонсували велосипедну прогулянку вздовж річки Єзуч, яку представники влади планували прочистити. Волонтери показали групі, що вона собою являє, і чому чистити її треба обережно. Подивились на всі проблеми, які є довкола річки. І довели, що саме антропогенний вплив б’є по її силі і водності.
Під час екскурсійного маршруту з Друзями Сеймського РЛП
5. Систематизували матеріал. Усю інформацію на сторінці на основні теми зосередили в альбомах. Це дозволяє швидко користувачам знайти необхідний матеріал.
Наприклад, в альбомі Фол представлені порушення природоохоронного законодавства на території парку та його околицях. Є альбоми Активність зі звітами про походи та заходи, Екологічні поради, Екскурсійні маршрути, Агітки та інші.
6. Налагодили співпрацю з медіа. Спільнота налагодила дружні стосунки з місцевими медіа. Усі вони теж активно поширюють інформацію зі сторінки спільноти. Це дає можливість якомога більшій кількості людей дізнатися про ті чи інші заходи, бути в курсі резонансних справ або читати корисну і пізнавальну інформацію про цікавинки Сеймського парку.
Наприклад, один із засновників спільноти Сергій Панченко веде блог на місцевому сайті Конотоп.City, знайомить читачів з біорізноманіттям Сеймського парку. Тут також публікують анонси майбутніх природоохоронних заходів і результат після їх проведення.
За п’ять років існування спільнота здобула авторитет з боку мешканців, і широку аудиторію – близько 4 тисяч учасників, з якими можна радитись, отримувати підтримку і які допомагають формувати серед пересічних людей лояльність до екології. Сторінку читають, пости коментують, а під час дискусій народжуються нові ідеї або рішення для вирішення тих чи інших питань.
За цей час Друзі Сеймського парку організували і провели десятки екопоходів, акцій, туристичних вилазок, в яких взяли участь сотні людей. Волонтери також допомагали зі зйомками двох фільмів для UATV про конотопських зубрів та річку Сейм.
За словами Сергія Панченка, нерідко спільноті доводиться стикатися і з непорозумінням з боку деяких представників влади, бізнесу або адміністрації парку, які вважають їх роботу незаконною. Тоді, оперуючи законодавством, вони направляють свої зусилля на те, щоб довести, що свою діяльність проводять лише на користь суспільства та природи.
Проблема №3. Обмежена публічність в роботі нацпарків і слабка промоція
Переважна частина еколого-просвітницької роботи національних парків зосереджена у шкільних класах. Такий формат заходів може гарантувати певний багаж знань, але не навчить відчувати природу, не боятися її, оберігати. Більшість заходів варто проводити безпосередньо на природі, показуючи на прикладі її цінність та цікавість. І залучати до них можна не лише дітей, а і дорослих. Головне – вміти знаходити природоохоронний сенс у всіх міських чи сільських заходах, які відбуваються. І пропонувати свої ідеї.
Працівники Деснянсько-Старогутського парку на екопрогулянці з дітьми вивчають рослинність
Приклад, як це можна зробити цікаво, популяризуючи свій край, демонструють у Сеймському регіональному ландшафтому парку.
Перетворили спортивне велораллі на просвітницьку природоохоронну акцію
1. Запропонували співпрацю організаторам міського заходу. Місцевий велоклуб анонсував в мережах змагання – велораллі, який мав проходити територією Сеймського парку за підтримки місцевої влади. Активісти парку зв’язалися з ними і запропонували урізноманітнити захід - зробити велопробіг з елементами екскурсії та фотополювання. Ідею підтримали.
2. Зареєструвалися і долучили інших. Завдяки зміненому формату велопробігу до нього додалася ще третина учасників.
3. В рамках заходу провели екскурсію у форматі фотополювання. Матеріальні витрати – призи для учасників заходу лягли на організаторів – велоклуб та міську раду. Природоохоронці ж лише провели екскурсію у форматі фотополювання і познайомили бажаючих з цікавими куточками парку.
Велоекскурсії стали традицією
Як результат, велоекскурсії в Сеймському парку почали проводити регулярно.
Увага до птахів переросла в орнітологічні змагання
Більшість відвідувачів природоохоронних парків люблять там робити фото і викладати їх у соцмережі. Друзі Сеймського ландшафтного парку вирішили це хобі направити у розважально-пізнавальне русло. Вони організували сімейні (командні) змагання з орнітології – фотополювання на пташок. Враховуючи, що на території Нижньодністровського парку живуть, гніздяться або зимують 58 зникаючих видів птахів із Червоної книги України, такий досвід буде корисним і для нашої місцевості з наукової і просвітницької точки зору і спонукатиме бьодвотчерів з усієї країни або за кордону приїжджати сюди.
1. Почали з анонсування події. Інформували медіа і шерили подію у соцмережах.
2. Визначили правила. Щоб взяти участь у змаганнях, учасникам необхідно було створити родинну команду, мати велосипеди і фотокамери.
3. Який пропонували сценарій: ранком команди виходили на старт і фотографували різні види птахів. Робити це треба було лише в межах Сеймського парку. Щоб ніхто не заблукав, кожна команда мала схему парку. Тривало фотополювання до вечора.
Вдома учасники розбирали фото, визначали види заснятих птахів, монтували колажі і розміщували їх у визначеній групі соцмережі в коментарях під постом. Оцінювали успіхи команд експерти. Ними можуть бути працівники науково-дослідних відділів парку.
Під час орнітологічних змагань у Сеймському РЛП
4. Нагородили учасників. Підсумки конкурсу і нагородження провели за тиждень. Призи для переможців придбали за рахунок гонорарів з туристичних екскурсій. Але, запевняють організатори, в цій справі можна знайти і партнерів.
Інформація про ці змагання швидко поширилась в медіа. Про особливості Сеймського парку дізналися туристи, екоактивісти з багатьох куточків України. Змагання схвалило Українське товариство птахів, а наступного року вони вже відбулися у п’ятьох областях України і мають усі шанси вийти на всеукраїнський рівень.
Матеріал створено в рамках стипендіальної програми з журналістики рішень, яку організувала ГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки "Медійної програми в Україні", що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews
Фауна
Флора