Ми продовжуємо розповідати про тваринний світ пониззя Дністра і сьогодні знайомимо читачів з інвазійним видом ссавця, хижаком - єнотом. Що це за тварина, як вона опинилася у нашій місцевості, і які її особливості – розповів науковий співробітник Нижньодністровського природоохоронного парку Микола Роженко. Також ми запитали теріолога, науковицю Наталію Брусніцову, яка роль єнотів в екосистемі: несуть вони більше користі чи шкоди.
Єнот, але не полоскун, а уссурійський
Єнот, як скорочено називають цього звіра, насправді не має нічого спільного з єнотом- полоскуном, аборигеном з Американського континету. Тривалий час його називали єнотоподібним собакою. Тобто собака - подібна до єнота, яка має походження з Далекого Сходу і з’явилася у нас вперше у 1957-58 роках. Сучасна назва єнотоподібної собаки - єнот уссурійський.
Трішки географії, як саме з’явився на Дністрі
Поява уссурійського єнота в наших краях - це результат масштабних робіт з його акліматизації на теренах колишнього СРСР.
Природний ареал єнота — лісові та гірничо-лісові області північно-східного Індокитаю, Китаю, Японії й Корейського півострова. У колишньому Союзі ця тварина спочатку водилася тільки в Уссурійському краю і в південній частині Амурського краю. Але з 1927 по 1957 роки близько 10 000 єнотів привезли й випустили в 76 областях соціалістичних країн для збагачення мисливських угідь.
Цікаво, що на територію нижнього Дністра жодної тварини цього виду у той час не завозили. Найближчі осередки акліматизації знаходились у Херсонській області та Молдові. І саме звідти єнот уссурійський мігрував у дельту Дністра.
На той час також існувало багато ферм, де займались розведенням єнотів. Вони тікали з кліток у природне середовище і сприяли швидкому формуванню осередків свого виду на всій території України.
На фото: Микола Роженко під час проведення польових досліджень Дятлова 2007 р.
Які особливості єнота
Це звір середніх розмірів, вага якого сягає 8-10 кг. Звірі мають гарне хутро, їх видовою ознакою є те, що вони здатні у морозні зимові дні залягати у сплячку, таким чином переживаючи голодні часи. Вирізняється від інших хижих звірів він і тим, що в разі небезпеки прикидається мертвим. А як тільки небезпека зникає, миттєво залишає небезпечне місце.
За словами Миколи Роженка, поява будь-якого нового виду у природних системах створює проблеми для місцевих мешканців - тварин.
Це можна віднести і до єнота уссурійського. Зокрема, у плавнях Дністра влаштовують свої гнізда на землі окремі види качок. Бо на заболочених ділянках плавнів ніколи не мешкали хижаки, які напряму їм могли загрожувати. З появою нового хижака – у них з’явились проблеми, особливо в період розмноження. Єнот пристосований жити у заболочених біотопах, він добре плаває, живиться тим, що трапляється на його шляху, руйнуючи при цьому гнізда птахів, що розташовані на землі. Мине не одне століття, перш ніж ці птахи пристосуються жити у сусідстві з новим хижаком.
Яку функцію виконує у природі
На думку теріолога, яка займається хижими норовими ссавцями, Наталії Брусніцової, кожна тварина займає своє місце в екосистемі, і тому їх не можна називати шкідливими.
Щодо єноту, то він дійсно може порушувати деякі зв’язки серед біорізноманіття, може тіснити місцеві види. Але розорюють гнізда і місцеві хижаки, наприклад, та ж лисиця або безпритульні собаки. Тобто це не лише проблема єнота, а взагалі таке існує у природі.
- Коли єнотоподібних собак лише завезли до країни, у них була висока чисельність, і можна було говорити, що вони конкурують з борсуком чи лисицею за ресурси, бо у них схожі екологічні ніші, - пояснює теріолог. - Але наразі, зважаючи на дані обліку мисливських господарств, є тенденція, що чисельність єнотів зменшилась, вони інтродукувались у нашу екосистему і зайняли теж свою нішу. Не розповсюджуються безконтрольно і увійшли в рівновагу з тими видами, які в нас є.
Науковиця зазначає, що говорити, що єноти завдають шкоду природі – не можна. Це лише оціночне судження, бо спеціальних досліджень щодо цього не проводили. А має бути наукова оцінка. Вони зараз, як й інші хижаки, виконують свою природну функцію. І окрім цього, в Україні поки що немає програм, які б допомагали управляти популяцією тварин. Єнот – це також мисливський звір, і на нього полюють.
Ще одне твердження - єноти переносять сказ. Але, переконує науковця, цю хворобу переносять усі теплокровні тварини, навіть миші.
- Від кого частіше заражаються сказом люди – так це безпритульні собаки та коти. Вони заражаються у природі, від лисиці чи єнота, з ким контактували, але потім це несуть до людей. Тому питання не в тому, що єнот розповсюджує сказ, а що держава робить, щоб цьому запобігти, які превентивні дії вчиняє?
За прикладом Європи ми знаємо, що найкращий метод, щоб не розповсюджувався сказ – це вакцинація, як домашніх, так і диких тварин. Пероральну вакцинацію у нас в країні проводять стабільно, з літаків розкидують приманки, питання: наскільки сумлінно це все робиться.
Щодо мисливців, то вони норовлять відстрілювати тварин, щоб запобігти сказу. Але це не допомагає, а навіть більше шкодить. Бо якщо відстрілювати тварин на сімейних ділянках, а єноти, лисиці - територіальні тварини, то на ці порожні території приходять інші тварини. І ми отримуємо переселення тварин. А чим більше нових тварин приходить до нас, тим більше хвороб вони приносять. Тому відстріл проблему не вирішить. Найкращий спосіб зменшувати загрозу для людей - це планова вакцинація, - наголосила Наталія Брусніцова.
Варто також зазначити, що, зустрівши в природі єнота, або будь-яку іншу дику тварину, ні в якому разі не треба до нього наближатися. Навіть якщо тварина виглядає ручною і не боїться людей.
Лайфхаки
Люди
