Світ давно перестав бути дружнім середовищем для багатьох живих видів. У 2019 році ООН опублікувала великий звіт про те, у якому стані наразі перебуває довкілля. Через діяльність людини близько мільйону з дев’яти мільйонів видів живих організмів, які населяють планету, загрожує зникнення. Про це йдеться у доповіді Міжурядової науково-політичної платформи з біорізноманіття та екосистемних послуг IPBES, оприлюдненій Організацією Об’єднаних Націй у понеділок. Війна в Україні, яку розв’язала росія, може збільшити цей рахунок на десяток видів.
Нещодавно в рамках міжнародної кампанії StopEcocideUkraine організація UAnimals за участі Дарії Урвачової представила серію малюнків, які створені за допомогою штучного інтелекту. На них - зубр і рись, бурий ведмідь, чорна лелека. Вони та багато інших що можуть зникнути в Україні через російську агресію.
Які тварини та чому можуть зникнути через війну
«Понад 80 видів тварин в нашій країні знаходяться на межі зникнення і через російську агресію можуть повністю припинити своє існування. Окупанти цілеспрямовано обстрілюють природні парки, зоопарки і притулки та вбили за час війни вже понад 10 000 000 тварин», – каже засновник UAnimals Олександр Тодорчук.
“В першу чергу зникнення загрожує рідкісним видам, що трапляються у степовій зоні, де відбуваються найзапекліші бої та найбільші руйнування”, — пояснюють в WWF-Україна, можуть зникнути види, які зустрічаються у у степовій зоні, де відбуваються найзапекліші бої та найбільші руйнування”.
Перегузня
“Це невеликий за розмірами хижак родини куницевих зі строкатим хутром з чорними, білими, жовтими плямами та смугами”, — розповідає WWF-Україна. За розміром перегузня як невелике кошеня. Але вона може видавати дуже страшні звуки: кричати, шипіти. І сильно кусатися.
Перегузня включена до Червоної книги як вид зі статусом “рідкісний”. Наразі в Україні мешкає близько 100 особин перегузні.
Перегузня
Це найяскравіший і найстрокатіший звір Європи, єдиний строкатий хижак нашого континенту! Латинська назва peregusnа походить від української назви звіра, хоча ссавець поширений ще в 20 державах Східної Європи, Азії та Африки. Україною, точніше Луганською і Донецькою областями, проходить межа поширення перегузні.
Перегузня полюбляє степові простори, рідше обирає чагарники та долини річок і живе на території Запорізької, Донецької та Луганської областей. Вона є “корінною мешканкою цих територій”.
Вона – дуже віддана мати. Якщо на її дитинчат буде їхати машина, то вона загине під колесами, але не залишить своїх малюків помирати.
У перегузні є здатність «впадати в кому» і вдавати смерть, при цьому вони виділяють специфічний секрет із неприємним запахом. А потім, через деякий час, тварини відновлюють життєдіяльність, коли минає небезпека.
НБУ випустили монету із зображенням виду, зоб привернути увагу до його зникнення.
Відомо, що перегузні в Україні вимирають через розорювання степових ділянок та зникнення кормової бази – ховрахів і сліпаків, які також вимирають. Однак перед війною скорочення тварини вдалося стримати
Сьогодні її дім руйнує війна. Частина тварин може гинути через постійний стрес від вибухів та пожеж у полях та степу. Частина – від пострілів та снарядів.
Бабак
Улюбленець українців, мешканець степів, що “віщує” прихід весни і є символом Луганської області.
Бабак
Відомий завдяки харківському бабаку-віщуну Тимку, який цього року пережив російську окупацію разом з іншими бабаками, що перебували на біостанції Харківського університету імені Каразіна у селі Нестерівка Великобурлуцької громади. Тваринам вдалося вижити завдяки працівникам лабораторії “Східні степи”, які не полишили своїх підопічних і доглядали за ними.
За інформацією WWF-Україна, у 2021 році бабак отримав статус “зникаючого” виду. Тоді ж його було включено до Червоної книги.
“За останні 20 років популяція тварини в Україні стрімко скорочувалася й у 2018 році досягла критичної межі”, — діляться природозахисники. Таке скорочення відбулося через “активний мисливський промисел” і внаслідок “знищення та фрагментації оселищ”.
Оскільки основні популяції бабаків мешкають у Харківській та Луганській областях, можемо припустити, що російська збройна агресія позначилася на житті цілком миролюбних тварин, які споконвіку жили в українських степах.
Орел степовий
За інформацією фахівців, орел степовий “зрідка трапляється в Азово-Чорноморському районі під час міграцій”.
Орел степовий
Він також належить до “зникаючого” виду та включений до Червоної книги. Якщо ще на початку 19 століття орел степовий був поширеним в Україні, то у 20 столітті його чисельність почала скорочуватися. Це сталося внаслідок “зменшення цілинного степу”, винищення людиною та скорочення чисельності основної здобичі — ховрахів.
“Останнє гніздування хижака зареєстроване в ‘Асканії Новій’ у 80-х роках минулого століття. Інформації про його міграції на території України мало, однак відомо про те, що птах залітає в деякі райони степової зони”, — пише WWF-Україна.
“Чи можливо буде відновити популяції цих тварин, якщо через війну вони зникнуть в Україні? Так, проте це складний, тривалий процес, який вимагає залучення багатьох фахівців. І можливим він буде лише після повного звільнення наших територій та очищення їх від вибухових матеріалів”, — вважають в організації.
Чорний лелека
На відміну від лелеки білого, лелека чорний не любить сусідства з людьми і ніколи не оселиться поруч з людським житлом. Чорний лелека живе біля водойм і в болотистих місцях лісових і гірських регіонів Євразії, а також зустрічається в Африці. На зиму птах мігрує в Африку, аж до південного її краю та в Індію. Для гніздування птах вибирає глухі райони з великою кількістю лісів і боліт. Зустрічається в горбистій і гірській місцевості, якщо там є умови для здобування корму.
Чорний лелека
Живиться переважно рибою, дрібними водними хребетними і безхребетними тваринами, годується на мілководдях, заливних луках і поблизу водойм. Взимку їсть також дрібних гризунів, великих комах, рідше змій, ящірок та молюсків.
Це птах однолюб. У період розмноження живуть парами, утворенню яких передують шлюбні ігри. Вірність своїй парі чорні лелеки зберігають все життя.
Сьогодні лелеки чорні занесені в Червоні книги на таких територіях, як Білорусь, Болгарія, Таджикистан і Узбекистан, Україна і Казахстан. Чорний лелека належить до видів, які найсуворіше охороняються актами на законодавчому рівні. Цей вид занесений у Додаток ІІ та Резолюції 6 (1998) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), Додаток ІІ Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), додаток ІІ Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA), у Додаток ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні вид занесений до Червоної книги України (2009) зі статусом «рідкісний».
В Україні гніздиться близько 1 тис. пар, з яких у Карпатах – близько 200 пар і на Поліссі – близько 800. В Україні чітко виділяються дві популяції чорного лелеки: карпатська і поліська.
В природних умовах їх практично немає. Основний ворог – людина, яка вирубує ліси, осушує болота, вбиває на полюванні. Насамперед, зменшення чисельності пов’язано з фактором турбування і несприятливими кліматичними умовами.
Бурий ведмідь
Найбільший хижак України — бурий ведмідь (Ursus arctos L.) — опинився під загрозою вимирання ще до війни.
Популяція бурих ведмедів швидко скорочувалася через людське втручання в ареали їхнього проживання в дикій природі, зокрема полювання та вирубування лісів.
У 2021 році була інформація Міндовкілля, що у в Україні залишилося всього близько 200 тварин у дикій природі, і ще 200 – у неволі.
Згідно з даними Міндовкілля, за останні 40 років чисельність бурих ведмедів скоротилася більш ніж утричі. З 2003 року ведмедя бурого занесено до Червоної книги України. Вид визначено як такий, що перебуває під загрозою зникнення.
Його також внесено до Додатку II Конвенції про охорону дикої флори та фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернської конвенції) і Додатку ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).
Гине він через деградацію місць їх перебування, а саме: інтенсивну експлуатацію лісів і значне рекреаційне навантаження на них. Серед інших причин їх вимирання — браконьєрство, турбування технікою, скорочення кормової бази та висока смертність молодняку.
В Україні розробили програму збереження бурих ведмедів, на основі матеріалів, які науковці зібрали за останні 30 років в Українських Карпатах і на Поліссі. Почали створюватися ведмежі притулки та центри реабілітації ведмедів. Екоактивісти робили все можливе, щоб забрати тварин із жахливих умов існування в цирках, зоопарках, ресторанах, притравлювальних станціях і передати їх у реабілітаційні центри. Так, до центру реабілітації бурого ведмедя в НПП "Синевир" привезли визволеного із косівського ресторану ведмедя Юру, який жив там 13 років. За місяць тварина померла, не переживши операції. Розтин показав наявність пластику, зубочисток у кишківнику. Задля розваги його поїли алкоголем, колою, годували чіпсами.
Доставляють у центри реабілітації тих ведмедів, які жили у неволі. Так, у реабілітаційний центр «Парк хижаків «Арден», що на Хмельниччині, евакуювали 4 ведмеді із харківського «Фельдман Екопарку», який обстріляли російські окупанти.
Про це написали на сторінці Департаменту природних ресурсів та екології Хмельницької обласної військової адміністрації.
«На сьогодні точно не відомо, скільки тварин стали жертвами війни, вони гинуть в притулках, у першу чергу старенькі, їхні серця не витримують звуків вибухів. На територію харківського «Фельдман Екопарку» перші снаряди потрапили в перший день війни 24 лютого, тоді загинули та були поранені деякі тварини. Крім того, повідомили в зоопарку, після обстрілів частина скляних вітрин на вольєрах приматів і дрібних хижаків була пошкоджена і перелякані тварини почали вибігати з огорож», - йдеться у повідомленні.
Працівники реабілітаційного центру Хмельниччини надали транспорт для евакуації тварин. На утримання взяли одного гімалайського та трьох бурих ведмедів. Наразі тварини знаходяться в тимчасових боксах, після яких їх переведуть в карантині вольєри.
Рись євразійська
11 червня 2018 року за ініціативи європейського природоохоронного проєкту 3Lynx Project, вперше відзначили Міжнародний день рисі. Започаткували цю традицію для того, щоб поширювати знання про дику кішку та порушити питання її збереження. Рись євразійська — є рідкісним великим хижаком та символом Карпат. Вона потребувала захисту ще перед війною.
Мешкає в основному в Карпатському регіоні – Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Чернівецька області. Також зустрічається на Поліссі – окремі райони Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської областей. У Карпатах її чисельність оцінюється в 350-400 особин, на території Полісся – до 80-90 особин.
Рись євразійська
Причини зміни чисельності: деградація місць існування, фрагментація ареалу, збіднення кормової бази і браконьєрський відстріл.
З 1994 року, коли рись включили до Червоної книги України та заборонили полювання, чисельність популяції тварини суттєво не збільшується, а про її життя досі відомо небагато. Кішку “рятує” її таємничість, адже тварина живе у важкодоступних місцях та зазвичай не наближається до людських поселень.
Тварина є видом, від якого залежить здоров’я екосистем та життєвий цикл інших видів. Наприклад, для життя рисі необхідна велика територія, де її ніщо не турбуватиме — від 120 до 1 800 км квадратних для самців, 80-500 для самок. Відтак, охороняючи рись та її оселище шанс на виживання отримують інші види тварин та рослин (в тому числі червонокнижні), що живуть поруч з нею.
Доктор біологічних наук Леонід Горобець пояснює, що вплив на рись – не така, як, наприклад, на тварин Асканії Нової. Бо там вони в жахливому стані. Є інформація про браконьєрство, полювання заради забави. Однак на всіх тварин впливає забруднення землі, довкілля через вибухи, через отруєння ґрунтових вод тощо.
- У цьому винна росія. Не було б росії, війни, яку вона розв’язала – нічого б цього не було.
Сова сипуха
Сова сипуха
В Україні чисельність дуже низька. Орієнтовно гніздиться до 30 пар. У більшості країн відзначено тенденцію до зменшення чисельності, що обумовлено зменшенням кількості придатних для гніздування місць, загибеллю птахів у суворі багатосніжні зими, збідненням кормової бази, застосуванням отрутохімікатів у сільському господарстві, загибеллю на дорогах.
Зареєстрований птах на гніздуванні в західних і центральних областях України, а також – на півночі Одещини. В Україні зустрічається лише 1 вид – сипуха крапчаста або звичайна. Її наукова назва – Tyto alba перекладається як «біла сова». Англійська назва цього птаха перекладається як «амбарна сова». Вона там допамагає рятувати врожай та запаси від гризунів, краще за котів. Пара сипух за рік знищує приблизно 5 тисяч гризунів, тому ці птахи в деяких країнах навіть спеціально приваблюються фермерами на поля.
В Англії сова сипуха нерідко живе на кладовищах, через що має славу птаха-вісника з потойбіччя.
Українська назва походить від сиплячих звуків, що характерні для цих птахів. Сипухи видають нав’язливий вереск замість типового совиного гукання.
Вважається, що сипуха є однією з найдавніших сов у світі, яка відома ще з часів еоцену. У неї є багато особливостей – одна з них: форма обличчя, яке нагадує серце.
Головну загрозу для цих сов може становити зменшення лісів та гризунів. Військові дії, які отруюють довкілля, викликають лісові пожежі – також не сприяють тому, щоб цей вид почувався тут у безпеці.
Їжак вухатий
Ці милі їжачки мають статус зникаючих, і якщо ви їх зустріли – вважайте себе щасливцем. Експерти припускають, що на території України їх лише кілька десятків особин.
За останні 20 років вухастих їжачків зустрічали тільки раз у дикій природі – в околицях Луганська. Цей вид стрімко зникає через деградацію степових екосистем, у яких водиться. Зараз на території Луганщини точаться запреклі бої. Скільки їжаків залишиться після них? Наразі - не відомо.
Їжак вухатий
Як допомогти зникаючим тваринам під час війни
Аби допомогти диким тваринам, які постраждали від воєнних дій, у WWF-Україна створили пам’ятку, що дозволяє допомогти пораненій дикій тварині й при цьому не зашкодити ні їй, ні собі.
“Алгоритм дій є однаковим як для безпечних, так і для деокупованих територій та зони бойових дій.
Якщо до вас потрапила поранена дика тварина або вам відомо про її місцеперебування — ви можете сповістити:
-
Органи місцевої влади (обласний департамент екології, Держекоінспекцію), поліцію, ДСНС.
-
Міндовкілля — через всеукраїнський екологічний чат-бот SaveEcoBot.
-
UAnimals — зоозахисну організацію, яка займається порятунком тварин під час війни.
Не лікуйте поранену тварину самостійно. Ветеринарні процедури можуть здійснювати тільки люди з відповідною фаховою освітою. Пам’ятайте, що поранена / контужена тварина через стрес і біль може розцінити ваші спроби допомоги як загрозу. Відтак, тварина може повестися агресивно і захищатися”.
Також у пам’ятці є корисна інформація та алгоритм дій для ветеринарів, які опікуватимуться дикою — зокрема і червонокнижною — твариною.
Фауна
Майстри
