Заповідник "Стариці Дністра" розташований поблизу села Верин Миколаївського району Львівської області. Там ви знайдете ніколи не замерзаючі джерела, навесні - плантацію диких тульпанів - рябчіків шахових, а ще - це дім рідкісних видів. Тут можна зустріти рудого шуліку, кутору (велику водяну землерийку), чорного лелеку.
Стариці Дністра - це ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні, площею у 70 Га. Має статус заповідника з 1989 року.
Як доїхати
Заповідник «Стариці Дністра» розташований поблизу села Верин Миколаївського району Львівської області. До Верина зі Львова можна доїхати маршруткою, яка їде в бік Нового Роздолу. Відправляються маршрутки з львівського приміського залізничного вокзалу. Якщо ви їдете в автомобілі, їхати по трасі Київ - Чоп до Розвадові. І тут поверніть в сторону Нового Роздолу.
Як утворилися Стариці Дністра
Старицями (інші назви — старорічище, староріччя) — називають старі ділянки річки. Річка відступила, а на місці наносами, намулом, заростями, утворюється болото, а потім — вологі луки. Стариці є важливими з природоохоронної точки зору осередками біологічної різноманітності.
Відео Ігоря Гвоздецького
Стариці Дністра утворилися у другій половині XIX століття, коли було вирішено "випрямити" русло Дністра, оскільки річка була тут дуже звивистою. Таким чином колишні вигини було відокремлено від річки. Побачити ці ділянки можна в межах двох територій - заповідника "Стариці Дністра" та регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я» (розташований на території Львівського та Стрийського районів Львівської області, неподалік від міста Миколаїв. Межує з культовим історико-культурним комплексом Стільське Городище). Там є численні заболочені місця, де колись було русло Дністра.
Природа Стариць Дністра
Часто стариці є місцем існування вразливих видів, постійного або тимчасового перебування багатьох тварин (земноводних, риб, птахів). Під час весняних і осінніх міграцій птахи використовують старорічища для відпочинку і підгодівлі.
Серед них можна зустрітити лелеку чорного. Це рідкісний птах, у світі налічується лише близько 20 тисяч гніздових пар. За даними третього видання Червоної книги в Україні гніздиться близько 400-450 пар цього виду. Проте останні дослідження засвідчили, що чисельність чорного лелеки в Україні є більшою.
Його спосіб життя малодосліджений - чорний лелека, на відміну від білого, є самітником: якщо білий лелека живе поряд з людиною, то чорний усіма силами уникає зустрічі з людиною і оселяється лиш у найбільш глухих місцинах, куди рідко або ніколи не потрапляють люди. Прилітає він наприкінці березня — у квітні. Для гніздування обирає високі старі дерева поруч із болотами, ріками, озерами чи луками. Птахи тримаються поодиноко або невеликими зграями — сім'ями.
Повернувшись на місця гніздування, птахи займають торішні гнізда або оселяються в покинутих гніздах великих хижих птахів, (при цьому вони гарні господарі - бо старі гнізда ремонтують і розбудовують, тож їх розміри залежать від того, скільки років воно існує).
У виводку переважно 1-5 пташенят які починають літати у віці 2-х місяців. Після вильоту молоді птахи тримаються разом з дорослими, які ще близько двох тижнів їх годують, приносячи їжу в гніздо.
Живляться чорні лелеки рибою, земноводними, водяними комахами, інколи здобувають плазунів і дрібних гризунів.
Зустріти чорного лелеку у природі - велика рідкість, а от на цій ділянці Дністра - від Розвадова до Березини - мандрівники можуть зустріти птаха протягом всього сезону.
Щовесни тут квітне Рябчик шаховий - рідкісна багаторічна рослина родини лілійних. Це зникаюча рослина, яка по всій Європі охороняється законом, занесена до Червоної книги України і Польщі.
Світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна - тому найчастіше зустріти її можна у заплавах річок, на вологих та заболочених луках. (На ділянці від Розвадова до Березини трапляється, переважно, на правому березі Дністра на луках, у заказниках «Стариці Дністра» та «Долина Ірисів»).
Основні загрози для цієї квітки – випалювання трави, осушення, розорювання заплавних лук, забудова заплав, збір та викопування рослин, зміни режиму зволоження прирічкових територій. Збір, знищення рослин і місць зростання
Екоактивіст та любитель природи Ігор Губіліт ділиться порадами, як не допускати знищення цієї надзвичайно гарної квітки, бо вона зникає буквально на очах. Це видно на його фото, які він робив протягом кількох років. На перших - луки залити квітами, які схожі на краплини крові. На другому - лише одні бракон'єри рвуть поодинокі квіти.
Щоб їх врятувати, потрібно просто милуватися ними здалеку, пояснювати про їхню цінність іншим, здавати поліції тих, хто продає, не рвати та не купляти їх.
Автор Ігор Губіліт
Що побачити поруч зі "Старицями Дністра"
- Озеро “Барвінок” (Новий Розділ). Водойма утворена в результаті перекриття дамбою річки Барвінки у 60-х роках минулого століття. Довжина озера — 2-3 км, глибина — 3-8 метрів, є й місця із впадинами до 9 метрів. Сама водойма з трьох сторін оточена лісом. Колись озеро було осередком турнірів та змагань, про що нагадують старі човники біля берегів.
- Палац Жевуських-Лянцкоронських та прилеглий до нього парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття (смт Розділ). Палац Жевуських-Лянцкоронських – будівля, що має статус пам’ятки архітектури XVIII-ХІХ ст. Збудував її дідич Міхал Юзеф Жевуський близько 1740 року. Назвав маєток на честь другої дружини Францішки з Цетнерів. Будівля була оточена розкішним ландшафтним парком, який почали впорядковувати ще на початку ХVІІІ ст. У побудові резиденції взяли участь тогочасні митці: архітектор Бернард Меретин, скульптор Ян Гетнер, маляр Шимон Яремкевич. Наступними власниками маєтку стали Лянцкоронські. Після Другої світової війни й до 2004 року на території палацу функціонував санаторій.
- Історична будівля “Стара Школа” (смт Розділ). Проєкт «Стара школа» – це експериментальна ініціатива, завдяки якій вже зовсім скоро занедбана споруда школи, яка функціонувала 1905 року, в історичному центрі Роздолу отримає життя як нова туристична локація регіону.
- Веринський дуб (с. Верин). Один із найдавніших в Україні дубів, що має вік понад 1000 років. Він росте на території Храму святого Архистратига Михаїла у селі Верин. Обхват дерева — 8,50 м, висота – 18 м.
- Миколаївська фортеця (м. Миколаїв). Комплекс оборонних укріплень, що належить до території історико-архітектурного заповідника “Стільське Городище”. Cтворений перед Першою світовою війною на місці давніх сакральних об’єктів, де в IX-X столітті вирувало життя білих хорватів. Фортифікацій подібного типу на території Європи збереглося вкрай мало.
- Комплексна пам’ятка «Стільська» (між селами Стільсько та Ілів). Входить до регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я». На території пам’ятки також розташована частина Стільського городища. Приблизна дата заснування містечка — VIII-X століття. У той час воно було напрочуд великим. Укріплена площа сягала понад 250 га, довжина валів та оборонних стін — близько 10 км.
- Вихід скельних порід у с. Дуброва
- Відслонення тортонських пісковиків із скупченням викопної тортонської фауни
- Камінь Дирявець («Столовий камінь», “Храм Сонця») та печерний комплекс біля нього (с. Дуброва). Об’єкт до входить до регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я» та історико-культурного заповідника «Стільське Городище». Біля «Дирявця» розташоване скелясте утворення з кімнатами-печерами. Дослідники припускають, що саме там мешкали служителі язичництва. Згодом печери використовували монахи, яких заселили туди християни з метою витіснення прибічників ідолопоклонства. Фактично, це один із небагатьох дольменів, які знаходяться в Україні, своєрідний «Галицький Стоунхендж».
- Капличка борцям за волю України (с. Дуброва). Збудована у 2007 році в місці активної діяльності УПА та ОУН, в пам’ять про події які відбувалися на цій території з 1942 по 1954 рік (час визвольних змагань). Архітектором каплиці став Андрій Величко.
Флора
Фауна
