Козуля (або сарна європейська) належить до родини оленевих (Cervidae), тому вона є видом оленя, найменшим представником цієї родини. Часто сарну називають "дикою козою" через її схожість із козами за розмірами. Здавна ці ссавці мешкають вздовж річки Дністер. У заплавних луках, чагарниках та прибережних лісах їм вистачає корму та укриття. Чому ж кожна поява косуль сприймається, як надзвичайне явище? Open.Дністер розповідає про цих граційних та полохливих тварин.
Поява косуль завжди сприймається як надзвичайне явище через їхню скритність і обережність. Козуля має плавні та елегантні рухи, легко перестрибує через високі перешкоди та кущі, без особливих зусиль перепливає бурхливі річки і впевнено підіймається вгору по крутих схилах. Водночас вона дуже полохлива й обережна тварина, майже неможливо застати її зненацька. Ця струнка, граціозна і красива тварина є справжньою окрасою та символом дикої природи Європи.
Косулі на березі річки Турунчук у Пониззі Дністра: знайдете ссавців на цьому фото?
Рід сарни (Capreolus) включає два види: європейську сарну (Capreolus capreolus) і азійську сарну (Capreolus pygargus). У фауні України зустрічається європейська сарна, але іноді також можуть згадувати азійську сарну як можливого представника фауни, особливо на кордонах їх ареалів.
Хоча в Україні тривалий час звикли називати цю тварину косулею, літературна назва цієї тварини стала основою для назви трьох населених пунктів України: міста Сарни в Сарненському районі Рівненської області, де зображення цієї тварини присутнє на гербі та прапорі; а також двох сіл: Сарни в Львівській області, Яворівському районі, і Сарни в Черкаській області, Монастирищенському районі.
Фотопастка: природний заповідник "Медобори", березень, 2024
Сарна європейська: цікаві факти про вид та його спосіб життя
Сарна європейська є одним з найменш занепокоєних видів у Європі, хоча піддається значному полюванню в деяких країнах, особливо в Німеччині, де щороку вбивають до мільйона сарн.
Сарна європейська
В Україні останнім часом сарн все частіше почали бачити саме тому, що заробонили полювання через війну. У лютому 2024 року на Рівненщині в Дермансько-Острозькому парку вперше на відео була зареєстрована сарна європейська за допомогою фотопастки. За словами начальник відділу державної охорони національного парку Валентина Лисюка, загальна кількість сарни збільшилась через заборону полювання на всій території Україні.
На відео: видно молодого самця, у якого почали рости ріжки
Козуля європейська відома своїм струнким тілом з високими тонкими ногами з роздвоєними копитами та короткий, майже непомітний хвіст (лише 2-3 см), вуха довгі (12—14 см), загострені. Вага дорослої козулі зазвичай коливається від 15 до 35 кг, з самицями, які є переважно 10% легшими від самців.Довжина може досягати до 140 см, а висота в холці - до 90 см.
Сліди Сарни європейської (козулі)
Найбільше генетичне різноманіття мають косулі, що живуть у Центральній та Східній Європі, а найменші – у популяцій Фенноскандії, Британських островів, Апеннінського та Балканського півостровів. Сарна більш споріднена з оленями Нового Світу, такими як олені в Північній та Південній Америці, ніж з оленями Старого Світу (ланями, лосями).
Європейська сарна надає перевагу світлим, розрідженим лісам з великими галявинами, горами, вирубками та лісостепами. Її можна зустріти також у чагарниках та очеретяних заростях біля степових річок і озер, а також на субальпійських і альпійських луках на висоті до 3500 метрів над рівнем моря. У Західній Європі сарни живуть у невеликих лісах, звідки виходять на поля.
Відео: козулі є вправними плавчинями
У літню пору сарни пасуться вранці, ввечері та в першу половину ночі, уникаючи спекотних денних годин, коли вони відпочивають у густій траві або кущах. Взимку вони можуть годуватися протягом усього дня, але під час сильних снігопадів ховаються у лісовій хащі. Відпочивають у снігових поглибленнях, розгрібаючи сніг до лісової підстилки.
Сарни погано переносять глибокий сніговий покрив, тому взимку намагаються пересуватися по звіриних стежках, лижні або дорозі. У Європі ці тварини переважно осілі, змінюють лише пасовища; у горах вони здійснюють сезонні міграції, взимку спускаючись до підніжжя.
Основу раціону сарни складають трав'янисті рослини, які вони споживають протягом усього року. З дерев і чагарників вони найчастіше об'їдають осику, вербу, горобину, липу, березу, дуб і ясен. Взимку сарни іноді харчуються хвоєю молодих сосен, але на відміну від оленів і лосів, вони не їдять кору. Вони також люблять водяні рослини, такі як вахта, за якими приходять до боліт і озер. Гриби поїдають у невеликій кількості, а ягоди, каштани, жолуді та плоди буку й диких фруктових дерев складають значну частину їхнього зимового раціону.
Шерсть косулі змінюється залежно від пори року: влітку верхня частина тулуба та боки мають темно-іржавий колір, а взимку — буро-сірий. Нижня частина тіла і внутрішні сторони кінцівок завжди забарвлені світліше. У молодих косуль на червонуватому тлі є рядочки білих або жовтуватих плям, що забезпечують маскування.
Дика козуля незвичного забарвлення. За твердженням науковців Чорнобильського Радіаційно-екологічного Біосферного Заповідника, де зафіксували тварину, вона – хроміст (руда), а не альбінос.
Однією з особливостей сарни є світла пляма на задній частині тулуба, відома як "дзеркало". Вона допомагає дитинчатам не губити матір у густих чагарниках.
Світла пляма на задній частині тулуба сарни, відома як "дзеркало"
Найбільшим ворогом сарни є вовк, але на молодих сарн також полюють великі хижі птахи та інші хижаки, включаючи лисиць.
Шлюбний період у сарн триває з серпня по вересень. Самці досягають статевої зрілості на третьому-четвертому році життя, самки — на другому або третьому, що сприяє ранньому розмноженню в популяції.
Під час гону самці стають дуже знервованими і видають характерні "чуфикаючі" звуки. Між самцями можуть виникати бійки, що нерідко закінчуються пораненнями.
Козулі мають виразний полігамний спосіб розмноження, де один самець може спарюватися з кількома самицями. На одного самця припадає 2-3 самки, або ж самець тримається з однією самицею протягом всього гону. Самка зазвичай народжує 1-3 дитина, які вже через 30-40 хвилин після народження починають робити перші кроки. Спочатку вони намагаються встати, випрямляючи задні ноги, потім передні, і роблять невпевнені кроки, часто падаючи. Проте, через декілька спроб вони стають більш впевненими і вже через 10-15 хвилин можуть здійснювати невеликі прогулянки навколо матері.
Козенятко сарни
Сарни зазвичай ведуть одиночний спосіб життя, хоча восени можуть утворювати змішані стада до 20-30 голів, а взимку розбиваються на групи по 2-4 особини.
Косулі не утворюють таких великих стад, як олені, і більшу частину року живуть сім'ями, що складаються з самця, однієї або кількох самок та їх дитинчат. Взимку іноді кілька сімей можуть зібратися разом і жити спільно протягом тривалого часу.
Ось ще цікаві факти про сарну європейську:
-
Козулі відомі своєю тактикою уникнення загроз, часто залишаються нерухомими перед тим, як тікати. Європейські козулі мають добре розвинені механізми уникнення загроз. Вони імітують звуки собак і дуже чутливі до будь-яких звуків або рухів, які можуть їх налякати.
-
Сарна має неймовірно тонкий слух і дуже розвинений нюх. Це дозволяє їй вчасно виявляти хижаків на значній відстані і вирішувати, чи є небезпека.
-
Вагітність сарни європейської триває приблизно 9 місяців, що становить від 270 до 300 днів. Точна тривалість вагітності може варіюватися в залежності від індивідуальних характеристик тварини та умов середовища.
-
У сарни європейської відбувається так звана "латентна вагітність", коли ембріон зупиняє свій розвиток на період близько 4—4,5 місяці, і лише після цього продовжується його активний розвиток.
-
Вагітні лані народжують лише влітку.
-
Козенята козулі не мають запаху в перші дні життя, що є стратегією захисту від хижаків.
-
Матері козулі залишають молодняків у прихованих місцях, спостерігаючи за ними здалеку і приходячи до них лише під час годування, що допомагає уникнути привертання уваги хижаків.
-
Дитинчата залишаються з матір'ю до наступного весняного сезону.
-
У дитячат сарни забарвлення плямисте. До речі, косуля виступає головним персонажем у дитячних книгах "Бембі: життя в лісі", яка була опублікована у 1923 році, а також у її продовженні "Діти Бембі" з 1939 року. У 1942 році студія Уолта Діснея створила екранізацію книги у фільмі "Бембі".
-
Вони живуть по-режиму з метою заощадження ресурсів та економії енергії: часто їдять, відпочивають в один і той же час, ходять одними маршрутами.
-
У козулі короткі роги, як правило, не більше 3 кінчиків. Вони линяються взимку і зазвичай повністю відростають до кінця весни для періоду розмноження. Самиці безрогі.
-
У разі тривоги сарни видають гучний гавкіт і блимають своїми білими сідницями та хвостом, щоб відволікти потенційного хижака.
-
Самці козулі гарчать або хрюкають під час сезону розмноження, показуючи свою наявність і привертаючи увагу самиць.
-
Самиці видають високий скиглявий звук для залучення партнера під час спарювання.
-
Найважливішим засобом спілкування для сарни є запах. Вони маркують свою територію за допомогою різноманітних залоз, включаючи роги та копита, що допомагає їм ідентифікувати одна одну та визначати межі своїх територій.
-
Тривалість життя — 11—12 років, окремі самиці доживали до 16 років.
Косуля на Куяльницькому лимані на Одещині
Значення сарн для екосистеми
Сарни відіграють важливу роль у екосистемі, впливаючи на рослинний покрив і виступаючи важливим елементом харчового ланцюга. Вони сприяють регулюванню росту рослин, поїдаючи молоді пагони і листя, що сприяє розвитку різноманітності флори. Також сарни є важливим джерелом їжі для багатьох хижаків, таких як вовки, лисиці та великі хижі птахи.
Програми з охорони сарн включають моніторинг популяцій та місць проживання, а також боротьбу з браконьєрством. Важливу роль відіграє підвищення обізнаності громадськості про важливість збереження цього виду і залучення місцевих громад до охоронних заходів. Сучасні технології, такі як фотопастки і GPS-нашийники, дозволяють краще розуміти поведінку та міграційні маршрути сарн, що сприяє ефективнішому плануванню охоронних заходів.
Сарни часто взаємодіють з людьми, особливо у сільськогосподарських районах. Вони можуть завдавати шкоди врожаям, поїдаючи молоді посіви і фрукти. Для запобігання конфліктам між сарнами і фермерами використовують різні методи, такі як встановлення огорож, використання репелентів і залучення пастуших собак.
Страждають сарни в Україні від бойових дій. Було зафіксовано кілька випадків, коли тварин були поранені, або знесиленні, перелякані, рятуючись від обстрілів, пожеж та паводків, які спричинила війна.
Відео: сарна врятувалася із зони бойових дій
Сарна європейська є важливим компонентом наших екосистем, яка потребує активного захисту і досліджень для збереження її популяцій. Вона відіграє ключову роль у підтримці біорізноманіття, виступаючи як споживач рослинності і здобич для хижаків. Спільні зусилля науковців, природоохоронних організацій і місцевих громад сприятимуть збереженню цього граціозного і красивого виду для майбутніх поколінь.
Лайфхаки
Фауна