Фото нутрій зробив фотограф природи Олександр Архіпов на березі Кучурганського лиману на Одещині, басейн Дністра у липні 2024 року.

Кучурганський лиман, що розташований на кордоні між Україною та Молдовою та входить до басейну Дністра, став місцем проживання нутрій. Це напівводний гризун, який є природним мешканцем Південної Америки, але був завезений до багатьох інших регіонів світу, включаючи Європу, для фермерського розведення через їхнє цінне хутро. Найпоширеніший сценарій їхнього проживання у дикому середовищі – втеча з фермерських чи приватних домогосподарств, або їх випустили туди свідомо люди. Таким чином, поява нутрій у Кучурганському лимані не є природним явищем. Що це за тварини, наскільки вони небезпечні для середовища? 

Насправді поява нутрій в природному середовищі на берегах українських річок викликає різні думки. Біолог, старший викладач у ХНПУ імені Г.С.Сковороди Юрій Бенгус зазначає:

"З одного боку це інвазивний вид, який може нанести шкоду місцевому біорізноманіттю (кролики у Австралії теж були такі милі!). З іншого - вони чи не єдиний вид, який може боротися з полями очерету, що витісняють у зарегульованих річках всі інші прибережні рослини. Раніше поля очерету виносили повені. Ще раніше їх їли мастодонти. От якби повернути мастодонтів, то було б цікаво". 

Він спрямовує  до прикладу, як під час Великої депресії нутрії були завезені з Аргентини до Луїзіани для стимулювання виробництва хутра. Ці великі гризуни швидко адаптувалися до місцевих заболочених земель і почали неконтрольовано розмножуватися, особливо після зниження попиту на натуральне хутро. Сьогодні нутрії сприяють ерозії ґрунту в прибережних болотах Луїзіани, що створює серйозну екологічну загрозу. Місцеві жителі борються з їхньою популяцією за допомогою відстрілу, а уряд навіть платить за кожен хвіст нутрії. Фільм "Гризуни незвичайного розміру" досліджує цю проблему і показує її наслідки для екосистеми та місцевого населення. В них немає природних ворогів. У Латинській Америці, звідки нутрії були завезені на південь США, на них полюють великі змії, пантери та деякі інші тварини. Але ніхто не ризикне прогнозувати, що станеться, якщо цих хижаків випустити в прибережну зону, де зараз живуть нутрії.

 

 

На Нижньому Дністрі появу нутрі фіксують протягом останніх п'яти років працівники Нижньодністровського національного природоохоронного парку. Зараз вони спостерігають за життям тварин у природнього середовищі. Пояснюють, що хоча нутрії не пристосовані до холодного клімату, їх систематично зустрічають інспектори і рибалки у таких місцях, як Кілірійський єрик та Данилів кут у гирловій зоні Глибокого Турунчука.

Вочевидь, вид адаптувався і до зимового періоду, адже особини, які траплялися на очі, були з залишками хвостів, що відмерзли протягом теплих, але з різкими похолоданнями зим. Це свідчить про їх успішне розмноження на території парку та адаптацію. 

 

 

Гості з Аргентини 

Нутрія була завезена до України в період існування СРСР. Ці гризуни були імпортовані з Аргентини в 1930-х роках, коли радянська влада почала активно розвивати хутрову промисловість. Основна мета завезення нутрій полягала у використанні їхнього хутра для виготовлення одягу і аксесуарів.

 

 

Після успішного розведення в інших регіонах СРСР, нутрії були поширені по різних республіках, включаючи Україну. Нутрії були спочатку розведені на спеціалізованих фермах, але згодом деякі особини втекли або були випущені в дику природу. Завдяки своїй високій адаптивності, нутрії швидко пристосувалися до місцевих умов і почали поширюватися по різних водоймах України, включаючи річки, озера та болота.

 

 

В умовах радянської економіки розведення нутрій стало важливим джерелом хутра, яке експортувалося або використовувалося всередині країни. Це було частиною планової економіки, орієнтованої на максимальне використання природних ресурсів.

Завезення нутрій до України стало частиною більш широкого радянського проекту з інтродукції різних видів тварин для промислового використання. Хоча початковою метою було виробництво хутра, наслідки цього рішення можуть мати довготривалі екологічні наслідки. Однак якихось спеціальних досліджень на цю тему Open.Дністер не знайшов, де б вимирювали вплив нутрій на природні екосистеми та місцевих аборигентів живого світу. Зараз нутрії в дикій природі можна зустріти на багатьох річках України. 

Чи правда, що в нутрій відпадає взимку хвіст? 

Так, це правда, що нутрії можуть втрачати частину свого хвоста взимку через обмороження. Нутрії походять з теплих регіонів Південної Америки і не пристосовані до холодного клімату. Їх довгий лускатий хвіст є особливо вразливим до низьких температур. У суворих зимових умовах, коли температура падає нижче нуля, хвости нутрій можуть обмерзати, що призводить до некрозу (відмирання) тканин і подальшого відпадання уражених ділянок.

Це явище часто спостерігається у регіонах, де зими холодніші, ніж нутрії можуть витримати. Незважаючи на це, нутрії здатні адаптуватися до таких умов і продовжувати виживати, хоча втрата частини хвоста може впливати на їхню здатність до плавання і балансування. Однак нутрії здатні подбати про себе та свій затишок під час холодів. 

 

Чому у нутрії помаранчеві зуби? 

Зуби нутрії вирізняються своїм характерним помаранчевим кольором, що привертає увагу і викликає численні питання. Цей колір пояснюється високим вмістом заліза в емалі зубів. Залізо в зубній емалі утворює специфічні залізисті сполуки, які надають їй жовтуватий або помаранчевий відтінок. Цей природний пігмент не лише визначає колір зубів, але й має функціональне значення.

Основна причина такого забарвлення пов'язана з особливостями раціону нутрії. Ці гризуни є травоїдними, і їх зуби постійно піддаються зношуванню в процесі жування грубих рослинних матеріалів, таких як стебла і коріння. Високий вміст заліза в емалі зубів допомагає їм витримувати це зношування, надаючи їм додаткову міцність і довговічність.

 

Автор: Андрій Атлантов

 

Зуби нутрії постійно ростуть, що є типово для всіх гризунів. Ця еволюційна адаптація допомагає компенсувати зношування зубів, яке відбувається через жування твердих рослинних матеріалів. 

Отже, помаранчевий колір зубів у нутрії – це результат складної комбінації біохімічних і еволюційних факторів. Цей колір є важливим елементом, що допомагає нутріям адаптуватися до їхнього середовища і ефективно справлятися з їхніми фізіологічними потребами.

 

Цікаві факти про нутрію 

Нутрії визнані одними з 100 найгірших інвазивних видів у світі. Це визнання зроблено Міжнародним союзом охорони природи (IUCN) і їхньою Глобальною групою з інвазивних видів (Global Invasive Species Database). Ось чому нутрії потрапили до цього списку:

  1. Швидке розмноження: нутрії мають дуже високий рівень репродуктивної здатності. Вони можуть мати до трьох послідів на рік, і кожен послід містить до 13 малят. Це дозволяє їм швидко збільшувати чисельність популяції.

  2. Шкода екосистемам: нутрії завдають значної шкоди екосистемам, зокрема болотам і водно-болотним угіддям. Вони поїдають рослинність, яка утримує ґрунт, що веде до ерозії і перетворення болотистих ділянок на відкриту воду. Це може призвести до збільшення затоплень і втрати природних середовищ для інших видів.

  3. Конкуренція з місцевими видами: нутрії можуть конкурувати з місцевими видами за їжу і середовище існування, що може негативно вплинути на популяції корінних тварин.

 

Ще кілька цікавих фактів про нутрій. 

  1. Розмір та вага: нутрія може досягати 35 см у довжину і важити від 7 до 8 кг. Її хвіст має довжину від 30 до 43 см.

  2. Шерсть: нутрії покриті двома шарами хутра. Верхній шар складається з грубої шерсті, яка може бути жовтою або коричневою. Нижній шар утворений м'яким сірим хутром. Цей вид хутра був дуже популярний у модній індустрії кілька десятиліть тому.

  3. Зовнішній вигляд: нутрія зовні нагадує маленького бобра, але з довгими вусами, короткими ногами і безволосим хвостом.

  4. Зуби: нутрії мають довгі різці, які можуть мати жовтий, оранжевий або червоний відтінок.

  5. Лапи: нутрії мають по п’ять пальців на кожній лапі. Всі пальці, крім одного на передніх лапах, мають довгі нігті. Перетинчасті задні лапи допомагають їм добре плавати.

  6. Адаптація до води: нутрії мають спеціальні клапани в роті і носі, які автоматично закриваються під водою, запобігаючи потраплянню води в шлунок і легені.

  7. Напівводний спосіб життя: нутрії є напівводними тваринами і проводять значну частину життя у воді. Вони можуть залишатися під водою до 5 хвилин без потреби підніматися на поверхню для дихання. Самки можуть годувати малят грудьми під час плавання.

  8. Житло: нутрії риють нори біля води або використовують платформи з рослинності для сну, їжі та розмноження.

  9. Нічна активність: нутрії є нічними тваринами, тобто вони активні переважно вночі, зазвичай близько опівночі.

  10. Харчування: нутрії вегетаріанці, харчуються травою, корінням, кореневищами і водними рослинами.

  11. Великий апетит: нутрії мають великий апетит і можуть з’їдати до 25% своєї ваги щодня.

  12. Розмноження: нутрії розмножуються протягом усього року. Самці мають гарем з 2-3 самок. Вагітність триває близько 130 днів, і самка зазвичай народжує 4-5 малят. Малята вже вкриті шерстю при народженні і можуть пити молоко матері протягом перших 8 тижнів, але можуть вижити самостійно вже через 5 днів після народження.

  13. Сексуальна зрілість: самки здатні до розмноження через 48 годин після пологів і можуть мати кілька послідів на рік, що сприяє швидкому зростанню популяції.

  14. Тривалість життя: в дикій природі нутрії можуть прожити від 8 до 10 років.

Як бачимо, з одного боку, нутрії мають унікальні фізичні характеристики та поведінкові особливості, які дозволяють їм ефективно виживати і процвітати в навіть в новому середовищі. З іншого боку, їх швидке розмноження і агресивне харчування, можуть завдати серйозної шкоди екосистемам. Інвазивний характер нутрій створює численні екологічні та економічні проблеми, зокрема для водно-болотних угідь і сільськогосподарських угідь. Тому важливо вивчати нутрій не лише як частину фауни, але і як частину екологічних і економічних систем, у яких вони грають важливу роль. Розуміння їхнього впливу та впровадження ефективних стратегій контролю популяції можуть допомогти зменшити їхній негативний вплив і зберегти баланс в природі.

Фото Олександра Архіпова