Заповзята й непосидюча синичка – один із прадавніх символів українського народу. Цю симпатичну пташку ще з часів Київської Русі вважають оберегом – вісницею добрих звісток, радості та веселощів. Свою назву вони отримали не через колір, як можна було б подумати, а через характерне щебетання «зінь-зінь» або «сі-синь-сі». Україна є домівкою для кількох синиць, кожен з яких має свої унікальні характеристики та середовища. Поговоримо про кожну, і розкажемо, які з них зустрічаються на Дністрі, чи треба їх підгодовувати, і яких птахів плутають з синичкою.
На відео: синички здатні видавати близько 40 різних звуків.
Скільки видів синиць живе в Україні
Всього в світі існує 65 різних видів синиць (Paridae). В Україні, згідно з сучасною класифікацією, зустрічається 7 видів птахів, пов'язаних із цією групою, є ще 8-ий, найменший з синиць — Ремез (Remiz pendulinus), однак ніні деякі джерела виокремлюють його до іншої родини — ремезових (Remizidae).
Майже всі види синиць в Україні живуть постійно. Ці пташки мають "лісове походження", пише біологиня Ганна Кузьо. По землі стрибають, а не бігають, як наземні птахи. В теплу пору року синичок можна зустріти й в лісі, і в полі, і біля річки, зокрема й біля Дністра. Взимку вони перебираються ближче до людського житла, в надії трішки чимось підгодуватися.
Поїсти синички люблять. Тому не лише полюють за їжею, а й роблять для себе запаси на зиму насіння різних хвойних та листяних дерев, і навіть комах - скатують їх в кульки та ховають в щілинах кори, скель. Восени, коли перебираються ближче до людей, ці запаси інколи рятують від голоду інших птахів.
Протягом дня одна синиця може заховати від сотні до тисячі порцій їжі, при цьому в кожній схованці міститься лише одна або кілька порцій. За дослідженнями, одна гаїчка-пухляк за рік накопичує до 15 кг корму, що вдвічі більше, ніж вона споживає. Однак життя птахів, які роблять запаси, не таке просте. Близько 20% їхніх запасів поїдається гризунами вже вночі, а ще частина – іншими птахами. Щоб знайти свої схованки, синиці облітають їх у певному порядку. Пам'ять у синиць теж дуже добра.
Які синиці живуть в Україні
📸 Синиця блакитна (лат.Cyanistes caeruleus )
Синиця блакитна є близькою родичкою синиці великої, і тривалий час їх обох класифікували, як представників єдиного роду Синиця (Parus). Це одна з найменших пташок України. Блакитна синиця мешкає переважно в листяних і змішаних лісах, надаючи перевагу старим дібровам.
Восені і взимку її можна зустріти в старих і молодих лісах, кущах та заростях очерету. У цей період блакитні синиці часто об'єднуються в зграї з іншими видами синиць, одночасно кочуючи у пошуках їжі, так легше уникнути хижаків.
Дуже рухлива, активна пташка, яка розфарбовує наші сірі зимові дні. Довжина її тіла 11-12 см, вага 8-15 г. Головна відмінність блакитної синиці від її родичів – це біла шапочка з яскравою синьо-блакитною плямою в центрі, відокремлена від білого щика чорною смугою, що проходить через око. Грудка має жовтувате забарвлення. Пір'я на спині, крилах і хвості – блакитного відтінку з невеликими зеленими вкрапленнями.
Самки і самці блакитних синичок практично не відрізняються зовнішні. Навесні, під час шлюбного періоду, у самців пір'ячко стає яскравішим і насиченішим.
Цікаво, що блакитні синиці мають здатність передавати знання від одного покоління до іншого. Якщо старша група навчилася зривати кришку з фольги з пляшки з молоком, то вона може передати цю навичку наступним поколінням. Саме це вміння змусило виробників молочних продуктів деяких країн Європи змінити тару для молока, стверджує бьордвотчер Ігор Червоненко.
Перший опис цього птаха був зроблений у 1750-х роках Карлом Ліннеєм. Він надав пташці її першу офіційну назву «Parus caeruleus» і визначив її як підвид великої синиці. Однак на початку 21 століття американські орнітологи, провівши дослідження, виділили блакитну синицю в окремий рід.
У містах пташок часто можна побачити в парках і скверах біля годівничок. Поїдаючи величезну кількість комах-шкідників, блакитна синичка, як і інші види синиць, приносить значну допомогу людині.
Влітку її раціон складається здебільшого з комах, а осінню і зимою вона віддає перевагу насінню та іншим рослинним продуктам. Спостерігати за блакитною синичкою – справжнє задоволення для очей, правда ж?
📸 Синиця велика (Parus major)
В Україні осідлий вид. Велика синиця чудово пристосувалася до ландшафтів, створених людиною. Її можна зустріти як у лісах усіх типів, так і у великих містах.
Восени та взимку синички збираються в зграї, іноді об'єднуючись з іншими видами, зокрема з блакитними синицями. Таке співжиття допомагає їм захищатися від хижаків і знаходити їжу. Наприкінці зими зграйки розпадаються для створення пар.
Навесні самець займає територію і відразу розповідає про це суперникам голосним співом, який водночас привертає увагу самиць. Побачивши певну партнерку, самець розпушує маніжку та нервово пурхає навколо неї. Якщо він їй сподобався, то самиця присідає на гільці, розкриває крила та дзьоб, вимагаючи частування, а самець намагається її нагодувати. Вчені вважають, що таким чином вона перевіряє здатність партнера годувати потомство.
Синиця велика на гнізді.
Після цього пара вибирає місце для гнізда — це може бути дупло або штучна хатинка. Гніздо у синицьзакрите — усі, крім ремеза, заселяють вже раніше кимось створені дупла, ніші, тріщини в будівлях. Лише ремез самостійно виготовляє гніздо-рукавичку.
Якщо місце припаде до душі, пара починає мостити собі гніздо з тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. Самиця відкладає 6-12 білих яєць з червоними крапинками і насиджує їх 10-14 днів, поки самець приносить їжу.
Пташенята вилуплюються сліпими та голими, але через 2-3 тижні вже здатні вийти з гнізда. Пташенят годують на початку павуками та дрібною гусінню, а згодом різноманітними комахами.
Пташенята синиці великої.
Іноді пара встигає за літо зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує тільки самець. Взимку молодь приєднатися до синіх зграйок.
Взимку синички часто відвідують годівниці. Вони рухливі, бігають по гілках навіть і головою донизу. Їхніми ворогами є дрібні хижаки, ласки, тхори, куниці.
📸Синиця чорна (Parus ater)
Дрібна, спритна синиця з міцною статурою та коротким хвостом. Голова і потилиця чорні, щоки бруднувато-білі, звідси й назва. На горлі та верхній частині грудей є велика чорна пляма. Ця синичка є найменшою серед всіх наших синиць (довжиною лише 11—12 см, приблизно вдвічі менша за синицю велику), а ще й найбільш співочою.
Пір'я голови іноді витягнуте у вигляді чубчика, що особливо виражено у південних підвидів. Верх тіла блакитно-сірий з коричневим відтінком та охристим нальотом на боках. Низ брудно-білий з бурим відтінком. Крила і хвіст буро-сірі, на крилах видно дві світлі поперечні смужки. На потиліці є невелика біла пляма — характерна риса цього виду.
У період розмноження чорна синиця надає перевагу різноманітним комахам і їх лічинкам. Вона їсть велику кількість попелиць, метеликів, бабок, жуків (включаючи довгоносиків, короїдів), мурах, мух, волохокрилців, коників, цвіркунів, перетинчастокрилих, сітчастокрилих тощо, що робить її "санітаром садів та лісів".
Восени та взимку чорна синиця харчується продуктами хвойних рослин, зокрема ялини, сосни, модрини, тиси, буки, явора, а також ягодами ялівцю. У цей період часто можна побачити птахів, які звисають з ялинових шишок та видзьобують насіння. Взимку чорна синиця нерідко відвідує годівниці в садах і парках. Поживу вона шукає серед листя дерев у верхній частині крони або обстежує опалі шишки на землі.
Цей вид синиць любить робити запаси їжі. Вони ховають спійманих гусениць чи метеликів з внутрішнього боку гілок, щоб узимку сніг не перешкоджав їм дістатися до своїх схованок. Такі дії свідчать про їхню кмітливість.
📸Синиця біла (Cyanistes cyanus L.)
В Україні її можна зустріти лише у Волинській та Рівненській областях, де вона є рідкісним гніздовим і кочовим видом. Гніздується переважно на території Національного природного парку «Прип’ять – Стохід».
Цей вид відрізняється потайним способом життя, особливо після гніздування. Птах ховається у густій рослинності та очеретяних заростях річок Прип’ять і Стохід, де знаходить їжу й захист.
Синиця біла – невеликий, енергійний птах з унікальним блакитно-білим оперенням. Її голова білого кольору має темну смужку, що тягнеться від основи дзьоба через око. Спинка сіра з легким блакитним відтінком, крила блакитні з білою смужкою посередині, а хвіст – блакитний із світлою облямівкою. Нижня частина тіла біла, з темною плямою на грудях.
Самець і самка схожі за забарвленням, але у самців відтінки більш насичені. Молоді птахи мають блідіше оперення, злегка розмиті й бруднуваті відтінки на білому тлі.
Цей вид живиться різноманітними комахами: лялечками та личинками метеликів, попелицями, кониками, мухами, павуками. Їжу знаходить як у кронах дерев, так і в траві. Взимку раціон доповнюється насінням рослин, зокрема берези та ялини, а також ягодами обліпихи.
Особливість синиці білої – вміння розщеплювати жорсткі стебла очерету й зонтичних трав у пошуках зимуючих личинок комах.
До речі 🧐
- Наукова класифікація: Раніше синицю білу відносили до роду Parus під назвою Parus cyanus. У 2005 році, після генетичних досліджень, вид включили до окремого роду Cyanistes. Назва походить від давньогрецького слова kuanos – «темно-синій».
- Англійська назва: Azure Tit, або «лазурова синиця», також описує характерне забарвлення птаха.
- Гібридизація: Цей вид може схрещуватися із синицею блакитною, утворюючи міжвидовий гібрид – синицю Плеске (Cyanistes × pleskei). У таких птахів можливі змішані риси обох видів. В Україні зафіксували одну таку зустріч у 2014 році в місті Дніпро.
- Мічення птахів: У 2022 році в Рівненській області вперше в Україні синицю білу мічено кольоровими кільцями. Дослідники закільцювали 31 пташеня та трьох дорослих птахів.
- Символ парку: Синиця біла зображена на емблемі Національного природного парку «Прип’ять – Стохід», де вона гніздується.
- Охоронний статус: Вид занесено до Червоної книги України як рідкісний. Синиця біла охороняється також Бернською конвенцією, що спрямована на збереження дикої природи Європи.
📸Синиця чубата (Lophophanes cristatus L.)
В Україні ареал синиці чубатої обіймає лісову та значну частину лісостепової смуги, а також Карпати. Найбільш характерною рисою чубатої синиці, за якою її легко впізнати навіть здалеку, є завжди піднятий чорно-білий чубчик на голові.
Це невеликий, активний і моторний птах, розміром менший за велику синицю, але трохи більший за блакитну. Подовжене пір’я на голові формує чубчик чорного кольору з широкими білими краями. Щоки та ділянка між оком і основою дзьоба мають бруднувато-білий відтінок. Від потилиці через око проходить тонка темна смужка, а інша смужка утворює нашийник навколо горла. Під дзьобом розташована чорна трикутна пляма. Верх тіла буро-сірий, іноді з оливковим або рудуватим відтінком, більш насичений на хвості, але блідіший на покривних перах крил. Крила і хвіст темно-бурі, низ тіла жовтувато-білий.
У природі відрізнити самця від самки майже неможливо. Молоді птахи схожі на дорослих, але їхнє оперення на голові має більш бурий відтінок, а чубчик менший за розміром.
Будує і облаштовує гніздо одна самка, вкрай рідко їй допомагає самець. Використовуваний будівельний матеріал багато в чому залежить від розмірів гнізда і доступності в даній місцевості - зазвичай використовується мох, лишайники, травинки, листя, біляча вовна, пір'я і павутина. Облаштування гнізда не закінчується з кладкою – відклавши перше яйце, самка продовжує тягати м'який матеріал і накидає його зверху – в результаті до кінця насиджування кладка укрита товстим шаром підстилки. За сезон чубата синиця виводить один або два виводки, причому другий виводок характерний для південної частини ареалу.
Синиця чубата занесена до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища та охороняються Бернською конвенцією.
📸Гаїчка болотяна (Poecile palustris L.)
Дрібна синиця неяскравого забарвлення і міцної статури. Гаїчка часто трапляється на кладовищах, окраїнах сільгоспугідь, у парках і великих зарослих садах. Поза сезоном розмноження іноді відвідує хвойні ліси. Дуже рухлива, швидко пересувається в гущавині дерев і нерідко звисає додолу головою на кінці тонких гілочок.
У весняно-літній період переважає тваринна їжа – лісові комахи та інші дрібні безхребетні, у тому числі кліщі, павуки і равлики. Асортимент рослинних кормів також широкий, включає в себе бруньки, квіти, плоди і насіння різних рослин. Зокрема, в раціон включені плоди малини, смородини, глоду, бузини, яблуні, груші, сливи. Вживає в їжу насіння хвойних, верби.
Гаїчка болотяна.
📸Гаїчка-пухляк (Poecile montanus)
Мешканець хвойних лісів Євразії. В Україні осілий, кочовий вид. Малесенька пташка, менше за горобця. Від болотяної гаїчки відрізняється більшою чорною плямою на горлі, білуватою плямою на другорядних махових перах на складеному крилі та відсутністю металічного полиску на голові.
Дуже запаслива. Згідно з дослідженням гаїчки-пухляк, за рік одна птаха ховала 15 кг корму - це вдвічі більше, ніж вона з'їдає. Охороняється Бернською конвенцією.
Синиця чи не синиця?
Раніше рід Ремез (Remiz) відносили до родини синицевих (Paridae), але тепер частина вчених класифікує його в окрему родину — ремезових (Remizidae).
Ремез — невеликий співочий птах, відомий своєю майстерністю будувати висячі гнізда, схожі на маленькі сумки, що прикріплюються до гілок дерев, зазвичай над водою.
Ремез звичайний (Remiz pendulinus) – птах, який менший за горобця. Він мешкає в заплавних лісах, на берегах річок та ставків із заростями верб і очерету. Основу його харчування складають комахи та павуки.
Вистежити та розгледіти ремеза в густому чагарнику або в кроні дерева нелегко, його присутність видає лише позивний писк, пояснюють у Нижньодністровському найпарку.
Гніздо ремез будує у вигляді рукавички з бічним входом у вигляді трубки. Цю конструкцію з пуху тополі та очерету разом створюють самець і самиця. На будівництво гнізда витрачається приблизно 3-4 тижні.
Поява незвичного гнізда-рукавички часто привертає увагу людей. Ремези розміщують свої гнізда на висоті від 1 до 10 метрів. На жаль, відпочивальники іноді ламають гілки з гніздами, щоб забрати їх із собою. Через людську цікавість птахи змушені починати будівництво заново. Колекціонери гнізд часто не розуміють, що одним рухом вони знищують багатоденну працю пташок, які значно дрібніші за людину.
На відео: Ремез за працею. Початок створення гнізда. Відео Ігоря Козицького.
Цікаво, пояснює біологиня Ірина Саражинська, що окрім надання гнізду незвичної форми, ремези полюбляють прикрашати свої домівки бруньками та сережками верби. За формою гніздо ремеза нагадує теплу вовняну рукавичку, що майстерно підвішена на тонкій, але міцній гілочці. Бічний вхід у гніздо зроблено у вигляді трубки через "великий палець" рукавички.
Наприкінці липня гніздо можна взяти без шкоди для птахів, оскільки вони використовують його лише для одного виведення пташенят, а наступного року будують нове.
Це не синиці, хоча й так називаються
Існують ще різні птахи, які в складі назви мають слово синиця, наприклад, Синиця довгохвоста (Aegithalos caudatus). Формально вона не є "синицею" в біологічному сенсі, тобто не належить до родини синицевих (Paridae). Вона належить до окремої родини довгохвостосиницевих (Aegithalidae). Хоча ця пташка схожа за розмірами, поведінкою і середовищем проживання на справжніх синиць, її еволюційні відносини відрізняються, і тому її виділено в окрему родину.
Синиця вусата також не є синицею в біологічному розумінні, хоча її назва може вводити в оману. Насправді, це птах родини Panuridae, а не родини Синицеві (Paridae), як інші синиці. Синиця вусата (Panurus biarmicus) отримала свою назву через характерні "вуса", які мають тільки самці цього виду.
Синиця вусата
Цей вид птаха відрізняється від інших синиць не тільки своєю родиною, але й зовнішнім виглядом і поведінкою. Синиця вусата має своєрідний статевий диморфізм, де самці мають чорні «вуса» з боків голови, яких немає у самок. Птах поширений в помірній зоні Євразії і мешкає в заростях очерету та інших прибережних територіях.
Отже, синиця вусата не є частиною родини синицевих і, технічно, не є "справжньою" синицею.
Синиця вусата.
Цікаві факти про синиць
-
У синички є своє свято в Україні – 12 листопада. Вважається, що тоді синички перебираються до людини, в народі говорили: «Покорми синичку зимою, вона згадає про тебе весною».
-
Союзники природи. Синиці, як і дятли, відомі як «санітари лісу». За сезон одна пара цих птахів здатна захистити від шкідників щонайменше 40 дерев.
-
Вражаючий апетит. Влітку доросла синиця з’їдає 300–400 комах щодня, головним чином гусениць. Це кількість, яка дорівнює вазі самої пташки.
-
Різноманітність видів. У світі існує 65 видів синиць. В Україні зустрічається 8 з них: велика, блакитна, біла, чубата, гаїчка болотяна, гаїчка-пухляк, чорна синиця та ремез.
-
Походження назви. Синиці отримали своє ім’я не через синє забарвлення (яке майже відсутнє), а завдяки мелодійному співу, схожому на «сі-синь-сі».
-
Довірливість. Ці пташки легко приручаються і можуть брати корм навіть із долоні, якщо набратися терпіння.
-
Старанні мисливці. Синиці активно полюють увесь день, навіть коли ситі. Надлишки їжі вони ховають у своїх гніздах для майбутнього.
-
Всеїдність. У раціоні синиць – практично всі комахи, навіть ті, яких інші птахи уникають.
-
Інтенсивне вигодовування пташенят. За годину пташенята отримують їжу 30–40 разів. Батьки можуть здійснювати до 1000 вильотів на день, щоб їх прогодувати.
-
Зимівля біля людей. Синиці не мігрують на південь, але на зиму перебираються ближче до людських осель, де легше знайти їжу й прихисток.
-
Історична охорона. На Русі за вбивство синиці карали значним штрафом, а в XIV столітті король Людовік Баварський заборонив полювання на цих «корисних птахів».
-
Вірність. Пара синиць ніколи не розлучається, навіть жертвуючи їжею. Це символ їхньої незламної відданості.
-
Тривалість життя. У природі синиці живуть 1–3 роки, але в неволі можуть доживати до 15 років.
-
Багатий спів. Синиці здатні відтворювати понад 40 різних мелодій. Самці особливо активні у співі впродовж усього року, крім зими.
-
Подвійне гніздування. За сезон синиці можуть відкладати яйця двічі, що є рідкістю серед птахів.
-
Енергоефективний політ. Синиці літають дуже швидко, витрачаючи менше енергії, ніж інші птахи, завдяки рідкісним помахам крил.
-
Чистота у всьому. Ці пташки уникають брудної води навіть у містах, п’ючи лише з чистих джерел.
-
Неймовірна пам’ять. Синиці запам’ятовують місця, де знайшли їжу, і можуть повертатися до них пізніше.
-
У більшості випадків синиці утворюють пари на все життя.
-
Пташина вдячність. Підгодовуючи синиць взимку, ви допомагаєте їм вижити, а влітку вони віддячать, очищаючи ваш сад чи ліс від шкідників.
Чим підгодувати синиць взимку, і чи варто це робити?
У холодну пору 9 із 10 синиць гине без підгодівлі. Далеко не всі синиці запасаються на зиму. А ті, хто запасається, втрачають корм через гризунів та інших птахів. Тому вкрай важливо забезпечувати їх їжею в годівницях, адже в зимовий період організм потребує більше енергії.
Час використання запасів у синиць варіюється і залежить від конкретних екологічних умов. Відомо, що гаїчка болотяна активно використовує свої запаси у вечірній час доби. В морозні ночі ситна вечеря може бути критично важливою для виживання дрібних птахів. Ті види птахів, які можуть наїстися перед сном завдяки своїм короткотерміновим запасам, мають більші шанси пережити ніч та ранкові години.
Насправді, не всі синиці поводяться однаково стратегічно. Блакитна синиця майже не проявляє такої завбачливої поведінки, а велика синиця взагалі не робить запасів. Вона є найбільшою з синиць, тому має більші жирові запаси, домінує над іншими видами і безстрашно користується годівницями.
Ганна Кузьо радить суміш для годівнички синиць: насіння соняшнику, арахіс, горіхи, кукурудза та ріпак, а також дає правила хорошої годівнички взимку.
Ніколи не сипте на годівницю:
зіпсовану їжу
солене
смажене
чорний хліб
⠀
Найкращим кормом є:
сире соняшникове насіння
сирий арахіс та інші горішки й родзинки
різноманітне насіння: гарбуза, дині, кавуна, ріпака
в невеликій кількості пшениця, ячмінь, просо, овес
сало та масло (без солі та спецій)
шматочки сушених чи свіжих яблук, також гарбуза, моркви, слив та різноманітні ягоди
⠀
Якою має бути годівниця:
не висока конструкція, щоб ваш корм не поїдали голуби
чиста — раз на два тижні мийте плином та сушіть
не на землі чи пні, якщо не хочете годувати гризунів
⠀
Темна сторона годівниць:
поширення захворювань серед птахів (асперльоз, пташина віспа, сальмонельоз, трихомоноз)
загибель птахів через зіткнення з вікнами
загибель від хижаків, які чатують біля годівниць
ймовірність залежності від дармової їжі
погіршення навичок пошуку їжі в природі
зміни кочівель та міграцій
зростання міжвидової агресії та агресії до людини
⠀
Серед науковців досі точаться дискусії про вплив (негативний чи позитивний) підгодівлі птахів. На прикладі синиці Poecile atricapillus (США) та блакитної синиці (Британія) показано, що при підгодівлі у гніздовий сезон, птахи поїдають та приносять пташенятам лише 30% або навіть менше їжі з годівниць. Переважає все ж природна їжа — зазвичай молюски, павуки, комахи та їх личинки. Підгодовувати птахів потрібно так, аби їм не нашкодити.
Хоче більше цікавого? Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook, в Instagram, в Телеграм, або дивіться нас на Youtube-каналі "Голоси Дністра".
Фауна
Лайфхаки