Дністровська долина з її багатими екосистемами – лісами, болотами, водоймами, скелями – надає всі необхідні умови для гніздування, харчування та полювання хижих птахів. Тут мешкає багато різних видів дрібних ссавців, птахів і риби, які слугують їжею для хижаків. Окрім цього, вздовж Дністра збереглося чимало диких і недоторканих місць, що забезпечує хижим птахам захист від людської діяльності. Хижі птахи відіграють важливу роль у підтриманні екосистеми, регулюючи популяції своїх жертв і зберігаючи біорізноманіття регіону. Open.Дністер підготував для вас огляд на хижих птахів Дністра.
Сичик-горобець (Glaucidium passerinum)
Цей птах занесений до Червоної книги України, і його чисельність страждає через вирубування лісів, адже цей птах влаштовує свої гнізда в дуплах дерев. Вид є осілим птахом України. Його основне місце проживання — це Полісся та Карпати, на Дністрі він зустрічається в районі Розточчя. З Карпат і Розточчя відомо близько 15 знахідок.
Сичик-горобець – це найменша сова Європи та України. В англійській мові він має назву "карликова сова", що цілком відповідає його розмірам: довжина тіла цієї пташки складає лише 15-17,5 см, а вага – 50-75 г.
Окрім розміру, цей птах унікальний ще своїм широким голосовим діапазоном – від мінорних писків до гучних трелей-охів. Якщо сичик виявляє себе вдень голосом чи візуально, його починають переслідувати зграї пташок, які голосно кричать, що йому не подобується. Тому ця сова полює із засідок, передчасно ховаючись від стороннього ока. Сичик-горобець є птахом-однолюбом і гніздиться лише окремими парами.
Сичик-горобець полює в основному вночі, як типовий нічний хижак. Він ловить свою здобич, використовуючи чудовий слух і зір, які дозволяють йому ефективно знаходити їжу в темряві. Основний раціон сичика складають мишоподібні гризуни (наприклад, поляки, лісові миші) і великі комахи. Іноді він може полювати на дрібних птахів, але це рідше. Сичик активно використовує свою здатність до глибокого польоту і часто ловить здобич на землі або під час коротких польотів.
Осінню пору сичик-горобець використовує для того, щоб робити запаси корму. Він сховує свою здобич в дуплах дерев, де вона залишається в безпеці до зимових місяців, коли їжа стає важкодоступною.
🦉 Серед Дністровських хижих птахів багато сов, про них детально Open.Дністр писав у попередніх публікаціях.
Сич хатній (Athene noctua)
Сич хатній
Це осілий птах, який зазвичай мешкає поблизу людських поселень, у старих будівлях, на горищах, у дуплах дерев та інших укриттях. Цей вид є поширеним у Європі, Азії та Північній Африці.
Хатній сич — це, переважно нічний птах, однак він добре бачить і вдень, тому іноді може полювати при сонячному світлі. Його активність починається ще до заходу сонця, коли він починає кричати, а з настанням темряви — виходить на полювання. У ясні ночі його можна побачити навіть до самого ранку, коли він безперервно літає по невеликій території, привертаючи увагу до всього, що його цікавить. Сич часто підлітає до вогнищ чи яскравих вікон, що іноді лякає людей. Якщо птаха не турбувати, він може наблизитись до людини на 10-15 метрів.
Хатній сич полює на дрібних кажанів, землерийок, мишей, жайворонків, коників, жуків та інші дрібні тварини. Відпочиває в дуплах або ущелинах скель, а вдень його можна побачити сидячим на каменях, телеграфних стовпах, дротах або будівлях. На дерева він сідає рідко.
Коли сич відчуває небезпеку чи турбування з боку людини, він починає кланятися і розхитуватись із боку в бік. Якщо зустрічає невеликого ворога, сич лякає його, витріщаючи очі, потім різко кланяється і вирівнюється. Якщо птах дуже наполоханий, він зривається з місця і перелітає на іншу присяду. Політ хатнього сича схожий на політ дятла: пірнаючий і з характерними рухами.
Сич хатній має статус меншого занепокоєння (Least Concern) за класифікацією Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), оскільки його популяція на глобальному рівні стабільна. Однак на локальному рівні (наприклад, в Україні) чисельність цього виду може залежати від стану середовища, наявності відповідних місць для гніздування та кормових ресурсів.
Пугач звичайний (Bubo bubo)
Пугач звичайний (Bubo bubo)
Пугач звичайний — найбільший представник родини сов в Україні, що мешкає переважно в лісостеповій зоні. На Дністрі його можна зустріти в окремих випадках, але це не є типовим середовищем для пугача.
Його довжина тіла варіюється від 65 до 75 см, а в окремих випадках може досягати 80 см. Розмах крил становить від 150 до 200 см, а довжина крил — близько 45-50 см, хвоста — до 30 см. Оперення пугача густе, з багатою палітрою відтінків — від світло- до темно-коричневих тонів. На голові птах має два пір'яні вирости, схожі на «вуха». Дзьоб пугача масивний і дуже міцний, здатний ламати навіть міцні кістки дрібних ссавців. Цей птах, як і всі сови, є нічним хижаком, який полює переважно в темний час доби.
Основним кормом пугача є польові гризуни, плазуни (зокрема, вужі та гадюки), а також зайці, косулі, лисиці. За спостереженнями орнітологів, пугачі іноді можуть нападати навіть на молодих поросят. Це потужні та спритні хижі птахи, які при цьому здавна співіснували з людьми. Їх використовували для полювання, і вони досить добре піддаються дресируванню.
Незважаючи на своє значення в культурі, пугачі часто ставали жертвами забобонів. Наприклад, їхнє характерне «кугукання» вважалося поганим передвісником. Проте це лише природний інстинкт, а не ознака біди. Насправді, у багатьох культурах пугач є символом добробуту, справедливості та захисту. Поява пугача на подвір'ї, згідно з народними віруваннями, означає спокій і затишок для господарів.
Канюк
(Buteo buteo buteo) (осілий або кочовий, гніздиться переважно на півночі та заході країни) та Buteo buteo vulpinus (перелітний, гніздиться переважно на півдні та сході).
Канюк
Канюк звичайний (Buteo buteo) — найчисленніший хижий птах в Україні, що належить до родини яструбових. Його поведінка залежить від регіону: канюк може бути осілим, кочовим або перелітним птахом. Канюки поширені в Європі та частково в Азії, надаючи перевагу лісистим територіям поблизу відкритих просторів. В Україні є два підвиди: осілий Buteo buteo buteo та перелітний Buteo buteo vulpinus. Зимують у різних регіонах України, а частина популяції мігрує до Африки.
Цей середнього розміру хижак має довжину тіла 51-57 см і розмах крил 110-130 см. Самки дещо більші за самців. Забарвлення варіює від світло-палевого до темно-бурого, що іноді робить його схожим на зимняка або осоїда. Молоді птахи мають яскравіше, строкатіше оперення.
Голос канюка — тонкий, сумний, схожий на квиління або скімління, яке починається з високої ноти і знижується до кінця.
Канюки полюють на гризунів і дрібних птахів, іноді поїдають падаль. Гніздяться високо на деревах, відкладають 3-4 яйця, які висиджують обоє батьків. Молодняк вчиться літати через 43-50 днів після вилуплення.
Інколи канюків дресирують для полювання, як соколів. В природі вони живуть до 26 років, у неволі — до 30.
Шуліка рудий (Milvus milvus )
Шуліка рудий (Milvus milvus) — рідкісний хижий птах, занесений до Червоної книги України, де його природоохоронний статус визначений як "зникаючий". Цей вид поширений у Європі, Північній Африці, на Канарських островах та деяких частинах Азії, зокрема в Україні зустрічається переважно під час міграцій, а раніше гніздувався у лісах на заході та півночі країни. Чисельність рудих шулік зменшується через вирубку старих лісів, скорочення природної кормової бази та використання отрутохімікатів. На Дністрі зустріти птаха можна на території Національного природного парк “Сколівські Бескиди”, який розташований у басейнах річок Стрий (права притока Дністра) та Опір.
Птах помітний своїм іржасто-рудим оперенням, білуватою головою та довгим рудим хвостом з глибоким вирізом. Живиться дрібними тваринами та падлом, зазвичай полює у вологих місцевостях, поблизу водойм. Через свою вразливість до змін довкілля та антропогенних загроз, рудий шуліка потребує охоронних заходів, включаючи створення заповідних територій та збереження місць гніздування.
Рудий шуліка відзначається майстерністю у польоті, яку він використовує для того, щоб викрадати здобич в інших птахів, таких як ворони та граки. Іноді йому вдається пограбувати навіть більших хижаків — канюків, яструбів або сапсанів. Помітивши хижака з здобиччю в кігтях, рудий шуліка уважно стежить за його рухами й невпинно переслідує, поки той не випустить здобич. У цей момент шуліка блискавично перехоплює жертву й відлітає з нею якомога швидше.
Яструб малий (Accipiter nisus)
Яструб малий (Accipiter nisus)
Яструб малий — це хижий птах середнього розміру, відомий своєю здатністю до швидких, маневрових атак на своїх жертв. Він є представником родини яструбових (Accipitridae) і має характерні ознаки: короткі, округлі крила і довгий хвіст, що дозволяють йому маневрувати серед дерев і чагарників, що робить його ідеальним для полювання в лісових і лісостепових зонах.
Яструб малий — це агресивний і рішучий мисливець, який здебільшого діє на основі швидкості та несподіванки. Його полювання може відбуватися як в денний, так і в сутінковий час, що робить його ефективним у різних умовах освітлення.
Це досить поширений хижий птах, його можна зустріти в різних частинах України, в тому числі й у районі Дністра.
Яструб малий зимує в Україні, хоча більшість популяцій мігрують до південних регіонів, зокрема до південних країн Європи та Північної Африки. Це птах, який може адаптуватися до різних типів середовища, від лісів до відкритих сільськогосподарських угідь. Його чисельність в Україні є стабільною, хоча місцями може бути вплив людської діяльності, зокрема через знищення місць для гніздування та зміни ландшафтів.
Лунь польовий (Circus cyaneus)
Лунь польовий
Лунь польовий занесений до Червоної книги України, включений до списків CITES (Додаток II), Боннської та Бернської конвенцій. Для його збереження необхідно виявляти та охороняти гнізда, удосконалювати природоохоронне законодавство та поширювати інформацію про охорону виду.
Лунь польовий зустрічається на півночі Америки, Європи та Азії. В Україні його гніздовий ареал обмежений північними районами Полісся, з можливим поширенням на частину західної України. Взимку цей вид присутній на всій території країни, здебільшого в степовій та лісостеповій смугах.Європейська гніздова популяція налічує близько 3259 тис. пар, а в Україні – не більше 10-20 пар.
Лунь польовий надає перевагу природним біотопам. Він гніздиться на лісових галявинах, торфових болотах, луках та полях. Перші мігранти з'являються на початку березня. Лунь польовий є моногамним птахом, гніздо будує на землі. Яйця відкладає в травні-червні (2-5 яєць), насиджування триває до 30 діб. Молоді птахи залишають гніздо через 32-42 дні. Осіння міграція проходить з вересня по листопад. Лунь мігрує поодинці або малими групами (2-4 особи). В його раціоні переважають дрібні гризуни, горобині птахи, ящірки та інколи комахи.
Лунь польовий полює переважно в відкритих ландшафтах — на луках, полях, болотах та лісових галявинах. Його метод полювання включає активний пошук здобичі з повітря, зокрема, він часто здійснює низькі польоти, обстежуючи територію на предмет дрібних гризунів і птахів. Цей птах має характерну манеру полювання — він часто літає на невеликій висоті, виконуючи так звані "пориви", під час яких здійснює перерви у польоті, щоб оцінити ситуацію на землі. Після цього він намагається схопити здобич, що попала в його поле зору.
Лунь очеретяний (Circus aeruginosus)
Лунь очеретяний
Очеретяний лунь мешкає в помірному кліматі Євразії, Північно-Західній Африці, а також на островах Реюньон і Мадагаскар, і в Австралії. В Україні цей птах зустрічається по всій території, за винятком гірських районів. Гніздиться переважно на берегах озер, ставків, річок і лиманів, де ростуть зарості очерету та комишу, і в таких місцях птах будує свої гнізда, ховаючись серед густих рослин. Лунь зазвичай обирає важкодоступні для людини місця для гніздування, а його територія обмежена, часто в межах однієї водойми.
Зовні очеретяний лунь великий птах з довжиною тіла 48-56 см і розмахом крил до 130 см. Він має виражений статевий диморфізм: самки більші за самців і відрізняються від них забарвленням. Лунь очеретяний має переважно сіре, біле або чорне забарвлення з характерними охристими відтінками на спині та голові. Він полює на різноманітних дрібних ссавців, птахів, земноводних і комах, причому здобич він хапає лапами з поверхні води або з землі, "зависаючи" в повітрі і швидко спускаючись на ціль.
Боривітер звичайний (Falco tinnunculus)
Боривітер звичайний (Falco tinnunculus)
Боривітер звичайний — невеликий сокіл, розміром з сороку, здебільшого живиться мишами, хатніми горобцями, ящірками та комахами. Він полює на відкритих просторах, зазвичай наодинці, але іноді в місцях, багатих на їжу, можна побачити до десяти птахів разом.
Як хижаки знаходять місця, де часто з'являються дрібні гризуни? Боривітер має неймовірно гострий зір, який в 2,5 рази гостріший за людський. Це дозволяє йому спостерігати за здобиччю з великої відстані. Цікаво, що цей птах здатен сприймати ультрафіолет, що допомагає йому знаходити сліди сечі гризунів, які світяться в ультрафіолетовому спектрі. Завдяки цій особливості боривітер може швидко виявити свою здобич, навіть на великій відстані. Уявіть собі, що якщо люди мали б такий зір, то могли б читати таблицю офтальмолога з відстані 90 метрів!
Політ цього птаха активний, з частими помахами крил. Полюючи, він спостерігає за здобиччю з зручного місця або облітає територію на невеликій висоті. Часто можна побачити, як він зависає в повітрі, тріпочучи крилами, а потім раптово кидається на свою жертву. Назва "боривітер" походить від його здатності літати проти вітру, в буквальному сенсі «борючись» з ним. Це і є його унікальна риса — здатність залишатися в повітрі навіть в умовах відсутності руху повітря, повертаючись проти вітру. Під час цього польоту боривітер розкриває хвіст, мов віяло, і робить інтенсивні помахи крилами. За сприятливих умов він здатен зависати на висоті 10-20 м, залишаючись нерухомим у повітрі. У цей момент він уважно шукає здобич, і це виглядає як справжнє чарівне шоу. Якщо здобич намагається втекти, сокіл може бігти за нею по землі.
Боривітер звичайний здебільшого оселяється в степах, на луках, в сільськогосподарських районах і навіть на краях лісів. Його часто можна зустріти на відкритих просторах, де він легко може виявляти свою здобич. У багатьох місцях боривітер є осілим птахом, хоча в холодні місяці частина популяції може мігрувати до тепліших регіонів.
В Україні боривітер є поширеним видом, і його можна зустріти в різних регіонах, особливо на відкритих полях і в передгірських районах, таких як Дністровський каньйон.
Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla)
Орлан-білохвост (Haliaeetus albicilla)
Цей величний птах — один із найбільших орлів світу, занесений до Червоної книги України. Чисельність орланів-білохвостів в Україні різко знизилася, але завдяки зусиллям з охорони природи популяція почала відновлюватися. Кілька пар гніздиться на території Нижньодністровського НПП.
Орлан-білохвіст — це не тільки король небес, але й дбайливий батько. Його шлюбний польот, що нагадує танець, і будівництво гнізда на високих деревах вражають своєю витонченістю та відданістю. Його раціон складається переважно з риби, яку він ловить із дивовижною майстерністю.
Орлан-білохвіст — надзвичайно майстерний хижак, особливо коли йдеться про ловлю риби. Його техніка полювання дуже ефективна і ґрунтується на спостережливості та швидкості реакції.
Розмах крил орланів досягає 240 см, а тривалість їхнього життя становить від 25 до 30 років. При виборі місця для гніздування основними факторами є відсутність людей і наявність водойми, що забезпечує їжу.
Орлан-білохвіст охороняється згідно з Червоною книгою України (статус — рідкісний вид), Червоним списком МСОП (статус — близький до загрозливого), Європейським червоним списком, а також конвенціями CITES, Бонською та Бернською. Для збереження цього виду необхідно посилити охорону місць гніздування, забезпечити контроль за незаконним полюванням, а також активно проводити пропаганду природоохоронних заходів серед населення, зокрема серед мисливців.
Збереження хижих птахів Дністровської долини — це наш спільний обов'язок! Давайте разом підтримувати екологічну рівновагу, захищати природні середовища цих унікальних птахів і дбати про їхнє майбутнє. Допоможемо зберегти біорізноманіття для наступних поколінь!
Фото Олександра Архіпова, фото зроблені на Кучурганському лимані в пониззі Дністра.
Хоче більше цікавого? Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook, в Instagram, в Телеграм, або дивіться нас на Youtube-каналі "Голоси Дністра".
Фауна
Флора
Лайфхаки