Спочатку ми поїдемо у Мангейм, зазирнемо у Зальц, звідти - до Канделя, пройдемося вуличками Фрейденталю та Карлсталю, між якими знаходився маєток герцога Вюртембергского, а дорогою назад заїдемо на землі, куплені Християном Лауренцом Фіксом. Це не тур Європою, а невелика віртуальна екскурсія селами Одещини, частина їх входить до Біляївської громади.
У кожному з них є сліди німецьких колоністів. Саме вони з дозволу Катерини ІІ почали заселяти Причорноморські землі. З приходом до влади більшовиків, німці чинили запеклий спротив колективізації й потрапили під удар "розкуркулення", а потім, як "потенційна "п’ята колона" пройшли через репресії та депортацію. Можливо, з цим пов'язано ставлення до матеріальних згадок того періоду - усі будівлі, які були зведені німцями, прийшли у занедап. Однак навіть ці руїни можуть багато розповісти.
Маннгейм
(Mannheim - німц., Кам'янка, Біляївський район)
Фото 2020 рік та 1909 рік
Заселення цього села почалося у 1808 році. У 1899 році в селі вже було 208 дворів, 1776 осіб. У 1850 році на місці молитвеного дому з'явилася справжня окраса села - Церква Різдва Пресвятої Діви Марії. Але свого довершеного вигляду вона набула у 1890 році.
У 1935 році храм закрили, вівтар спалили, орган знищили, хрести зняли. Храм використовували, як сховище для зерна, яке забирали у селян. Після 1941 року під час ІІ-ої світової війни його роботу відновили, а після закінчення війни знову зачинили.
Навіть у тому вигляді, що зараз - він все ще приваблює туристів. Не втратьте нагоду побачити.
Зельц
(Selz - німц., Лиманське, Роздільнянський район).
Фото 2017 року та фото початку 20-го століття
На фото - Костел Небовзяття (Успіння) Пресвятої Богородиці. Зараз там пасуть корів та кіз. А прототипом для собору слугував собор у Зальцбурзі, Австрія. Для нього навіть замовили в Австрії різний вівтар. Це був один з найгарніших храмів Півдня України.
Збудували його у 1901 році, він мав на той час дві башти висотою 57,9 метрів. На відміну від більшості храмів Одеського регіону, які будувалися виключно з вапняка, цей був збудований цілком із коштовної цегли. Це було недешевим задоволенням на ті часи. Але коштів на святиню німці не жалкували. Загальні витрати на розбудову костелу склали на той час 110 000 рублів.
У 1919 році, коли цей край захопили червоноармійці, вони конфіскували усі речі з храму. У церкві замість служб відкрили сільський клуб. Потім багато років вона була закинута. Знадобилося це приміщення для декорацій фільму "Ліквідація". Саме тут знімали деякі сцени з нашумівшого телесеріалу.
Кандель
(Kandel - німц., потім Рибальське, зараз входить до складу села Лиманське, Роздільнянський район).
Фото 2020 рік та 1934 рік
У цьому невеличкому селі знаходяться руїни католицького собору Пресвятої Трійці. Його збудували у 1892 році з місцевого матеріалу - вапняка.
Село заснували колоністи з Ельзасу, більшість з яких були римо-католиками. До революції тут жило майже 3000 мешканців, працювали дві школи.
У радянський період приміщення церкви використовувалося у якості сховища для зерна. Пізніше через пожежу воно втратило свій вигляд: дах обвалився, залишилися лише стіни та колони. Зараз його використовують як господарську споруду.
Карлсталь
(Karlstal - німц., Широка Балка, Біляївська громада)
2001 рік, сільське кладовище
Це колишнє лютеранське село, яке засноване у 1805 році у мальовничій Барабойській балці. На наш погляд, воно одне з найбільш загадкових, яке зберігає багато таємниць для дослідників та істориків.
Відомо з різних джерел, що у цій місцевості знаходився маєток герцога Вюртембергського. Ймовірно, він міг бути непрямим нащадком графа Вюртембергського, який привчив німців до чистоти, та прямим родичем великої кількості представників імператорських дворів Європи та тогочасної Російської Імперії. Вже у 1821 році цей маєток відвідав імператор Олександр І.
Радянська влада стерла маєток з лиця землі. Хоча за спогадами місцевих, які передавалися їм від попередніх поколінь, маєток був величезним, оточений двома ставками, садом. За однією з версій, на місці цього маєтку знаходиться тепер кладовище. Неодноразово під час риття могил місцеві мешканці натрапляли на залишки фундаменту, шматочки посуду та предметів побуту.
Свою назву село отримало через те, що герцог Вюртембергський розводив овець і поруч з маєтком збудували фермеру. Керуючим справами у ній був Карл де Фітч. Хутір спочатку називали хутором Фітче, згодом Шелембергове, Карлсталь.
У це складно повірити зараз, але в селі працювали фабрика, майстерні, була залізнична станція. Про неї до цього часу нагадує старовинна башта. Саме у Широкій Балці (Карлсталі) свій шлях починав відомий одеський власник найпотужнішого заводу Російської імперії з виробництва сільськогосподарського обладнання Йоганн Ген. Спочатку він працював у місцевого коваля учнем та помічником. Згодом своєю працелюбністю та золотими руками заслужив повагу Карлстальській спільноті, та навіть подарувала майстру дім, кузню з інструментами та дефіцитним вугіллям.
Ще одну таємницю зберігають місцеві підвали. Нібито всі вони були збудовані таким чином, що під землею можна було вільно переміщатися та мати виходи у різні сторони села.
Фройденталь
(Freudental - німц., зараз Мирне, Біляївська громада).
Фото 2019 рік. Фото 1930 рік.
З німецької ця назва перекладається як Долина радості. Заселяти село почали у 1806-1807 роках. За досить короткий час німецькі колоністи перетворили дике поле у квітучий сад. Вони віртуозно доглядали за землею, насадили виноград, шовковицю. Займалися різноманітними ремеслами.
У селі збудували великий молитвенний будинок для віруючих лютеранської та реформистської церков. Але він не дожив до наших днів. Місцеві кажуть, що церква була розташована на території будівельної бригади, що за амбулаторією. Кажуть, під шаром ґрунту можна знайти фундамент.
На жаль, до наших днів з матеріальних цінностей мало що дійшло. Залишилися лише деякі будинки, які були збудовані колоністами. Вони нетипові для цієї місцевості - з високими стелями, величезними погребами, черепичними дахами. На старовинних фото привертає увагу те, що будинки мали низькі паркани та взагалі не мали воріт. Також є залишки старого німецького кладовища.
Серед місцевого населення майже не залишилося нащадків колоністів. Більшість були репресовані, розстріляні комуністами - спочатку у 30-их роках, а згодом після ІІ-ої світової війни.
Втім, на відміну від багатьох інших сіл, Мирному пощастило зберегти старовинну карту, на якій можна побачити прізвища усіх власників будинків, майстерень, кузні. А ще про це село у 1918 році написав книгу місцевий мешканець, вчитель ботаніки, зоології, хімії, географії, фізики Едуард Мак "Erinnerungen an die deutschen Kolonien des GroBliebentaler Rayons dei Odessa. 1803-1944".
Фотоматеріали, спогади, карти, відновлені німецькі підвали, колодці, кладовище - можуть стати основою музею, який збереже історію німецьких колоністів цієї частини Одещини, а також першою точкою великого екскурсійного маршруту для любителів історії.