Микола Шаглій – директор транспортного підприємства. У вільний час він варить пиво та відновлює старі автомобілі. Вже десять років він їх не продає після реконструкції, а зберігає у своїй колекції. Всього там більше 40 не просто старих, а легендарних автомобілів. У колекціонера є мрія – відкрити на території підприємства невеличкий завод крафтового пива та водити екскурсії “Майстернею ретромашин”.
- На жаль, нинішній час цьому не допомагає. Карантин, з одного боку зламав усі плани, - говорить співрозмовник, - але з іншого змусив мене навести порядок та виставити машини хоча б під навісом. Тому розглядаю можливість пускати сюди бажаючих побачити автомобілі за символічну платню.
Кошти в цій справі – мають неабияке значення. Навіть в такому стані техніка коштує недешево. Пройшли ті часи, коли люди здавали на металобрухт “горбаті запорожці” та “побєди”. Тепер будь-яка машина, яка старша за 50 років – вже раритет.
Але головна проблема навіть не це, а час. Усі машини, які є в гаражах Миколи Шаглія, ремонтує він сам, або разом з помічниками.
- Щодня витрачаю на це 1-1,5 години, а у вихідні можу пропадати тут усю суботу та неділю, - ділиться він, - велика проблема – знайти деталі. Інколи на це доводиться витрачати до року. Вони були у дефіциті в радянському Союзі, а зараз – тим паче. Дещо на іноземні марки доводиться діставати з країн Балтії. Вони ближче до Європи, тож їм з цим простіше. Дещо доводиться шукати на блошиних ринках, на дошках оголошень в інтернеті. А деякі деталі – навіть відтворювати у спеціальних майстернях. Тому процес це копіткий та дуже тривалий.
Захоплення технікою у чоловіка почалося з шести років. Двоюрідний брат, якого забрали в армію, подарував йому мопед “Ригу-”3. Через багато років такий самий Микола Шаглій купить у свою колекцію. А вже тоді, будучи школярем початкової школи почав пропадати в гаражі – десятки разів збирав та розбирав мопед.
Микола Шаглій та аналог його першого мопеду "Рига-3"
- Батьки мріяли, щоб я став лікарем-стоматологом, - говорить колекціонер, - а я знав, що моя справа – це лікувати машини, а не людей.
Тому після Одеського політеху – попрацював трішки в Севастополі, але майже одразу перевівся на роботу до Біляївки – на автотранспортне підприємство головним інженером.
- Тут у Біляївці, коли мені було років 25-26, купив першу таку машину – ЗІМ (ГАЗ-12) – машину, на якій їздили партійна номенклатура. Це була радянська спроба відтворити американський Buick. Я купив майже металобрухт, відновив, трішки покатався та продав в Латвію. Потім було багато таких робіт, бо треба було будувати дім, утримувати родину, але останні років десять більше нічого не продаю. Родина захоплення підтримує, у дружини купа ідей, як перетворити це у справу не лише для себе, а й для інших. Інколи з роботою допомагають син із зятем.
ЗІМ (ГАЗ-12)
Для Open.Дністер Микола Шаглій показав свою колекцію та розповів про кілька екземплярів.
Гордість його колекції – оригінальний Buick. Над ним зараз працює майстер. Це автомобіль, на якому їздили фактично усі відомі герої американських детективів, а один з романів Стівена Кінга так і називається “Майже, як Buick”.
- Тут все оригінальне – дерев’яне кермо, годинник, чемодан із запасним інструментом, скло. Цікаво, що багато американських авто не лише виглядають солідними та важкими, а й такими є в прямому сенсі слова – внутрішній салон їх оббитий деревом.
Тут же у майстерні – ремонтують “Побєду”. Цікаво, що ця машина мала називатися “Родина”. Але назву змінили на вимогу Сталіна, який запитав: “Ну и почем у нас будет Родина?” (Ну і скільки у нас буде коштувати Батьківщина – прим.ред.). Всього в колекції декілька автомобілів цієї марки.
Є тут два дещо різні за формою, але однакових за задумом автомобілів - Volkswagen “Жук” та горбатого "Запорожця". Обидва, розповідає Микола Шаглій, планувалися, як малолітражки, економічні автомобілі для родин. Тільки “Жук” – для німців, а “Запорожець” – для радянських людей.
Історія “Жука” почалася у 1930-му році, коли німецький конструктор Фердинанд Порше із фірми Zundapp почав роботу над простими за конструкцією та доступними автомобілями. Цю ідею “народного автомобіля” підтримав Гітлер, який планував надати його виробництву державну підтримку. Перші авто продавали німецьким родинам за вартістю мотоцикла. Але бумом та хітом продажів “Жук” став значно пізніше: досить комфортабельний, недорогий за ціною – його експортували у 60-их роках до 80 країн світу.
А це - вухатий "Запорожець"
Прототипом "Запорожця" є італійський "Фіат-600". Його теж планували, як недорогий та доступний транспорт для радянських родин. Його вартість не мала перевищувати вартості десяти зарплат середньостатистичної радянської родини. Цікаво, що на експорт його теж продавали, але в набагато кращій комплектації, ніж для своїх: були зовнішні дзеркала, радіоприймач, попільничка, двоколірний кузов.
Багато в колекції машин, на яких їздили партійні боси, офіцерський склад радянської армії. Більшість - на ходу, хоча потребують фарбування.
В колекції Миколи Шаглія є декілька моделей обох марок, а Volkswagen “Жук” рідного лавандового кольору – взагалі на ходу.
Поруч з ним стоїть машина з фільму “Операция Ы”. СМЗ С-3А – мотоколяска з ручним керуванням знайшлася випадково – у стогу сіна.
- Я поїхав за однією машиною, а повернувся з цією. Були в селі одному, думав подивитися автомобіль, кажуть – у сіні шукайте. Туди – а там такий сюрприз. Звісно, не міг не купити.
ГАЗ-М1 , "Емка"
Стоїть тут легендарний “воронок” енкаведістів. Ним у радянські табори вночі забирали “неблагонадійних” з точки зору радянської влади громадян.
ГАЗ-21 «Волга» - відома радянська машина з оленем на капоті
Є тут раритетні “Волги”, “Москвічі”, машини, які обросли міфами та легендами за більш, ніж 50-річну історію. За однією з версій, обидві моделі – це здерті з іноземних лекал конструкторські рішення корпорацій Ford, Fiat, за іншою – результати творіння радянського автопрому.
Серед машин є оригінальні Ford, Dodge та легенда мафіозного світу США 40-50 років, на якій контрабандисти успішно тікали від поліції під час дії “сухого закону” – Wanderer.
Слухати ці історії можна годинами, а дивитися на автомобілі – днями. Наприклад, як одну “Волгу”, яка є в колекції, довелося визволяти з гаражу після 15-річного простою.
- Там перед гаражем вросло дерево настільки, що ворота не хотіли відкриватися, а на машині був шар пилу з палець, - каже Микола Шаглій, - або була у мене історія, як поїхав у Маріуполь за 800 кілометрів за машиною зі своїм причепом, а той зламався. Довелося назад винаймати евакуатор і везти і покупку, і причеп…дороге вийшло тоді придбання.
Колекціонер весь час щось майструє, ремонтує. Тож, раптом комусь цікаво побачити процес, та заглянути машинам під капот – вам теж сюди.
- Для цього багато читаю різноманітної літератури, навіть окрема колекція книжок зібралася, бібліотека любителя ретромашин, - каже Микола Шаглій.
Микола Шаглій розповідає, що до моменту повноцінних екскурсій йому треба ще небагато часу, але раптом вже комусь цікаво - він може приймати відвідувачів за символічну платню у 50-100 гривень. Ці кошти спрямує на пришвидшення процесу з відкриття повноцінного екскурсійного маршруту.
Зацікавилися - напишіть коментар під статтею і ми додамо контакти колікціонера у наш довідник фахівців.
Фауна
Лайфхаки
