Я - проста людина, від мене нічого не залежить. Цю фразу кажуть дуже часто ті, хто хоче перекласти відповідальність на інших за все, що відбувається в їхньому житті. Навіть, якщо це знаходиться в їхній професійній компетенції. Open.Дністер хоче розповісти про зовсім іншу людину. Про нині покійного єгеря-лісника Овсія Костецького. Він самотужки висадив ліс. Займався цим понад 40 років. Також зібрав на території Дністровського лиману унікальну колекцію тварин, серед них муфлони - дикі барани. Лиманський ландшафтний заказник увійшов до території Нижньодністровського природоохоронного парку.
Хто такий Овсій (Євсей) Костецький
Костецький Овсій Павлович — лісник-єгер Старокозацького лісництва, з 1980 року — лісник-єгер у ландшафтному заказнику "Лиманський".
Народився він 24 квітня 1938 року в селі Молога, Білгород-Дністровського району. З трьох дітей у своїх батьків він був найменшим. Спочатку працював електриком. Але з середини 70-х років минулого століття поселився на східному березі Дністровського лиману, ближче до с. Південне.
Там присвятив себе лісу, який він висаджував понад 40 років. В заказнику ростуть понад 70 видів дерев та рослин, серед яких є осика, лох, берест, дуб, тополя, сосна, ялина блакитна. Також зібрав тут унікальну колекцію тварин.
За своїм біологічним різноманіттям цей шматок Дністровських схилів є найбільш багатим в окрузі завдяки старанням Овсія Костецького. Ліснику в усіх його справах дуже допомагала дружина Галина, яка працювала ветеринаром.
Овсій Костецький
За життя його доводилося неодноразово боротися на право дикої природи на життя. Захищав її він від браконьєрів, від ненаситних фермерів, які хотіли розорати відтворені ним землі. Його залякували та навіть били, але він робив своє.
З монологу Костецького про браконьєрів: "Я їх вночі ловлю. Завдяки добросердечним людям дізнаюся про те, що з'явилися браконьєри. Мені дзвонять і кажуть: "Євсею, на полі йде битва! На машинах, з азартом!" Тоді я все роблю, щоб наздогнати їх. Аж до того, що йду на таран! Буває, що залякують, називають свої високі посади. Але я давно вже нікого не боюся. І свавілля щодо природи не пробачу нікому...".
Одного разу з'явилися в заповіднику "діда Євсея" деякі, як він каже, "великі діячі". Лісник, зрозуміло, зажадав, щоб вони вирушали від гріха подалі. А у відповідь... отримав інструментом для монтування колеса по голові.
Потрапив до лікарні зі струсом мозку. Одужав, подав до суду, благо були свідки. І що ви думаєте? Довелося йому півроку судами їздити, доводити свою правоту. І це при тому, що на той час був Євсей Павлович депутатом обласної ради! Зрештою, знайшли негідника серед співробітників Іллічівського порту, поніс він покарання, але скільки сил і часу знадобилося для встановлення істини...
З монологу Є. П. Костецького: "Біда в тому, що браконьєрством у нас нерідко займаються прокурори, міліціонери, судді... Ось, уявіть, упіймав я одного такого, складаю протокол. А він мені каже: "Пиши, пиши, все і цей папірець прийде до мене". Ви розумієте, де все зав'язано? Протокол, складений проти нього, для накладання резолюції потрапить до нього ж!"
Майже чверть століття єгер Євсей Костецький домагався присвоєння Дністровським плавням заповідного статусу і в 2008 році досягнув поставленої мети.
Звідки взялося прізвиського "Дід Євсей"
"Дідом" його прозвали, коли Костецькому не було й сорока років. Сам він з усмішкою розповідав причину такої прізвиська, пояснюючи тим, що під час розведення ним у заповіднику різних тварин, йому доводилося буквально жити в лісі, за що люди прозвали його "дід Лісовик".
Кажуть, що його коронною фразою було - без природи не може існувати людина. А ще він сподівався дожити до того дня, коли всі люди, народ, зрозуміє, що природа - це його здоров'я, та почне допомагати екологам та природоохоронцям рятувати планету.
Помер Овсій Костецький 19 березня 2016 року, на 79 році життя.
Бесарабська Асканія-Нова
"Заповідник діда Євсея" не знав відбою від гостей: багато хто приїжджав, щоб на власні очі переконатися в тому, що все почуте про унікальне місце правда.
Після смерті Євсея Павловича у 2016 році справу батька продовжили сини Павло та Руслан.
Через війну зараз відвідувачам сюди не можна. Однак ми сподіваємося, що після Перемоги України, ми зможемо додати до публікації точні координати.
Огляд краще починати з верхньої частини заказника. Перед мандрівником відкриється неймовірна по красі панорама лісового масиву, що складається з хвойних і листяних дерев, простору Дністровського лиману, що йде вниз, круч.
Всю дорогу вас супроводжуватиме різноголосий спів лісових та степових птахів. Тут є велика вірогідність зустріти різних птахів.
Спустившись на один ярус нижче, мандрівники вийдуть до невеликого верхнього озера з вузьким дерев'яним містком. Там часто можна побачити диких качок, черепах, чапель.
Завершальним етапом стане невеликий спуск до крихітного пляжу із дрібної черепашки на березі лиману. Місце дуже мальовниче і тут часто можна зустріти лелек та пеліканів.
На березі можна просто полежати, відпочити під тихий шепіт лиманових хвиль, набратися сил перед крутим підйомом до виходу.
Фауна
