Алла Кошовенко – художниця, майстриня петриківського розпису з Біляївки. Багато років викладає у Біляївській міській школі мистецтв, а у вільний час працює в різних техніках та стилях - графіка, витинанки. Її талант давно служить людям та громаді. Разом зі своїми учнями миткиня брала участь у багатьох творчих заходах та акціях. Розписували міські зупинки, перетворюючи їх на арт-об’єкти, створювали перший міський мурал.
У 2018 році з нагоди Дня міста Аллу Кошовенко відзначили почесною нагородою "За активну громадську діяльність". У січні 2022-го художниця презентувала свою першу персональну виставку робіт: картини, скриньки, прикраси та предмету побуту, виконані у жанрі петриківського розпису.
- Я люблю займатися декоративним оздобленням стільки, скільки себе пам’ятаю, - розповідає майстриня. - У дитинстві дідусь подарував мені дерев’яну тачечку, розписану квітами. В садочку вихователька показала, як малювати квіти. Перші базові знання з художнього мистецтва були закладені в шкільні роки. Завдячую цьому вчителю з великої букви - Олександру Кушніру, який виховав не одне покоління біляївських художників-аматорів.
Художниця, майстриня петриківського розпису Алла Кошовенко
- Загалом я росла у дуже творчій атмосфері. Тато робив різні вироби з жерсті, мама любила в'язати. Старший брат працював художником-оформлювачем. Я була його помічницею, любила спостерігати, як він працює. Врешті вже у 8-му класі я зрозуміла, з якою професією хочу пов’язати своє майбутнє.
Багато років Алла Кошовенко працювала вчителем образотворчого мистецтва та креслення у Біляївському ліцеї №2. Зараз викладає в художньому класі Біляївської міської школи мистецтв. Роботи художниці та її учнів неодноразово брали участь в міських, обласних та всеукраїнських виставках, займали призові місця.
Відомим на увесь світ народним петриківським розписом майстриня захоплюється давно, але професійно - з 2017 року.
- На певному етапі творчості мені моїх знань стало замало. І я поїхала за ними туди, де це мистецтво зародилося – у селище Петриківка Дніпропетровської області. Там діє Центр народного мистецтва, куди приїздять звідусіль, аби повчитися художньому розпису та поспілкуватись із носіями традиції — майстрами.
Миткиня переконана, що не звертаючись до першоджерел, стати художником петриківського розпису неможливо, адже потрібно знати основи композицій, символіку, традиції. Освоїти ці тонкощі самостійно не вийде.
- Моїми вчителями були відомі художниці, майстрині - Тетяна Рибак та Валентина Панко. Остання - донька видатного майстра петриківського розпису Федора Панка та продовжувачка його традицій. Для мене ця подорож була дуже цінною. Краще, ніж в Петриківці, малювати петриківку ніхто не навчиться ніде. Це однозначно, тут - джерело унікального досвіду та знань.
Разом з тим, розповідає художниця, петриківський розпис – це не копіювання візерунків. Маючи знання з традиційної техніки, потрібно створювати щось своє, фантазувати, тоді виробляється власний почерк, манера. Такої ж думки притримуються майстри у Петриківці.
У 2012 році петриківський розпис внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини, а у 2013-му – до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Зародився цей стиль на Дніпровщині в селищі Петриківка, заснованого 1772 року на березі річки Чаплинка гетьманом Петром Калнишевським. Саме тут існувала традиція декорувати стіни хат багатим рослинним орнаментом. Однак він не був довговічним, тому кожен рік хати білили, наносячи все більш фантазійні орнаменти.
В селі були одна-дві народні художниці, які мали особливий хист до малювання. Їх сусіди часто запрошували розмальовувати свої оселі. Так поступово виокремилися спеціалісти, для яких декоративний розпис перетворювався на промисел.
Сьогодні лише одиниці володіють цим мистецтвом повною мірою, і одна з них – живе у Біляївці. Однак майстриня зізнається, що зараз її емоційний стан не спонукає до творчості. Найголовнішу свою місію наразі вона вбачає у тому, щоб виховувати своїх учнів в любові та повазі до українських традицій, звичаїв, сучасного та народного живопису. А за пензель, або як його називають у Петриківці - "котячку", візьметься після Перемоги, коли в Україні запанує мир.
Флора
Фауна