У Львівській області на лівій притоці Дністра (річка Верещиця) знаходиться село Страдч, яке називають українським Єрусалимом. Невелике за розміром та чисельністю, всього тисяча мешканців, але відоме своєю історією та святинями. Одна з найдавніших - Страдецька печера, підземний рукотворний монастир. Сюди щороку приїжджають паломники з усієї України та світу, щоб відвідати святині та пройти шлях Хресною дорогою, яка прирівнюється Єрусалимській.
Рукотворний монастир у печері
Страдецька печера є однією з головних українських греко-католицьких святинь. Розташована вона на крутому схилі Страдецької гори. У Галицько-Волинському літописі згадується як "Печера Домажирова" (1242 рік). Хоча її історія значно давніша. За переказами, її збудували в XI столітті двоє ченців, які прийшли з Києва та оселилися у видовбаній печері на горі. Згодом до них приєдналися інші священники, які розширили це місце. Таким чином святиня стала другою за значенням після Києво-Печерської лаври на Русі.
У літописі також згадується, що у 1243 році до цього поселення прийшли татари хана Батия. За народною легендою, мешканці навколишніх сіл заховалися в печерах від навали. Одну з печер татари знайшли і підпалили. Усі люди, які були всередині, загинули. Ченці почали молитися про спасіння їх душ та порятунок решти людей, які знаходилися в інших печерах. Їх молитви почула Матір Божа, яка постала перед ними, закривши їх своїм омофором. З того часу Страдецькі печери стали місцем паломництва, а назва села Страдч означає місце терпіння, страти, страждання.
Частково підтверджують цю легенду розкопки українського археолога Ярослава Пастернака. Вчений виявив на тому місці велику кількість людських кісток. Через деякий час їх перепоховали неподалік від входу до печери, а саме місце у 1937 році освятили як церкву Матері Божої Нерушимої Стіни.
Страдецька печера унікальна тим, що зберіглася до наших часів без змін. Вона рукотворна, має вигляд довгого підземного коридору заввишки 2 метри та загальною протяжністю близько 270 метрів. У печері декілька відгалужень - це келії, в яких колись жили ченці. Також тут є невелика печерна церква з іконами та розп’яттям. У стінах церкви витесаний кам’яний стільчик для сповіді і жертовник для приготування Святих Дарів. У кінці коридору по кам’яній стіні стікають краплі, які символізують "сльози Богородиці".
Відвідувачам зазвичай дозволяють пройти не далі, ніж до кам’яної церкви, оскільки протиснутися у гроти дуже складно. Хоча у Страдчі ходять легенди, що ця печера є значно глибшою і довгим тунелем з’єднується аж із Києво-Печерською лаврою.
На вершині Страдецької гори (359 м), в надрах якої і розташований печерний монастир, є ще одна святиня – храм Успіння Пресвятої Богородиці.
Ще одна святиня Страдчу - храм Успіння Пресвятої БогородиціФото: https://www.facebook.com/Stradch.UGCC/
Його у 1795 році мешканці Страдчу побудували на місці дерев’яної церкви, яка існувала з початку XV століття. Під час Першої світової війни святиня зазнала руйнувань, але її поступово відновили.
У церкві знаходиться копія Чудотворної ікони Матері Божої Нерушимої Стіни. Оригінал був написаний у княжий період, зник під час або після Другої світової війни. Однак тут збереглися інші цінні реліквії – іконостас, написаний відомим художником Олексою Новаківським, та роботи живописця Антона Монастирського.
Хресна дорога, яка має статус Єрусалимської
У 1936 році парох села Страдч Микола Вояковський запровадив на Страдецькій горі Хресну дорогу, якій Папа Римський своєю грамотою надав статусу Єрусалимської.
Це означає, що кожен хто приходить на прощу до Страдчу і йде Хресною дорогою, має повний відпуст, що прирівнюється до відпусту в Єрусалимі і проходженні Хресної дороги Ісуса Христа. Раніше вздовж дороги стояли дерев’яні хрести, в радянські часи їх знесли. Відновили лише у 2003-2008 роках.
Сьогодні Хресна дорога складається з 15 стацій. Це молитовні зупинки, кожна з яких відображає момент у дорозі Спасителя на Голгофу. Вздовж дороги немає лавок, а на 14 станції знаходиться каплиця з гробом Господнім.
Страдч є також місцем поховання двох новомучеників української греко-католицької церкви - отця Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми, які загинули під час окупації Галичини радянською владою. Трагедія сталася 26 червня 1941 року, отець Микола повертався після сповіді важкохворої жінки, а дяк його супроводжував. В лісі вони потрапили до рук енкаведистів, священника застрелили, а дяка жорстоко замучили. У 2001 році Папа Римський Іван Павло ІІ під час візиту в Україну проголосив їх блаженними.
Віряни їдуть до Страдча, щоб пройти Хресною дорогою
Що ще варто відвідати у Страдчі
Окрім святинь та пам’яток, у селі Страдч також є Арборетум – це дендрологічний парк, що є структурним підрозділом Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України. Парк заклали у 1962 році, його площа складає 5,7 га. На його території на сьогодні росте понад 700 видів деревної та трав’яної флори.
Окрасою арборетума є алея 50-річних дугласій Мензиса та різних видів туї. Композиція має форму геометричної фігури та однаково красива як навесні, влітку, так і восени. Взимку її природні локації наче сюжети з казкового фільму.
Як дістатися Страдчу
Село знаходиться поблизу автомобільної дороги Львів-Яворів. Зі Львова до села можна доїхати на маршрутці, автобусі або автомобілі. Карту пішохідного маршруту до Страдчанської печери, Хресної дороги та храму Успіння Пресвятої Богородиці можна переглянути тут.
Арборетум у Страдчі розташований на північно-західній околиці села, декілька хвилин пішки від траси Львів-Краковець.
Фауна
