Природа – великий ілюзіонист. За мільярди років вона змушена була вдаватися до різних маніпуляцій, майстерства та див, щоб сталася магія живої матерії, види перетворювалися та ставали більш пристосованими до середовища. Open.Дністер зібрали для вас добірку з рослин, грибів та птахів, що живуть берегами річки та є майстрами з мімікрії.
Міметизм та мімікрія – це одне й те саме?
Ні. Мімікрія – це явище, що виникає у деяких видів беззахисних тварин, що полягає в тому, що форма і колір їх тіла нагадують небезпечні, отруйні, хижі, отруйні або агресивні види. Міметизм - це вид мімікрії, який полягає у подібності тварин одного виду (звичайно незахищених) до тварин іншого виду, що мають певні захисні пристосування від ворогів.
Навіщо вони це роблять? Перше, що спадає на думку, щоб захиститися від небезпеки. Найчастіше живі організми намагаються стати “невидимою частиною” навколишнього середовища.
Беззахисні види набувають ознак та рис, форми та поведінку більш хижих, сильних родичів (інколи дуже і дуже далеких).
Явище мімікрії описав у 1852 році. Бейтс обіймав посаду помічника секретаря Королівського географічного товариства. Також він був членом Ентомологічного та Зоологічного товариств. 1881 року його було обрано членом Лондонського королівського товариства. Першу наукову статтю про комах Бейтс опублікував 1843 року в віці 18 років. Він описував зібрані ним колекції з Південної Америки, а також прислані йому екземпляри зі всього світу. Загалом він опублікував понад 200 статей, присвячених комахам.
Описане ним явище мімікрії називається на його честь “бейтсівська мімікрія”. Найпростіший приклад мімікрії наводить працівниця Зоологічного музею ЛНУ ім.Івана Франка Ірина Скирпан – це мухи-дзюрчалки, або повисюхові, повисюхові мухи, (Syrphidae) (деякі види в народі називають трутиками, прутиками) — родина комах з ряду двокрилих.
Муха-дзюрчалка
Це один з найбільш помітних та багаточисленних двокрилих, які зустрічаються повсюди, окрім полярних пустель, на всіх материках, окрім Антарктиди. Їх предків знаходили в вапняних залишках 94-84-мільйонного періоду.
Чи не є цьому одним з пояснень те, що смугасте забарвлення цих беззахисних мух імітує комаху, яка може за себе постояти — ос?
У теорії бейтсівської мімікрії лежить твердження, що гірше захищений вид наслідує забарвлення або форму добре захищеного. Наприклад, деякі тропічні метелики-білани подібні до неїстівних для птахів метеликів інших родин.
Пізніше цю пояснення доповнив у 1878 році Фріц Мюллер, який пояснив, що деякі види, які можуть за себе постояти, “одягають” на весь вид “уніформу”, нагадують один одного, щоб попередити інших, що їх чіпати не можна, собі гірше. Представники виду нагадують один одного, щоб виробити у ворогів відразу, страх, небажання чіпати їх. Вони замикають кільце мімікрії. До таких видів належать різні види ос, отруйні комахи, які червоними плямами на тілі кажуть: стоп, тут небезпечно, або мають, як деякі павуки жовто-чорне забарвлення.
Інколи “камуфляж” використовується для спокійного денного сну, як у сов. Які досить крупні за формою, щоб заховатися кудись, як інші любителі нічного полювання, на кшталт летючих мишей. Деякі види використовують мімікрію для кращого полювання.
Ось лише деякі види мімікрії в природі
🟡Акустична мімікрія. Відомо, що кажани полюють за допомогою ехолокації. Так ось деякі нічні метелики здатні видавати ультразвуки, котрі доносять до кажанів чіткий меседж «Навіть не думай мене їсти – я не смачний». Інші метелики (смачні) навчилися виробляти такі ж ультразвуки, і збивати з пантелику бідних кажанів!
🟡Локомоторна (рухова) мімікрія – наслідування поведінки та рухів іншої тварини чи рослини. Так, наприклад, паличники легенько похитуються, ніби справжні гілки на вітрі; деякі риби, котрі маскуються під водорості – коливаються з ними в такт, щоб не виділятися. Деякі павуки-стрибуни не просто видозмінюють своє тіло, щоб бути схожими на мурах, вони ще і намагаються рухатися як мурахи – бігають зигзагоподібною траєкторією і часто зупиняються.
🟡«Вівця у вовчій шкурі» - тип мімікрії, коли беззахисні тварини не просто ховаються від хижака, а імітують його. Наприклад, деякі дрібні метелики, коли їм загрожує небезпека (особливо з боку павуків), мають на крилах «намальовані» лапки павука, тому нагадують хижака. Інші види метеликів піднімають вгору і вперед крила, чим імітують павука-стрибуна з піднятим вгору черевцем. А павуки настільки довірливі істоти, що є зафіксовані випадки, коли вони навіть намагалися спаруватися із замаскованими метеликами!
🟡«Вовк у овечій шкурі», або так звана агресивна мімікрія – явище, коли хижак маскується, щоб упіймати здобич. Так, наприклад, квіткові (орхідні) богомоли чи павуки-краби – імітують квітку, група павуків (Phrynarachne) імітують пташиний послід; деякі плазуни та хижі ссавці «зливаються» із навколишнім середовищем для успішного активного полювання, чи засідки. Інші види тварин можуть видозмінювати окремі частини свого тіла. Наприклад, павукохвоста гадюка має кінчик хвоста вражаюче схожий на павука, яким приваблює дрібних птахів. Деякі акули мають хвостові плавці схожі на невеликих рибок. Грифова черепаха має кінчик язика дуже рухливий та забарвлений у рожевий колір – на нього, як на черв’яка, плазун приваблює рибу. Схожі фокуси демонструють деякі змії та навіть чаплі!
Унікальна «світлова мімікрія» притаманна самкам світляків роду Photuris – вони не просто «вовчиці в овечій шкурі», а справжнісінькі «la femme fatale»! Ці самки імітують світлові сигнали готовності до розмноження інших видів світляків. В результаті самці «мирних» видів стрімголов летять на світло, в очікуванні приємного вечора, але потрапляють у пастку голодної самки-світляка!
🟡Статева мімікрія. У деяких видів тварин спостерігають так звану «підступну поведінку» самців у шлюбний період. Часто право на спаровування з самкою мають найбільші самці, натомість молодих, чи просто менших за розміром самців, до розмноження «не пускають». Тож їм доводиться шукати обхідні шляхи. Наприклад, молоді самці каракатиць змінюють колір тіла, щоб стати схожими на самку – таким чином домінантні самці не сприйматимуть його як конкурента і не нападатимуть. В результаті замаскований самець може прослизнути до самки і спаруватися з нею! Схоже явище є і у морських мокриць (ракоподібні). У популяції цих тварин спостерігають аж три типи самців: альфа-самці найбільші, мають всі шанси спаруватися з багатьма самками; бета-самці дрібніші, і для того, щоб потрапити до «гарему» - маскуються під самок; гамма-самці – найменші, і маскуються під молодих особин, що теж дозволяє підкрастися до самок непоміченими іншими самцями! Подібні стратегії також спостерігають у деяких птахів та плазунів.
У бабок виду тонкохвіст елегантний (Ischnura elegans, трапляється і в Україні) самки мають дві форми: звичайну, і андроморфну, котра за забарвленням дуже нагадує самця. Вчені припускають, що самки набувають такого «чоловічого» забарвлення для того, щоб уникнути зайвих залицянь з боку самців і обмежити кількість парувань.
Магія природи Дністра
Водяться такі імітатори й на берегах Дністра. Ось лише декілька з видів.
1.Богомол звичайний (Mantis religiosa)
Богомол звичайний (Mantis religiosa)
Хижак на псевдо "трав'яний тигр" із молитовно складеними ніжками-щупальцями, що миттєво перетворюються в бездоганне мисливське знаряддя.
Це велика комаха, розповідають у Національному парку "Королевські Бескиди", 6-8 см завдовжки. Назва роду походить з грецької і означає провидець. Видовою назвою religiosa завдячує особливому положенню в стані спокою зігнутих й спрямованих вперед передніх ніг.
Для багатьох видів богомол є насправді небезпечним мисливцем. Його здобиччю стають здебільшого сарана, коники, мухи, павукоподібні, яких він поїдає живцем. Його ротовий апарат має розтираючий тип, що дозволяє йому дуже легко поїдати здобич, яка іноді завбільшки, як він сам. Тіло комахи ідеально пристосоване до полювання: непоказне забарвлення, відмінний зір, витримка, швидка реакція, міцні нижні щелепи, вправні ніжки із шипами.
Богомол може годинами непомітним перебувати у високій рослинності, мімікруючи на листочок чи тонку гілочку зі своїм зеленим чи коричневим забарвленням. Якщо здобич знаходиться в межах досяжності, спочатку фокусується на ній великими складними очима, чекаючи, поки здобич підійде достатньо близько, щоб швидко схопити її, швидше, ніж здатне вловити людське око.
Гельвела ямчаста (Helvella lacunosa Afzel)
Зовнішній вигляд цього гриба схожий на листок, що впав з дерева. Він може приймати такі фантастичні форми, що розглядати можна годинами. За твердженням знавців, немає двох однакових. Саме завдяки цій здатності та невеликим розмірам, цей гриб часто залишається непоміченим.
Печіночники (Marchantiophyta)
Вони належать до групи мохоподібних, які поширені в усьому світі та можуть рости майже в будь-якому доступному середовищі існування, найчастіше у вологих місцях, хоча є також пустельні та арктичні види.
Види роду Conocephalum – відносно великі печіночники з чіткими візерунками на верхньому таломі, що надає їм вигляду зміїної шкіри, тому слово зміїний нерідко присутнє в їх загальних йменнях.
Дощовик шипастий (Lycoperdon echinatum)
Це гриб, який схожий на мініатюрного їжачка, загублений каштан або ж горішок бука, в підніжжі якого він полюбляє зростати. Милий і безневинний попри загрозливий вигляд, бо колючки його насправді м'які і легко пошкоджуються. Дощовик шипастий вважається їстівним у дуже молодому віці, поки внутрішня частина біла і тверда. От він навчився захищатися від грибників та інших істот, які хотіли б посмакувати ним.
Трав’янка зелена (Omocestus viridulus)
Сама назва говорить, що комаха навчилася використовувати середовище, щоб ховатися у травах та бути непомітною в них.
Синяк звичайний (Echium vulgare L.)
Наукова назва рослини походить від давньогрецького слова echis – гадюка, що більшість пов'язують із формою горішка, який за формою нагадує голову плазуна. Дехто вбачає й інші візуальні подібності, як от згорнуте у міру розвитку стебло, червоні тичинки квіток, висунуті, як язик змії, плямистість стебла, що нагадує візерунок її шкіри.
Це лише кілька видів, а їх є десятки та сотні, які доводять, що природа - неймвірний майстер на ілюзії та перевтілення.
Фауна
Екологія
Лайфхаки