Найкращий засіб, щоб відростити волосся, барометр чистоти води та солодощі: все це про аїр

Лепеха звичайна (Acorus calamus), також відома як аїр тростиновий або татарське зілля, є багаторічною трав'янистою рослиною з родини аїрових (Acoraceae). Рослина має довгі мечоподібні листки і сильний, характерний аромат. Вона поширена в різних частинах світу, включаючи Європу, Азію та Північну Америку.

Звідки на Дністрі взявся аїр 

У культурі та народних традиціях лепеху часто пов'язують із різноманітними назвами, такими як "татарське зілля" чи "татарова трава", що пов'язано з її історичним розповсюдженням у Європі через татарські набіги. Є легенда, що татари возили шматочки аїру з собою у мішечках, кидали під ноги на нових ділянках, щоб подивитися, чи проросте воно. Якщо проросте, значить там є джерело чистої води.

"Ця історія відбувалася давно, за часів татарської навали, – оповідає легенда, – У Карпатах, де зараз селище Войнилов, било джерело з цілющою водою, яку люди вважали магічною. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дністер-ріку спливала. Коли татарські загарбники прибули до джерела, джерело могло відбирати їхню мову або життя, не даючи їм пити. Тоді татари стали носити з собою коріння аїру, яке вони вважали здатним очищувати водойми. Розкидаючи його навколо джерела, вони прагнули забезпечити собі безпечну воду. Вони розкидали його довкола джерела, і рослина розрослася аж до Дністра. 

Минув час, і татари, тікаючи на південь, знову проходили повз джерело. Намагаючись напитися води, вони чули від джерела: "Не напою тебе, вороже, бо багато лиха ти приніс". Джерело розлилося на всі боки, створивши болото і трясовину. Татари потрапили в пастку й не могли вибратися. Так і загинули. Місцеві назвали це місце Войниловим, а рослину — татарським зіллям. І досі це ім'я збереглося". 

Насправді в Європу з Південно-Східної Азії аїр привезли татари під час монгольської навали в середині XVI століття. Кажуть, що його принесено в Україну на копитах татарських коней. 

Аїр швидко поширився по всіх територіях, завойованих Золотою Ордою: в Україні, Білорусі, південних областях Росії, на Кавказі, в південному Західному та Східному Сибіру, а також на Далекому Сході.

У країнах Західної Європи, які уникли татарської навали, аїр довгий час вважався рідкісною південною рослиною. Зацукровані кореневища аїру привозилися з Константинополя як дорогий делікатес.

Лепеха звичайна (Acorus calamus), також відома як аїр тростиновий або татарське зілля

Однак є й інший погляд на поширення рослини. Аїр - справжній мандрівник, який подорожує світом вже понад 4000 років. Він розпочав свою подорож у гірських районах Центральної Азії, де його використовували для лікування виразок, екземи та шлункових інфекцій. Торгові каравани доставили аїр до Африки, де він став священними пахощами. Потім, через ринки Александрії, він потрапив до Європи. У Великій Британії аїр був відомий вже з 16 століття і поступово поширювався на Скандинавію. Аїр став популярним у садівництві, використовувався в церквах і палацах, а з його кореневища виготовляли солодкі пастилки. Його розкидали по підлозі, щоб відлякати шкідливих духів та комах. Тим часом, поселенці принесли аїр до Нового Світу, де він поширився на Північну Америку, Нову Зеландію та Австралію.

Цвітіння аїру

Аїр: що це за рослина

Аїр, або лепеха звичайна є водною або прибережною рослиною з товстим, довгим кореневищем, яке може досягати 50 см і більше в довжину. Кореневище має приємний запах і пекучий смак. Листки рослини мечоподібні, довгі (до 130 см), сплюснуті та загострені. Уся рослина має пряний запах. Цвіте лепеха в червні-липні, дрібні квітки з жовтувато-зеленуватою оцвітиною зібрані в суцвіття-початок довжиною 4-12 см. Початок відхилений від стебла і виглядає як бічний.

Цікавий факт, що пилок лепехи переносять комахи, що живуть у межах її природного середовища. Оскільки в Європі таких комах немає, аїр тут не плодоносить, але розмножується вегетативним шляхом.

Маленькі шматочки кореневища, перенесені водою на нове місце, швидко виростають у нові рослини.

Назва Acorus походить від грецького префікса «a-» (протилежність) та слова chora (очне яблуко), оскільки лепехою здавна лікували очі. Інші джерела перекладають назву «неприкрашений», «некрасивий» за малопомітні, непоказні квітки. Видова назва в перекладі з латинської означає «тростина», «порожнисте стебло». Сама назва «аїр» походить від турецької назви agir — «важкий, важливий».

За приємний запах аїр швидко полюбився українцям. В українській культурі має ще одну важливу назву — "ангельська трава". Ця назва підкреслює особливу священність та магічні властивості рослини. Вважається, що аїр приносить в дім ангельську присутність, оберігає його мешканців і підтримує чистоту та гармонію в домівці.

В українському фольклорі аїр часто розглядається як засіб для зв'язку з ангелами-охоронцями, допомагає залучити їхню підтримку та благословення. Його використання під час свят, таких як Трійця, підкреслює цю віру в силу рослини для привертання ангельського захисту та добробуту в житло.

Завдяки своїм приємним запахом та фітонцидним властивостям, аїр також вважається засобом очищення будинку від негативної енергії та злих сил, створюючи таким чином простір, сприятливий для здоров'я і процвітання.

"Скільки себе пам'ятаю, стільки ж на Зелені свята розкидаю шувар по подвір'ї і гілками липи прикрашаю хату. Батьки розповідали, що шувар з липою відганяють злі сили від хати і родини. А ще ми на ньому, як на музичному інструменті, грали певну музику. Це мав бути шувар невеликий, при корені вишнево-фіолетового кольору. Своїми губами 'висмоктували' з шувару музику. І коли це робило кілька дітей, то вже грав цілий оркестр! Такі спогади з дитинства про шувар і нашу українську традицію." — згадує мешканка Львівщини Ольга Василенька.

Найкращий засіб для росту волосся: цілющі властивості аїра

У Стародавній Греції та Римі аїр вважали цінним за його лікувальні властивості, зокрема для травлення та нервової системи. Сьогодні відомо, що пучки листя відлякують комах-паразитів, а зарості аїру у водоймах очищують воду.

Лепеха також використовується в парфумерії та кулінарії. Її додають до їжі замість лаврового листа, імбиру чи мускатного горіха. Листя аїру має гіркуватий, специфічний смак, але олія з лепехи має тонкий аромат троянди, імбиру, шавлії та фіалки. Духи на основі лепехової олії відомі у всьому світі за своїм витонченим запахом, який нагадує аромати боліт, а не квіткових садів.

Дуже корисне коріння аїру тим, хто страждає на випадіння волосся. Для запобігання випадінню волосся можна використовувати настій з кореневищ аїру. Щоб приготувати 200 мл настою, виконайте наступні кроки:

1. Візьміть 1 столову ложку подрібненого кореневища аїру й залийте окропом до об'єму 200 мл.

2. Накрийте та залиште настоювати на 30–60 хвилин.

Готовий настій потрібно втирати у коріння волосся. Завдяки антисептичним і бактерицидним властивостям, настій запобігає розвитку себореї та лупи, які викликають грибкові інфекції. Волосся починає "дихати", оскільки відновлюється обмін. Органічні кислоти зменшують виділення жиру сальними залозами, покращуючи живлення біля коріння. Рекомендується проводити 10–15 таких процедур після кожного миття волосся, що сприятиме зміцненню та збільшенню густоти волосся.

Для тих, хто бореться з ламкістю та відсутністю еластичності волосся, рекомендується використовувати відвар кореневищ аїру для ополіскування волосся після кожного миття голови. Маски з аїром також можна втирати в коріння волосся.

Для приготування відвару кореневищ аїру:

1. Залийте 200 мл окропу подрібнені кореневища аїру та тримайте суміш на дуже малому вогні протягом 10 хвилин або на водяній бані.

2. Після приготування, остудіть відвар та розведіть теплою водою для ополіскування волосся.

Довге волосся можна ополіскувати у посудині з розведеним відваром. 

Аїр в обмін на "шапку" 

Масове знищення аїру звичайного, відомого також як "татарчиння", почалося в середині 70-х років, а досягло піку в середині 80-х. Саме в той час в Україні з'явилися дефіцитні товари на основі лікарських рослин, що привело до високого попиту на аїр. В магазинах кооперативної мережі можна було придбати джинси, футболки та навіть побутову техніку, обмінюючи їх на здані лікарські рослини, зокрема корінь аїру, який став дуже популярним для здавання.

Люди почали масово збирати кореневища аїру з річок та озер, щоб заробити на цьому, і це дозволило багатьом придбати товари, про які раніше лише мріяли. Сотні людей витягували тонни цих коренів з водних джерел, включно з учнями, які весною брали участь у таких роботах на місцевих водоймах, збираючи та сушачи корені.

Це призвело до різкого зниження популяції аїру. Нині, навіть незважаючи на те, що збір аїру припинився, його практично не залишилося у водоймах. Зниження рівня води призвело до того, що корені аїру залишилися без покриття і висохли. Зараз рослина, яка колись була такою звичною, може зникнути.