Птахи-пелікани, за невеликим винятком, населяють практично весь світ. Вони є водними видами, тому, звісно ж, аби побачити їх у природному середовищі, варто відправитися до них не пішки землею, а водними шляхами. Це нешкідливі і дуже красиві птахи, спостерігати за якими одне задоволення.
В Україні пелікани мешкають переважно в дельті Дунаю, але вони часто великими колоніями прилітають порибалити у дельту Дністра. Нещодавно було дозволено навігацію Дністом, тож можна приїхати з Одеси та побувати в пеліканів на обіді, якщо пощастить. Open.Дністер розповідає про цих цікавих та незвичних гостей Дністра.
Вимерлі предки пеліканів, великі літаючі ящірки, що існували на Землі близько п'ятдесяти мільйонів років тому, досягали ваги приблизно 40 кг. Це були величезні істоти, значно більші за сучасних пеліканів. Їхні потомки менші, але все так же вражаючі за розміром птахи.
Рожевий пелікан (Pelecanus onocrotalus Linnaeus, 1758) – один з найбільших птахів орнітофауни України. Дорослі особини можуть важити до 11,5 кг, а розмах їхніх крил досягає 245-295 см.
У світі існує вісім видів пеліканів. В Україні зустрічаються два види пеліканів: рожевий (Pelecanus onocrotalus) та кучерявий (Pelecanus crispus). Обидва види належать до родини пеліканових, але мають певні відмінності у зовнішності, поведінці та середовищі проживання.
Рожевого пелікана легко відрізнити за рожевим оперенням і чорними смугами на крилах, які особливо помітні у польоті. Ці птахи збираються великими зграями, кількість яких іноді досягає декількох сотень особин. Їхні кучеряві родичі, натомість, віддають перевагу життю в малих групах або окремо, і відрізняються наявністю кучерявого чубчика на голові. Обидва види пеліканів можуть спільно полювати і активно взаємодіяти.
Кучерявий пелікан (Pelecanus crispus) тривалий час не зустрічався на території дельти Дністра. Відомо, що цей вид гніздився тут до 1940 року, але згодом зник через антропогенний вплив – руйнування місць традиційного гніздування та харчування. Знову цей птах з'явився в 2001 році, що було зафіксовано орнітологами Іваном Русєвим та Ігорем Щеголєвим у гирлі Глибокого Турунчука на Дністровському лимані. Однак тепер він прилітає тільки порибалити. Ці птахи прилітають, переважно, в літній період, використовуючи територію парку для харчування та відпочинку. Найчастіше їх можна побачити в північній частині Дністровського лиману, на озері Біле та в верхів'ях Карагольської затоки.
Кучерявий пеликан – вид, який знаходиться під загрозою зникнення в Європі, розповідають представники Ревайлдинг в дельті Дунаю.
"Рожевий пелікан – індикатор роботи Нижньодністровського національного природного парку, – зазначають науковці парку, – високий рівень чисельності може вказувати на достатню кормову базу, зменшення фактору турбування та позитивні наслідки охоронного режиму парку. Якщо з угіддям щось йде не так, кількість птахів відразу скорочується".
Цікавий факт про рожевого пелікана, зазвичай, він має біле оперення. Інтенсивно рожевим воно стає під час шлюбного періоду, щоб сподобатися самці і чимось її вразити.
Цього року птахи повернулися на Дністер вже у квітні, фіксували працівники парку. Близько 300 особин було можна спостерігати то на Дністровському лимані, то на Білому озері та острові Вільха, які входять у склад водної екостежки під назвою "Мертвий ліс". Відлітають вони наприкінці вересня - початку жовтня.
Квітень, 2024 рік. Відео Youtube-канал "Голоси Дністра"
Найбільша вирогідність їх побачити за ясну або малохмарну погоду, без інтенсивних опадів. Оптимальним часом для спостережень за рожевими та кучерявими пеліканами є ясний ранок або вечір, коли птахи поїли, відпочивають та готуються летіти ночувати до себе в місця гніздівлі.
Цікаво також спостерігати за самим полюванням. Пеликани зовсім не жадібні. Часто влаштовують колективне полювання з іншими видами птахів.
Пелікан харчується виключно рибою, споживаючи за день до 1,2-1,4 кг. Вони часто полюють колективно, утворюючи півкільце, щоб загнати рибу на мілину. У цьому полюванні їм можуть допомагати баклани, що пікірують згори на зграю риби і підганяють її до пеліканів.
Пелікани точно не люблять чайок. Птахи регулярно сваряться і б'ються через їжу. Було помічено, як чайки безжально нападають на пеліканів, намагаючись схопити їх здобич.
Фото зі сторінки Нижньодністровського національного парку
Дуже рідко може пощастити побачити птахів на зупинці десь на суші поблизу Дністра. Ці птахи народжені плавати, по землі вони пересуваються дуже незграбно, перевалюючись з боку на бік. Зате на воді вони граційні та вправні. Так само вони витривалі у польоті. "Зимувати летять до Африки, на озеро Вікторія, роблячи у дорозі всього одну зупинку," – зазначають експерти парку.
Рожеві пелікани на Дністровському лимані - фото зі сторінки Нижньодністровського національного природоохоронного парку
Цікаві факти про пеліканів
Цей птах може здатися вам трохи незграбними, але він вражає своєю спритністю як у воді, так і в повітрі. Їхні великі дзьоби з еластичними мішками для вилову риби та розмах крил, що може досягати трьох метрів, роблять пеліканів одними з маневрених водоплавних птахів.
- Пеліканів відрізняє досить довгий дзьоб з характерним мішком під щелепою. Завдяки йому вони здатні проціджувати воду під час ковтання риби. У них немає зубів, тому вони заковтують здобич цілком. Їжа перетравлюється в шлунку.
- У пеліканів чотири пальці, з’єднані між собою перетинкою. Завдяки мембрані вони набагато краще справляються у воді.
- Вони майже повністю оперені. Винятком є невеликі фрагменти навколо голови, які оголені. Під час шлюбного періоду пелікани набувають яскравого забарвлення, щоб приваблювати самок. Серед окремих видів пеліканів можна спостерігати дуже помітні зміни зовнішнього вигляду, які збігаються зі шлюбним періодом. Однак в кінці цього періоду вони зникають.
- Харчуються пелікани в основному рибою, хоча в їх меню входять і інші водні мешканці. Дзьоб з його характерним мішком сприймається як сітка, яка дозволяє ловити більшу кількість їжі за один раз. Вони не погордують ракоподібними, якщо вони потрапили в «сітку». Вони не дуже вибагливі, коли справа стосується їжі, і їдять усе, що може забезпечити їх необхідною енергією та поживними речовинами.
- Дзьоб-кишеня, розташована під нижньою щелепою, може вмістити до кількох літрів води.
- Вони однозначно птахи-довгожителі. Середня тривалість життя пеліканів, що живуть в дикій природі, становить до 25 років.
- . У пеліканів під шкірою є мішечки, наповнені повітрям. Завдяки їм птахи можуть триматися на поверхні води без зайвих зусиль.
- Пелікани влаштовують гнізда з водної рослинності. Для цього використовуються палиці, траву та очерет, а зліплюють це все власними екскрементами.
- Пелікани моногамні, об’єднуються на все життя і підтримують одне одного у «сімейних» обов’язках. Висиджують яйця і мама, і тато. Потім вони обидва добувають їжу, щоб вигодувати своє потомство. Самка відкладає 1-3 яйця, які висиджує разом із самцем протягом 30-35 днів.
- Гнізда пелікани теж будують разом: самець приносить гілки і суху траву, часто крадучи будматеріали у сусідів. Самка постійно сидить в гнізді, яке нагадує купу сміття, і чекає появи потомства. Хоча виростити більше одного пташеняти за сезон вдається не всім.
- У Святому Письмі пелікан відомий як символ Христа Спасителя.
- Ця пташка відзначається своєю надзвичайною дбайливістю як батько. Народ її інколи називає "бабою-птицею", де "баба" на хінді означає "батько". У середньовіччі з’явилася легенда, що пелікан може жертвувати власною кров’ю, щоб годувати своїх пташенят. Однак насправді червона пляма під шиєю у кучерявих пеліканів під час спарювання не є кров'ю, а коліром горлового шкірястого мішка, призначеного для залучення самок.
- На відміну від більшості інших птахів, пір'я пеліканів досить легко намокає, оскільки воно не щільно прилягає до тіла. У разі, коли пелікани потрапляють у воду або під час дощу, вони можуть скручувати своє пір'я дзьобом для видалення зайвої води та збереження тепла.
- Пелікани гніздяться колоніями, часто на ізольованих островах або в заболочених місцевостях.
- “Пелікани дуже полохливі і сприйнятливі до зовнішніх чинників. Якщо випадково потривожити самку в період гніздування, пара може кинути своє гніздо назавжди. Тому повне усамітнення – найважливіша умова для висиджування і виховання пташенят.
- Пташенята пеліканів вилуплюються безпорадними і потребують догляду батьків до моменту, коли вони зможуть самостійно ловити рибу.
Пелікани охороняються в багатьох країнах світу через їхній вразливий статус і небезпеки, які ставлять під загрозу їхні популяції.
Рожеві та кучеряві пелікани внесені до Червоної книги України і низки міжнародних природоохоронних списків як зникаючий вид, що вимагає охорони. Основна причина їх зникнення – знищення місць гніздування людиною або хижаком, браконьєрство, зменшення кількості рибних запасів в місцях проживання пеліканів.
Пелікани - птахи дуже привітні, і їх варто оберігати навіть від зайвої своєї уваги, щоб вони не стали жертвою поганих людей. Таких ситуацій було чимало. У 2020 році в Одесі зоозахисники вилучили двох пеліканів з ресторану, де вони розважали публіку, повідомляв тоді природоохоронець Іван Русєв. Щоб птахи не відлетіли, їм понівечили крила.
Місцеві жителі та відвідувачі територій нацпарків можуть зробити внесок в охорону цього рідкісного виду, спостерігаючи за птахами здалеку, не турбуючи птахів у місцях харчування та відпочинку, не намагаючись фотографувати їх з близької відстані, з розумінням ставлячись. Турботливе ставлення до природи дасть змогу милуватись видовим різноманіттям пониззя Дністра і нам, і нашим нащадкам.
Флора
Фауна
Лайфхаки