Нещодавно Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України повідомило, що збитки довкіллю, які завдала рф за півроку активної фази війни, склали 395 мільярдів гривень. Зокрема, 176,5 млрд грн – від забруднення повітря, 106,3 млрд грн – збитки водним ресурсам, 8,8 млрд грн – збитки ґрунтам. На тлі великих людських жертв, які несе Україна на цій війні, проблеми довкілля та екології можуть здаватися другорядними. Однак тим, кому пощастило вижити, потрібне дружнє довкілля, чисте повітря, вода, та земля, яка зможе прогодувати.
В Українській Природоохоронній Групі - UNCG відзначають, що вживати в їжу продукти, які були вирощені в зоні бойових дій - може бути смертельно небезпечно. Ця неочевидна для багатьох загроза наслідків війни наразі викликає безліч дискусій. Однак державні установи про неї фактично замовчують. Не знайдете ви інформації про це на сайті Інституту охорони ґрунтів України. Про це говорять та пишуть, переважно, тільки представники громадського сектору. Давайте розберемося, в чому ж шкода ґрунтам від проведення там бойових дій.
Стратегія підкорення народів - випалювання землі та ресурсів
У попередній публікації про екологічні наслідки війни ми писали, чому нинішня ситуація з маловоддям річки Дністер була закладена ще за радянських часів. Роками ми відчуваємо наслідки ще однієї екологічної катастрофи того часу – вибуху на Чорнобильській АЄС.
Це багаторічна стратегія росії з підкорення нових територій та народів – викачувати звідти всі ресурси та знищувати, створювати нестерпні умови для життя корінного населення. Там, де росія не може дістатися своїми солдатами, вона знищує середовище для нормального існування на десятиліття вперед.
Про екологію та раціональне природокористування починали говорити тільки тоді, коли Україна мала хоча б невеликі історичні паузи самостійності та незалежності.
Так, у 1919 році, за часів Української народної республіки, коли Україна отримала ковток свободи від утиску Російської імперії, молодший міністр земельних справ в уряді Симона Петлюри Микола Баєр писав: “ми творимо з нашого краю пустелю, ми самі винищуємо рослинний, звірячий та пташиний світ України. Зміркуйте: веселий, багатий край переводимо на пустелю німу”.
Знищений танк противника, 2018 рік
Під час війни ґрунти – одна з найвразливіших екосистем. Є кілька головних факторів шкоди землі: це проїзд важкої військової техніки, вибух ракет, мінування територій, зведення фортифікацій.
Україна — найбільш розорена держава Європи
Примусова роль «житниці» всієї Європейської частини колишнього СРСР призвела до розорювання 54% українських земель. Через це ми — одні з лідерів у Європі як за рівнем розораності, так і, відповідно, за показником деградації ґрунтів.
Ще до війни науковці звертали увагу, що ми рухаємося в бік опустелювання країни. Цей процес полягає у незворотній зміні структури ґрунту, рослинності і зниження їх біологічної продуктивності, що може призвести до повного руйнування біосферного потенціалу окремих районів та перетворення їх на справжнісіньку пустелю.
В Україні господарським використанням зайнято 92% території. Рівень розораності становить понад 54%, в той час як в розвинених країнах Європи — не перевищує 35%. Для порівняння, у Польщі він сягає 36,5%, у Німеччині – 34,1%, у США – 17,5%, та Китаї – 12%.
Яскравим прикладом для України є Олешківська пустеля на Херсонщині, яка в нинішньому вигляді утворила відносно недавно - у ХІХ ст. Раніше тут був густий ліс з різними представниками флори. Напівпустеля утворилася через стрімкої вирубки лісів. Орієнтовно до 18-19 століття на території виростали трави та дрібний чагарник, завдяки якому стримувалося поширення піщаного покриву. Після цього ситуація змінилася. Причиною послужило активний розвиток вівчарства. Велика частина степових територій України були віддані під випас тварин. Мільйонні стада швидко знищили рослинність, волога перестала затримуватися, і вітряна ерозія призвели до утворення піщаних дюн. Зараз там не росте ніяка рослинність, а стримують розширення пустелі штучно насаджені густі ліси.
Олешківська пустеля утворилася на місці колишнього русла Дніпра
У 2021 році, під час міжнародної конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості» відзначали, що найбільше «неякісних» земель сьогодні зосереджено в Харківській, Сумській, Донецькій, Луганській, Чернігівській, Кіровоградській та Миколаївській областях, менш загрозливою, але все ж помітною, була ситуація на Одещини, Херсонщині. Фактично на всіх цих територіях велися, або ведуться бойові дії, які посилять без того критичну ситуацію зі станом ґрунтів.
Землі під колесами танків та в окопах
У США порівняли вплив техніки на різних за гранулометричним складом ґрунтах. Для цього використали гусеничний танк М1А1 вагою 57,2 тонни. Негативного впливу зазнавали і середньо-, і важкосуглинкові ґрунти навіть за 1 проходу вказаної техніки. Танк ущільнив ґрунт, а це опосередковано зумовило формування меншої біомаси рослинного покриву. Тому навіть рух важкої техніки – це вже шкода.
Окрім того, танки підбивають, вони палають, а від них вогонь перекидається на поля. Як наслідок – вигорає родючий шар грунту, відбувається зневоднення і «стерилізація» — гинуть як патогенні мікроорганізми, так і корисна біота.
Ми всі бачили жахливі картини воронок, які залишаються на землі після ракетних обстрілів. Коли удар прийняли на себе поле чи лісосмуга, а не житловий будинок – ми радіємо, що немає нових загиблих. Разом з тим, ці рани для ґрунту не менш болючі, ніж для людини.
Мабуть, немає людини, яка б обминула увагу ці фото - ділянка поля, засіяного озиминою з Ізюмського району на Харківщині. Площа – один квадратний кілометр.
Вирва діаметром 40 метром у селі Довгеньке Ізюмського району Харківської області
Фахівці Української природоохоронної групи нарахували 480 воронок від снарядів калібру 82 міліметри, 547 воронок від 120 міліметрових снарядів та 1025 − калібру 152 міліметри.
Екологи кажуть: тут, на одному квадратному кілометрі поля, в ґрунт потрапило 50 тонн заліза, 1 тонна сполук сірки та 2,35 тонни міді.
Вибухами вивернуто 90 000 тонн ґрунту. Руйнування значного масштабу спричиняє й сама вибухова хвиля. Так, 250-кілограмова бомба, детонуючи, може залишити по собі воронку діаметром до 8 метрів і глибиною до 4 метрів та вивертає близько 375м3 ґрунту.
Оголений ґрунт в утвореній воронці ущільниться по стінках, адже основна дія ударної хвилі припадає саме туди. Це докорінно змінює будову ґрунтового профілю, а ще є невидимий "хімічний слід".
- Під час детонації військових ракет, артилерійських снарядів, мін утворюється низка хімічних сполук: чадний газ, вуглекислий газ, водяна пара, бурий газ, азот тощо. Додатково утворюється велика кількість токсичної органіки, окислюються навколишні ґрунти, деревина, конструкції, – пояснює керівниця відділу клімату «Екодії» Євгенія Засядько.
Марина Слободянюк, експертка організації Truth Hounds, яка документує воєнні злочини і злочини проти людства з 2014 року розповіла, що вони брали на пробу ґрунти після обстрілів недалеко від Слов’янська. Аналіз показав критичне перевищення показників гранично допустимої концентрації важких металів, зокрема титану, високий рівень сульфатного засолення. І попри те, що вибух був там ще 7 років тому, багато речовин досі залишаються у землі в надмірній кількості, бо порівнювали результати з колегами з організації “Екологія. Право. Людина”, які брали проби ще у 2015 році. І показники не змінились – що одразу після вибуху, що через 6 років.
Анастасія Сплодитель, науковий співробітник Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П.Семененка НАН України кілька років поспіль вивчає стан ґрунтів у зоні бойових дій. Вона відзначає, що а районах інтенсивних бойових уражень – значне підвищення у ґрунті рівнів ртуті, арсену, цинку, кадмію. Фонові значення більші в 15-30 разів за норму. Систематично підвищений вміст (в 6-8 разів) нікелю, свинцю, барію, фосфору. А в 35% проб фонові значення цих елементів були перевищені в понад 100 разів.
Вже зараз вирощений врожай на таких землях є потенційно небезпечним для харчування, адже може містити в собі важкі метали, які з ґрунту природнім способом потрапляють у рослини, що споживає людина.
Відновлення ґрунту − справа неймовірно часозатратна, глобальна середня швидкість його утворення становить близько 0,06 мм/рік.
Крім цього, вибухи вбивають рослинність, яка бере безпосередню участь у відновленні ґрунтів. І це все – екологічна трагедія, що впливатиме на життя країни, на якість та тривалість людського життя на десятиліття.
Десятки років на розмінування
Історик Тімоті Снайдер після Другої світової назвав Україну “кривавими землями”, відлуння снарядів ІІ світової війни ми чуємо до цього часу. Після цієї війни ми будемо не лише кривавими землями, бо тут загинули вже тисячі, а й замінованими землями та пораненими. На їх відновлення потрібні будуть десятиліття.
На фото репортера Єфрема Лукацького, яке облетіло всі світові медіа, український фермер одночасно збирає урожай та зносити уламки російських ракет, які знаходить на своєму полі за десять кілометрів від лінії фронту на Дніпропетровщині. Це реальність більшості фермерів, які працюють на деокупованих територіях.
За офіційною інформацією Асоціації саперів Україні, на сьогодні в Україні заміновано близько 4,8 млн сільськогосподарських угідь, ще 13,6 потребують обстеження на наявність там мін, нерозірваних снарядів тощо.
Всього з початку широкомасштабного військового вторгнення Росії на території України знешкоджено 159 тис. 814 вибухонебезпечних предметів та 662 кг вибухової речовини, у тому числі 2 тис. 66 авіаційних бомб.
- Кожен п’ятий боєприпас, який прилітав на нашу територію, не вибухав. Тобто є така окрема категорія — unexploded ordnance або боєприпас, що не вибухнув. Саме він несе велику загрозу, - пояснює голова правління Асоціації саперів України Тимур Пістрюга. Ця потенційна небезпека масштабніша, ніж коли просто прийшов мінер і замінував територію. В Грузії 8 днів була війна. Там з серпня-вересня 2008 р., почалися перші заходи з гуманітарного розмінування, які завершилися в 2019 р. Рахуйте. І це лише 8 днів війни.
Через агресію росії Україна стала однією з найбільш замінованих країн у світі. Навіть до початку повномасштабного військового вторгнення Росії 1,8 мільйона українців перебували в оточенні мін з 2014 року, повідомляло Управління ООН з координації гуманітарних місій в Україні. А що говорити зараз?
І це теж значна небезпека для ґрунтів. Адже навіть уламки снарядів, залишаючись на роки в землі, можуть окислювати ґрунти та через харчовий ланцюг шкодити рослинності та людям.
Як залікувати рани української землі, які понівечила війна
Наразі ця дискусія вже розпочата. І якщо представники сільськогосподарської галузі говорять більше про розмінування, рихлення, очищення ділянок від джерела забруднення та уламків, засипання воронок ґрунтовими масами, то екологи наполягають – найбільш пошкоджені землі треба залишити у спокою на роки.
Експерти з “Українська Природоохоронна Група – UNCG” запропонували створити “червоні зони” на територіях, які зазнали значного пошкодження структури та забруднення від вибухів боєприпасів.
Це дозволить виконати вимоги законодавства України щодо консервації земель та запобігання опустелюванню, а також Європейської стратегії захисту біорізноманіття до 2030 року (виведення з обробітку 30 % всіх сільськогосподарських земель), повідомляє UNCG.
Так, зокрема, робили в інших країнах, що відчули на собі наслідки бойових дій.
Понад 100 років тому Франція віддала на довічне відновлення дикої природи 1200 квадратних км родючих земель після їх понівечення під час Першої світової війни. Родючі французькі землі в районі Верденської битви були визнані "повністю розгромленими”. Там запровадили сувору заборону доступу.
Для місцевих аграріїв та селян, безперечно, це була величезна втрата. Адже до того, як територія поблизу Вердена стала полем бою, це був розвинутий сільськогосподарський регіон. Тому спокуса повернутися до господарювання, а цим і підняти економіку країни була дуже сильною.
Незалежно від економічного статусу країни, по всьому світу мільйони мінних гектарів залишаються під забороною − у Північній Африці, Азії, Південній Америці та Європі. У Лівії третина (!) її суші вважається забрудненою наземними мінами та боєприпасами, що не розірвалися під час Другої світової війни.
Аналітик МБО «Екологія-Право-Людина» Петро Тєстов ще раніше у статті для видання Texty наводить історичний приклад, що ті країни, які не зрозуміли справжню цінність екологічного ставлення до всіх сфер життя, навіть попри природні багатства, наразі живуть злиденно.
- Якщо поглянути на карту світу, то в місцях зародження великих рільницьких цивілізацій ми не побачимо жодного розквіту в наш час. Колишній Родючий Півмісяць (Єгипет, Межиріччя) на Близькому Сході — тепер зайнятий пустелями та напівпустелями, а мешканці живуть в бідності та в постійних війнах. Всі ці пустелі утворились після того, як рільництво й ерозія повністю знищили ґрунт. Найбільша рільницька цивілізація Північної Америки — Анасазі — також повністю перетворила свою домівку на пустелю, що призвело до загибелі самої цивілізації. Прикладів чимало і в сучасному світі — однією з причин бідності Руанди чи Гаїті є неправильне ведення сільського господарства і, відповідно, мала його продуктивність. Всі вони проходили один той же самий шлях — замість раціонального обмеженого використання природних ресурсів, вони розорювали всю доступну землю та надмірно її експлуатували. Замість вчасно зупинитись — збільшували обсяги виробництва, а це призводило до збільшення кількості населення. Це все зумовило виснаження ґрунту, зникнення в ньому поживних речовин, пришвидшення водної та вітрової ерозії — і, як наслідок, голод, війни, бідність та колапс. Ті ж цивілізації, які впровадили ощадливе використання природних ресурсів і завжди лишали частину доступних сільськогосподарських земель для природного самовідновлення — вижили навіть в таких важких умовах, як, наприклад, вікінги в Ісландії.
Тому, можливо, війна для України має стати точкою відліку до повернення природи в життя та екологічного, не лише споживацького, ставлення до землі. І голоси екологів мають для суспільства лунати голосніше за голоси аграріїв, які просто повинні переглянути підхід до землекористування. Ми ж не вороги своїй землі? Правда ж? Не окупанти, які знищують її, не рахуючись ні з нинішніми, ні з майбутніми поколіннями.
Фауна
Лайфхаки
Люди