Так історично склалося, що майже кожному регіону України властива своя традиційна кухня. Одещина, зокрема територія пониззя Дністра, в цьому сенсі унікальна. Природні багатства, сусідство з іншими країнами, взаємопроникнення традицій і кулінарних уподобань утворили особливу кухню. Вона виникла переважно під впливом кухні молдовсько-українського порубіжжя та має відлуння Османської імперії. Якщо її охарактеризувати трьома словами, то це будуть: ситна, доступна, смачна. Що ж готували і й досі готують господині пониззя Дністра. Підготували для вас рецепти локальних страв-візитівок.
🐟 Рибні страви
Річка завжди була для людей годувальницею. Не дарма вони селилися саме на берегах водойм. Річка зрошувала землі, давала їжу, дозволяла вести торгівлю з іншими. Саме тому локальну кухню Пониззя Дністра не можна уявити без рибних страв.
Смажені карасики
Карась - одна з найпоширеніших видів риби у Дністрі. Карасикам часто приписують навіть солодкий присмак. Найсмачнішими вважаються смажені карасики у кукурудзяному борошні.
Для приготування смажених карасів потрібно:
- карасі свіжі
- борошно
- олія, сіль.
Спосіб приготування: промиваємо карасі під холодною проточною водою. Чистимо від луски, повторно промиваємо. Вичищаємо зябра, нутрощі, але обережно, щоб не розчавити жовчний міхур, бо мʼясо риби буде гірке.
Після робимо на рибі паралельні надрізи від хребта і до черева, відстань між кожним не більше 1 сантиметра. Таким чином перерезаються дрібні кістки, які під час смаження лекко відстануть. Бо особливість карасів ще й в тому, що вони дуже кістляві.
Промиваємо знову рибу, сушимо паперовими рушниками, перекладаємо в глибоку миску і солимо. Залишаємо на 15 – 20 хвилин.
Смажити карасів треба на чавунній сковорідці з олією шаром не менше пів сантиметра. Ще важливо, масло має добре розігрітися. Обвалюємо карасі у кукурудзяному борошні і смажимо на середьному вогні з обох боків до золотистої скоринки. Загальний час смаження: від 10 до 15 хв, все залежить від розміру карасів. Після рибу викладають на паперову серветку, щоб стік зайвий жир, і подають.
Ще одна популярна страва, особливо там, де населені пункти межують з Дністровським лиманом, смажені бички. Їх готують за таким же принципом, що і карасі.
Бички миють, чистять, обвалюють у кукурудзяному або звичайному борошні і смажать на чавунній гарячій сковороді. Головне, олії у сковороді має бути завжди достаньо, бички люблять олію і мають смажитись саме в ній, тоді вони будуть хрумкі.
Щука фарширована
Фаршировану щуку вважають традиційною єврейською стравою. Не дивно, що її готують і вздовж Дністра, адже Одещина - регіон багатонаціональний. Окрім цього щука росте швидше за інших риб і ловиться цілий рік. Свого часу фаршировану щуку потіснив короп. Господині зазначають, що з щуки шкіра знімається простіше, але короп дешевший. Готують фаршировану щуку зазвичай на свята. Адже на столі вона виглядає по-королівськи.
Для приготування щуки фаршированої потрібно:
- щука на 1.5 -2 кг
- 1 булочка
- 100 гр молока
- спеції
- 1 яйце
- 3 великі цибулини
- масло вершкове 100 гр
Щуку помити, почистити, витягнути нутрощі. Голову залишити. Після цього треба взяти качалку і відбити тушку щуки. Тепер задача - витягути хребет. Для цього треба зробити надріз всередині біля голови по хребту і до хвоста. Потім перевернути щуку на інший бік і повторити те саме. Біля хвоста зробити надріз і акуратно витягти хребет.
Тепер з тушки треба пінцетом витягти великі кістки і відібрати мʼясо. Має залишитися шкірка з головою. ЇЇ промити, підсолити і відкласти.
Потрібно замочити булочку (не здобну) у молоці. Нарізати крупно цибулю і підсмажити її на вершковому маслі.
Мʼясо щуки двічі пропустити через мʼясорубку. Також перемолоти смажену цибулю і замочену булочку. Фарш посолити, поперчити, додати 1 яйце і 1 ст. л. манки. Потім, що важливо, фарш треба добре вибити до однорідності.
Акуратно начинити шкурку фаршем. Не треба сильно набивати, щоб щука (її шкіра) при запіканні не тріснула. Якщо фарш залишиться, краще зробити тефтелі.
Змастити рибу олією і покласти у рукав для запікання, лежачі. Деякі господині перед цим зшивають нитками живіт щуки, але можна і без зшивання. Відправити у духовку на хвилин 40 при температурі 180-200 гр.
Готову рибу викласти і дати їй захолонути, щоб застигла. Потім перевернути на живіт і викласти на тарілку. Нарізають і подають щуку фаршировану холодною.
За таким же принципом можна фарширувати й короп.
Строганина з товстолоба
Так у Біляївці називають маринований товстолоб. Цю назву використовують, бо така риба, як і строганина (заморожена тонкими шматками риба), нарізається невеликими шматками і зберігається досить довго.
Для приготування строганини з товстолоба потрібно:
- товстолоб,
- цибуля,
- олія (краще домашня, не магазинна)
- сіль, оцет.
Рибу почистити, помити і порізати на невеличкі шматки, можна відділити і хребет. Знову помити і відкинути на друшляк, щоб риба стекла. Потім кожен шматочок обваляти щедро у солі і скласти у миску на дві години. Потім сіль зі шматків струсити і залити рибу сумішшю води з оцтом (одна частина оцту, дві частини води). Теж залишити на дві години. Якщо рибу залити лише оцтом, бо мʼясо задубіє, а з водою воно залишається мʼяким.
Злити воду з оцтом. Нарізати цибулю півкільцями. У банку на дно викласти шарами цибулю і шматочки риби. В кінці залити все соняшниковою олією і покласти у холодильник. Куштувати можна вже наступного дня. Така страва зберігається у холодильнику близько місяця і смакує добре до картоплі, солінь та маринованих овочів.
Біляївська юшка
У Біляївці готують юшку за старовинним козацьким рецептом. Це засвідчили навіть у національному реєстрі нематеріальної культурної спадщини. Для козаків, які оселилися у цій місцевості на початку 18 століття, юшка - була першою стравою. До речі, раніше юшку варили, черпаючи воду прямо з Дністра. Зараз з цим так ризикувати не можна. Існують рецепти подвійної, потрійної юшки. Варять спочатку маленьку рибу, проціджують юшку і в ній варять вже крупну рибу. Це вже королівська юшка. Ми ж знайомимо з класичним рецептом юшки.
Для приготування біляївської юшки вам знадобиться:
- вогнище на відкритому повітрі
- казан
- вода (з розрахунку на 3 кг риби - 4,5 л води)
- обовʼязково кілька видів риби - сом/короп, наприклад
- овочі - картопля, помідори, перець, цибуля, морква
- петрушка, лавровий лист, сіль, спеції
- горілка
Для саламуру
- томат
- часник
- сіль
- спеції
- гострий червоний перець
Саламур - це соус української кухні Бессарабії на основі томату, часнику, спецій, що додаються до юшки або використовують в якості заправки для овочів. Це слово має присмак півдня України, бо є в різних мовах, що жили в цьому краю.
Поки вода закипає, готуємо овочі та рибу. Риба має бути свіжою, бажано - сьогодні зловленою. Її чистимо, миємо, ріжемо великими шматками. Голову та хвіст так само будемо додавати в юшку. Овочі ріжемо великими шматками. У жодному разі не дрібнимо.
Робимо саламур - вичавлюємо часник, додаємо сіль, щоб часник пустив воду, додаємо чорний перець, додаємо кілька ложок томату і все перемішуємо. Коли буде готова юшка, пів ополоника юшки треба буде додати до саламуру, щоб він став більш рідким. І знову все перемішати.
До киплячої води додаємо шматки картоплі, моркви, кілька цибулин. Рибу кидаємо у киплячу воду, де вже проварилися овочі. Збираємо шум. Варять юшку 30-40 хвилин. Коли у голови риби очі стануть білі, значить, риба готова.
Додаємо кілька помідорів, порізаний навпіл перець, пучок петрушки. Солимо, додаємо спеції, лаврушку - та два секретних інгредієнти. Приблизно сто грам горілки та "припалюємо" юшку дерев'яшкою з вогнища. Таким чином юшка набуває аромату вогнища та природи.
Спочатку виймають рибу та овочі, потім юшку розливають у чашки, додають саламур за смаком. Справжню юшку п'ють, як робили це наші предки-козаки, а рибу їдять руками.
🫕 Другі страви, мʼясні
Голубці у виноградному листі
Цю страву переважно готують у Бессарабії. Хоча турки та греки називають її долма і приписують її походження собі. Вона була вже відома за часів Османської імперії, як частина султанської кухні.
Місцеві припускають, що ця страва прижилась у них, бо тут люди з давніх давен займаються виноградарством. А от з капустою (для традиційних голубців) не завжди виходило. Тому використовували те, що було під рукою.
Пропонуємо рецепт голубців у виноградному листі від господинь з села Старокозаче, Білгород-Дністровського району. Вони готують їх декілька поколінь поспіль за рецептурними зошитами своїх матусь та бабусь.
Стрінка з зошита рецептів, які записувала господиня більше пів століття тому
Для приготування голубців з виноградного листя потрібно:
- молоде виноградне листя
- для фаршу: рис, мʼясний фарш, цибуля, морква, спеції
- вершкове масло
Для цієї страви потрібне молоде зелене виноградне листя. Це дуже важливо, саме тоді воно буде ніжне і добре смакуватиме. Зірвати листочки, залити їх гарячою водою розведеною з оцтом (на 1 літр води 1 ст ложка оцту). Тримати недовго, до зміни кольору листя на буро-зелений. Варити листя не потрібно, інакше воно рватиметься при загортанні фаршу.
Процідити воду з листя, трішки його віджати, щоб листя було просто вологе. Далі готують фарш. Господині зазначають, що у фаршу має бути більше мʼяса і менше рису. Тоді голубці смачні. Рис брати круглий, він краще тримається до купи. Можна його додатково пропарити. Для фаршу підготувати піджарку з дрібно порізаної цибулі та натертої моркви. Все зʼєнати: рис, піджарку, мʼясний фарш, посолити, поперчити на смак.
Фарш викладають на листочок і скручують, щоб вийшов голубчик. Можна традиційно рулетиком, конвертиком, а можна куточком (приблизно так, як раніше з паперу робили пакетик для продажу смаженого насіння).
Складають голубці у казан, кожен шар перекладають вершковим маслом. Не треба накладати голубці до самого верха казана, а залишити верх до вінця. Після голубці залити водою, щоб трішки покрила їх, і поставити зверху тарілку, в якості гніту, щоб голубці при закипанні не піднялись.
Після того, як закиплять, варити їх на маленькому вогні (приблизно 40 хв), періодично перевіряти готовність, щоб не переварити. Голубці потім викладають на тарілку і подають разом з домашньою сметаною.
Секретна заготовка: щоб мати змогу готувати такі голубці протягом року, а не лише, коли є молоде листя, господині його заготовляють. Збирають молоде виноградне листя, промивають холодною водою, складають в стопки по 10 шт, кожну стопку згортають в рулетик і перевʼязують нитками. Ці рулети складаюють вертикально в літрові банки і заливають їх окропом. В банку входить приблизно 10 рулетиків. Додають на 1 літрову банку 1 ст.л. солі та 2 ст.л. 9% оцту. Закатують кришкою, укутують на дві години, щоб банкам було тепло. А після спускають у підвал (погріб). Коли взимку чи восени родина захоче голубці з виноградом, то банку відкривають, дістають рулетики, розгортають і кожен листочок начиняють фаршем за рецептом.
Нагут з мʼясом
Страви з нагуту готували і у Біляївці. Його мешканці самі вирощували на своїх городах. Тут він зʼявився з Молдови. Переважно, нагут варили і товкли на пюре, додавали смажену цибулю, сіль, спеції і подавали як гарнір.
Але в селах та містах Бесарабії нагут (нут) готують з мʼясом і подають цілком разом з качкою чи ребрами. Без цієї страви не обходиться жодне свято чи застілля. Рецепт нагута з села Старокозаче.
Для приготування нагута потрібно:
- нагут - 0.5 баночка
- вода мʼяка
- качка домашня або свинячі ребра
- смалець,
- цибуля
- спеції
Починати треба з підготовки нагута. Роблять це ввечері напередодні. Нагут (півлітрову баночку) помити і залити мʼякою водою (тобто вода має бути не жорстка), так щоб нут покрило на два пальці вище. Додати у воду 1 ст.л. солі і 1 ст. л. цукру. Вранці воду злити (не промивати). Висипати нагут у казан чи каструлю з товстим дном. Налити мʼякої води, так само, щоб покрила нагут на два пальці вверх. Поставити на вогонь і варити до напів готовності. Якщо нагут молодий, то це може бути до години, якщо він минулорічний, то 1.5 години і більше.
В цей час треба обсмажити шматочки домашньої качки або ребра свинячі на пательні. Три шматочки відкласти, всі інші відправити тушитися у окремий казан з традиційною піджаркою до готовності.
Окремо треба також зробити піджарку на смальці чи олії з цибулею.
Коли нагут буде напів готовий, додати до нього 1 ст л. смальцю і три шматочки залишеної обсмаженої качки (ребер). Варити до готовності нагута та мʼяса. Якщо вода википить, то можна трішки доливати сирої холодної води. Але зовсім без води нагут не має бути.
Вже в кінці додати до нуту піджарку з цибулі, лавровий лист, перець, спробувати на сіль, якщо треба, досолити. Подають нагут у глибокій тарілці, а зверху кладуть мʼясо, зокрема і те, яке смажили окремо у казані.
Свіжина домашня
Найчастіше, під час приготування страв, українці використовували сало (шкварки) та свинину. Така любов до сала виникла, за однією з версій, тому що під час воєн з турками, останні ніколи не забирали свиней. Це м'ясо забороняє їм їсти релігія.
Це лише версія, але факт, що на Одещині у селах свиней раніше тримали чи не у кожному господарстві. Зазвичай, одну для себе, іншу на продаж. І коли їх кололи, обовʼязково готували свіжину.
Для приготування свіжини потібно:
- шматок свіжого мʼяса (щойно забитої свині), ошийок, підчеревок, лопатку, щоб було жирненьке.
- кілька цибулин
- сіль, перець, лаврушка.
Мʼясо нарізали середніми (не дрібними) шматками і смажили на пательні з салом (підчеревком), додавали порізану півкільцями цибулю. Дехто, щоб було ситніше, додавав порізану картоплю, були варіанти і з квашеною капустою.
Наприкінці, коли мʼясо та овочі просмажувались і протушковувались, додавали спеції і можна було куштувати, поки воно гаряче. Традиційним до цієї страви було подати домашнє вино.
Мамалига
На місцеву кухню Дністра дуже вплинуло сусідство з Молдовою. Тож, тут готували мамалигу - страву молдовської, румунської та української кухонь. По суті, це круто заварена каша з кукурудзяного борошна. Однак за консистенцією та виглядом вона відрізняється від решти каш. Це простий і ситний гарнір, тому до нього подають також різні добавки, солодкі чи солоні. Бринзу, шкварки, м’ясо, може бути кисла чи смажена капуста, молоко і навіть мед. Найпоширенішими є саме бринза і шкварки.
Ділимось рецептом, за яким готують мамалигу у селі Градениці на Одещині, яке розташоване на березі Турунчука біля кордону з Молдовою.
Для приготування мамалиги на 4-5 осіб потрібно:
- 1 кг кукурудзяного борошна (високої якості)
- 2 літра води
- 0,5 столових ложки солі
- кружечок овечої бринзи
- 300 гр шкварок з підчерева
- 100 гр вершкового масла
У чавунний казан наливають два літри води, додають пів столові ложки солі, ставлять на вогонь, щоб закипіло. В цей час на сковороді підсмажують протягом п’яти хвилин на вершковому маслі шкварки, додають до них спеції (суміш) і вимикають вогонь. Також на тертушці натирають овечу бринзу. Вона має бути солона і тверда.
Кладуть поруч з казаном головний інструмент - дерев’яну качалку, якою треба буде вимішувати мамалигу.
Найвідповідальніший процес – висипати борошно у киплячу воду і почати вимішувати по колу його качалкою, притримуючи казан рушником. Вимішують ретельно, щоб не було грудочок. До тих пір, поки мамалига не прийде до однорідної маси. Кажуть, що для вдалої мамалиги треба обернути по колу качалкою не менше 90 разів.
Коли мамалига почне "розмовляти", тобто шипіти у казані – це добрий знак. Нехай вишипиться і загустіє. Тоді беремо вершкове масло і викладаємо його шматочками у чотири сторони по краях стінок казана для покращення смаку, і щоб мамалига легко відстала від казана.
Коли поклали масло, казан накривають кришкою і залишають ще на кілька хвилин. Потім вимикають вогонь і дають ще п'ять хвилин постояти, щоб мамалига дійшла до готовності під власною температурою.
Висипають мамалигу різким рухом, перевертаючи казан на тарілку, застелену рушником, чи дощечку. Вона не повинна бути рідкою, а в’язкою, триматися купи, ніби випечений хліб.
Тепер треба дати їй трішки відпочити, охолонути. Нарізають мамалигу товстою ниткою. На стіл до мамалиги подають шкварки, натерту бринзю. На тарілку накладають всього по трішки і їдять руками.
Випічка
Плачинда
Плачинда (плацинда) – популярний кулінарний виріб з тіста та начинки у Молдові та Південній Україні. Це також коронна страва в селі Градениці. Тут її готують з давніх давен, а рецепти передають з покоління у покоління. Традиційний рецепт плацинди - на прісному тісті: вода, сіль. Але є господині, які печуть їх на дріжджах чи використовують газовану воду. Щодо начінок, то вони можуть бути різні: солодкі (з гарбузом, з яблуками), солоні (бринзою, яйцями та зеленню, картоплею тощо)
Для приготування плачинди потрібно:
- пів літра води
- 2 столових ложки олії
- дрібка солі
- приблизно пів кг борошна (але може бути і більше, як кажуть, скільки вбере)
Все добре перемішати та вимішати. Тісто має бути еластичним. Після його треба залишити відпочивати.
В цей час готують начинку. Беруть улюблені інгредієнти, подрібнюють та перемішують. Можна брати:
- зелень, шкварки, сирі яйця.
- сир, кріп, сирі яйця
- картопля з цибулею,
- або робити солодкі плачинди, наприклад, з гарбузом, яблуками.
Коли тісто відпочине, його ділять на шматочки і тонко розкатують у коло. Вже розкатане тісто теж залишають відпочити на рушнику. Це треба для того, щоб воно потім добре тягнулося і не рвалося.
Викладають на тісто фарш, і, відтягуючи злегка краї, зліплюють їх до центру. Обсмажують плачинди в олії на середьному вогні з обох сторін по 3-4 хвилини на середньому вогні.
Важливо: треба, щоб сковорідка добре нагрілась, лише тоді класти плачинду, тоді вона не пристане до сковорідки.
Вертута
Вертута - одна з коронних страв біляївської кухні. Це випічка, яка складається з кількох шарів ніжного тіста, ароматної начинки та хрусткої скоринки. Начинка може бути різна: сир з зеленню, картопля, шкварки, капуста, кабак, яблуко тощо.
Для приготування вертути потрібно:
- 0,5 літри води
- 5 грамів вогких дріжджів
- 1 чайна з горою ложка солі
- 3 пригоршні муки (вона повинна бути вищого сорту, бо тісто не буде тягнутися, а в цьому - вся суть)
Місимо тісто, потім викидаємо його на стіл, додаємо ще трохи борошна і вимісюємо до еластичності, щоб тягнулося. Ділимо на декілька шматків (3-5) і даємо йому відпочити, прикривши рушником.
В цей час, поки тісто відпочиває, можна приготувати начинку. Далі кожен шматок тіста необхідно тоненько розкатати і відкласти. Потім готуємо полотно, на нього будем укладати розкатані і ще віртуозно розтягненні на ліктях шари тіста. Якщо десь тісто трішки порветься, не страшно. Шарів багато, і дірочки перекриються. Кожен шар треба змастити олією або розтопленим вершковим маслом (хто як любить), а на останній покласти начинку.
Тепер треба скрутити вертуту. Беремося за край полотна, на який ми клали шари, і піднімаємо його догори. Шари з начінкою почнуть ніби самі скручуватись донизу. Їм треба лиш легенько допомагати, піднімаючи полотно вище і вище.
Змащуємо деко і викладаємо по колу наш довгий рулет, злегка його перекручуючи. Змащуємо вертуту зверху маслом - і в духовку. Випікати при 180-200 С приблизно годину. Тут треба орієнтуватися на можливості своєї духовки. Побачили золотисту скоринку, витягуйте і смакуйте: з узваром, компотом, чаєм або вином. Що кому до вподоби.
🥫 Десерти
Налисники
Ще одна традиційна біляївська страва, яка прийшла з давніх часів: налисники. Їх в жодному разі не можна плутати з “блинами”.
На листи тонесенького (це важливо) млинця обов’язково клали сирну начинку та скручували. Особливість була і в розмірі налисників, вони мали бути розміром з мізинчик.
Налисники з сиром по-біляївськи
Для приготування налисників потрібно:
- 1 літр молока,
- 5 яєць,
- 2 столові ложки цукру
- на кінчику ножа сіль,
- 1,5 борошно
- 50 гр олії
Розбиваємо яйця, додаємо сіль, цукор. Всипаємо борошно, добре перемішуємо і вливаємо поступово грам 150 молока. Треба одночасно перемішувати вінчиком, щоб не було грудочок. У цей же час додаємо олію. Коли маса стане однорідною, доливаємо все молоко і добре перемішуємо. Можна додати ванільний цукор.
Для смаження – пательню треба добре розігріти. Перед першим млинцем, добре змазати її олією чи шматочком сала. Смажити по 2 хвилини млинець з кожного боку.
Потім млинець ділимо на чотири або краще на вісім частини. Всередину кожної кладуть підсолоджений сир з родзинками. Загортають і складають у горщик, змащений маслом. Кожен шар притрушують м’яким маслом. На налисники наливають трішки води. Ставлять на водяну баню та томлять хвилин 20-25, поки млинці не пройдуть паром. Після можна подавати.
Сливи гнічені
Це один з традиційних смаколиків, які готують на Одещині, у пониззі Дністра на свята. Гнітили сливи раніше у спеціальних печах. Їх будували з дерева, цегли, на верхній частині сушили фрукти і ягоди. В’ялення відбувалося за допомогою гарячого димленого повітря, яке подавалося знизу пристрою, під яким горить вогонь. Але останні десятиліття сливи привозять з сусідньої Молдови, тож, з процесом гнічення господині вже не заморочуються. Такі сливи начиняють горіхами та варять у вині з прянощами, медом. Подають їх зі сметаною або в густій винній юшці.
Сливи гнічені
Для приготування гнічених слив потрібно:
- Чорнослив (сливи гнічені без кісточок)
- Влоські горіхи
- Цукор
- Сметана
- Винний сироп (вино червоне сухе з цукром)
- Вода
Сливи залити окропом і дати їм постояти 5 хв. Воду злити. Кожну сливу начинити горішком. Скласти начинені сливи у кастрюлю. Далі треба приготувати винний сироп, в якому будуть варитися сливи.
Для цього треба наливаємо вино у кастрюлю з сливами так, щоб вино їх покрило. Потім зливаємо вино і додаємо в нього стакан цукру. Ставимо вино на вогонь, щоб цукор розтанув. Для цього вино треба постійно його помішувати.
Коли сироп готовий, залити ним сливи і поставити варитися їх на вогонь. Нехай прокиплять 7-10 хвилин. В цей час можна збити сметану з цукром чи цукровою пудрою.
Коли сливи захолонуть, частину можна викласти у креманку і полити винним сиропом. Іншу частину викласти шарами у креманку: шар сметани, шар слив. І можна куштувати.
Вушка
Одна з найдавніших місцевих страв Біляївщини – вушка. Свою назву вони отримали завдяки формі, яка схожа на вуха поросят. Класична назва цього десерту – хворост. Рецепт містить секретний інгредієнт – самогонку. Саме вона, запевняють місцеві господині, надає вушкам особливої крихкості та пузирів. Їх готували на свята і особливо на весілля. Це був головний смаколик.
Смаколик біляївський - вушка
Для приготування вушок потрібно:
- 5 яєць
- 50 гр горілки
- борошна скільки вбере, щоб тісто було еластичне
Тісто розкочують на столі, нарізають фігурним коліщатком.
Смажили вушка у великому казані за принципом фритюрниці. Багато олії, в якій вушка “варилися”. Все дуже швидко, буквально кілька хвилин. Вушка викладали на серветку, вони трішки холонули і тоді їх присипали цукровою пудрою.
Готуйте наші страви та бережіть традиції!
Люди
Фауна
