Печера Млинки - диво, залишене нам з далеких геологічних епох. Її довгі підземні лабіринти колись були дном Сарматського моря, з якого постав Дністер. Від найменшого світла зали та коридори печери виблискують кришталем, все це - гіпсові кристали, які формувались мільйони років і продовжують рости зараз. Якщо ви шукаєті цікаві місця на берегах Дністра, то печера Млинки саме те, що вам треба.
Млинки - унікальна гіпсова печера України, геологічна пам'ятка природи державного значення. Знаходиться вона в селі Залісся на Тернопільщині.
Мільйони років тому ця територія була частиною великого Сарматського моря, яке тягнулося від Кременецьких гір до Аральського моря у Казахстані. Гіпс утворився у мілководних ділянках моря - лагунах, які добре прогрівалися сонцем.
Гіпсова печера Млинки
На півдні Тернопільщини якраз були такі мілкі лагуни. Вода там випаровувалась, гіпс осідав та нашаровувався. З часом море відступило, залишивши після себе пласти гіпсу, з яких і сформувалася одна з унікальних печер на берегах Дністра - Млинки.
Назва пов'язана з водяним млином, який збудували на місці, де протікав струмок. Потім так назвали хутір, який приєднали до села Залісся, а назва з часом закріпилася за печерою.
За довжиною Млинки є четверті в Україні та 67-мі у світі. Загальна протяжність лабіринтів печери - 53 км, досліджені вони лише на третину, але постійно ведуться розкопки і відкриваються нові коридори.
Вхід розташований на висоті приблизно 270 м над рівнем моря. Попри майже стовідсоткову вологість, температура в печері є порівняно високою 9-10 градусів.
Висота ходів тут коливається від 0,5 до 20 метрів. Всередині більшість стін печери щільно вкриті гіпсовими кристалами різних розмірів та кольорів - білого, жовтого, рудого, червого та чорного.
При світлі ліхтарів та свічок стіни переливаються мільйонами кристалів різних відтінків, що нагадують і застиглі морські хвилі, і снігові розсипи, і космічні простори, і навіть мармелад.
На стінах печери ростуть кристали
Місцями стіни печери схожі на далекі галактики.
Відкриття печери відбулося випадково. Перше повідомлення про неї написав вчитель та керівник краєзнавчого гуртка Михайло Біль у 1960-х роках в газеті.
Колись на місці входу до печери був кар’єр з видобутку гіпсу. І саме на тому місці двоє його учнів знайшли вузькі підземні ходи. Михайло Біль спустився туди з гуртківцями та зробив перший опис печери в газеті. Статтею зацікавились краєзнавці та спелеологи. З того часу її почали досліджувати, постійно відкриваючи нові ходи.
Лабіринти печери поділені на райони - Східний, Західний, Центральний, Північний та Південний. У кожного коридору та галереї є свої назви, наприклад, "Тещин зуб", "Адамові ребра", "Кажан", "Кочерга", "Радикулітний" тощо.
Найважчий прохід печери - "Роддом". Це вузький горизонтальний коридор, який під прямим кутом переходить у вертикальну трубу глибиною близько 4 м. Його стіни вкриті нібито дрібним снігом та виблискують різноманітними кристалами.
Західний район вважається найкрасивішим у Млинках. Його головним об'єктом є зала "Казка", в якій є скупчення сталактитів та сталагмітів - мінеральних утворень, які мають дуже красиві та різні форми (на фото)
Фото: facebook.com/mlunkucave
Попри високу вологість, у печері є лише одне невелике джерело води. Розташоване воно у центральному районі, приблизно на глибині 35 м, називається Трійця. Раніше було ще одне, але рівень води впав, і озерце зникло.
Провідник та інструктор турклубу "Тернопіль" Віталій Прохоров розповів виданню "Тернополяни", що існує декілька правил, яких потрібно дотримуватися, спускаючись у печеру на екскурсію. Це потрібно для того, щоб зберегти і не нашкодити середовищу підземних лабіринтів.
Фото: Олег Григор’єв
По-перше, не можна чіпати кристали гіпсу, оскільки навіть найменший дотик може припинити їх ріст. Ростуть кристали гіпсу дуже повільно – 1 міліметр може утворюватися тисячу років.
Друге. Печера – це місце зимівлі та ночівлі для кажанів, яких тут зустрічається сім видів, і всі вони занесені до Червоної книги України.
Щоб зберегти їхні популяції, в холодну пору року не можна голосно кричати. Також не можна світити на кажанів яскравим світлом. І найважливіше – не можна дихати на них, оскільки від тепла кажани можуть вийти з анабіозу.
Екскурсії у печеру
Де: село Залісся Чортківський район Тернопільська область
Спускатися у печеру можна лише у супроводі досвідчених інструкторів-спелеологів, адже є велика ймовірність заблукати у довгих коридорах або навіть травмуватися.
Організацією екскурсій займається турклуб "Тернопіль", сторінка в Інстаграм та сайт. Тривалість екскурсії - близько трьох годин. Відвідувати печеру радять у спеціальному одязі: легка термобілизна, комбінезон, його та інше спорядження можна взяти в оренду. А також трекінгове або гумове взуття та щось на голову, бо глина дуже сушить волосся.
І не забудьте про ще одне правило: виносити з печери можна лише емоції та враження, але не кристали.
Фауна
Лайфхаки