Традиційне українське святкове застілля у Пониззі Дністра не обходилося без зроблених своїми руками ковбасок. Це було мірилом статків родини. Називали ці ковбаски по-різному: шпички, карнацеї, купати. А купати були? Якщо відповідь ствердна, значить, господарі постаралися пригостити своїх гостей по-панськи, на широку ногу. Open.Дністер вирішили приготувати традиційні українські ковбаски разом з господиною з міста Біляївка, що в Пониззі Дністра, Оксаною Берлінською.
Рецепт традиційних українських ковбасок
Ви більше ніколи не купите сосиски, якщо навчитеся готувати ці домашні ковбаски за давнім українським рецептом. Ці ковбаски можна наготувати для заморозки, кинути в холодильник та завжди мати під рукою для швидкого перекусу чи раптових гостей. Ви точно можете бути впевнені, що в цих ковбасках є справжнє м'ясо та нуль хімії.
Для приготування ковбасок вам потрібно:
- свинина з жирком цільними шматочками – 0,5 кг.
- фарш свинний – 0,5 кг.
- картопля – 4 шт.
- цибуля – 2 шт.
- свинячі кишечки – 4-5 шт.
- спеції (2 ложки мускатного горіху, 2 ложки суміш перців, 2 ложки солі)
- склянка дуже холодної води.
М'ясо нарізаємо шматочками - порубати (на відео приклад), порубати дрібно соковиту цибулю, змішуємо з фаршом, додаємо сирої потертої картоплі, спеції.
Беремо кишку, нанизуємо на трубку м'ясорубки (або вручну). Зав'язуємо кінець кишки. Формує ковбаски.
Кожну ковбаску проколюємо в трьох місцях, запікаємо в рукаві.
Звідти стільки назв в українських ковбасок?
Для початку, розберемося, як же вони мають називатися? Адже назв в українських ковбас, дійсно, дуже багато. Хоча це страва абсолютно автентична. Здавна українські родини тримали свійську худобу, яку різали до релігійних свят, або родинних урочистостей (хрестин, весілля, проводжання) та готували ковбаски. Частину їли одразу, частину заливали смальцем, залишали на потім десь на холодному, при нагоді діставали, смажили на пательні.
З давніх-давен на новорічні свята в Україні щедрувальникам господарі поважно класи у щедрувальну чи засівальну торбинку зроблене власними руками смачне запашне кільце ковбаси.
Навіть у словах колядки є: "Колядую, колядую, ковбасу чую", або жартівливе "Дайте, дядьку, ковбасу, а то всю хату рознесу".
Це вже пізніше радянські харчові технологи вигадали ковбасу "Лікарську" по 2,20, в якій нічого м'ясного не було. Наші предки такою б погребували годувати дворових собак.
Таке ж різноманіття назв, скоріш за все, пов'язано з тим, що тут, у Пониззі Дністра, українці здавна мешкали з різними народами, які теж мали свої варіанти ковбасної продукції.
Тому, в українців ковбаса, була ковбасою, а з салом, то шпичками.
Карнацеї - слово з Бесарабії, це неймовірний болградський делікатес, гастрономічний сувенір і водночас традиційна страва.Технологія начинення м’ясом натуральної оболонки та її консервації, вірогідно, виникла в різних кінцях Євразії, проте саме тут, в Бессарабії зустрілись тюрки-кочовики, молдовани, слов’яни та німецькі колоністи для того, щоб разом створити неперевершену та унікальну композицію, справжній витвір кулінарного мистецтва.
Купати - це страва з грузинської кухні. За технологію приготування вони, дійсно, найбільше подібні до українських ковбасок.
Разом з тим, усі ці страви є родичами, були створені народами, які вміли та любили готувати. Готуйте й ви! Смачного! Підписуйтеся на наш Youtube-канал, де буде багато автентичних страв, народжених на берегах Дністра.
Лайфхаки
Люди