Другий рік поспіль, за ініціативою Дністровського регіонального ландшафтного парку ім.Сергія Дідича, проходить наукова конференція "Дністерські читання". Вперше вона була проведена минулого року з нагоди 30-річчя створення парку, цього року стала міжнародною. До участі долучилися науковці та практики з Чехії, Польщі, Молдови. За результатами конференції побачили світ два збірники матеріалів, які охоплюють не лише дослідження Дністра та розвиток природо-заповідної справи в умовах війни, а й актуальні питання екоорієнтованого туризму. Open.Дністер дізналися більше деталей від в.о.директорки парку Ірини Дмитраш-Вацеби.
Open.Дністер: Пані Ірино, ми з пониззя Дністра, тож розкажіть, будь ласка, кілька слів для нашої аудиторії про Дністровський регіональний ландшафтний парк. Де знаходиться, чим славиться його біорізноманіття?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Дністровський регіональний ландшафтний парк знаходиться в Івано-Франківській області, на правому березі середньої течії Дністра. Парк розташований напроти Національного природного парку "Дністровський каньйон". Його межі починаються від села Нижнів і закінчуються в селі Городниця Івано-Франківської області.
Щодо флори, в нашому регіоні є кілька ендеміків (рослини або тварини, що зустрічаються лише в певному географічному регіоні і більше ніде в світі – прим.ред.), характерних саме для цієї території. Наприклад, фіалка Джоя, дивовижна квітка, яка трапляється лише в Румунських Карпатах і на Івано-Франківському Покутті. Ця рослина обирає для себе екстремально круті степові пагорби з розсипами вапняків та оголеннями материнських порід. Висока концентрація кальцію, яка для більшості рослин є токсичною, є ідеальною для фіалки, допомагаючи їй процвітати та знижуючи конкуренцію. На Покутті відомо лише три місцезростання цієї рослини, ще два були зафіксовані в останні 50-100 років, але нині зникли.
Фіалка Джоя
Також на нашій території росте Рутвиця гачкувата, яка налічує близько 20 локалітетів (географічні ділянки або місця, де можна знайти конкретний вид рослини або тварини – прим.ред.), і всі вони знаходяться в нашому регіоні над Дністром.
Рутвиця гачкувата
Або венерині черевички справжні – рідкісні орхідеї, які можна зустріти в лісах Придністер’я. Їх квіти мають форму черевичка, що слугує пасткою для запилювачів. Літунів приваблює ванільний аромат, і вони потрапляють у квітку, де їм важко вибратися. Під час спроби втечі комаха зачіпає репродуктивні органи рослини, забезпечуючи перехресне запилення.
Венерині черевички справжні
Наш регіон також славиться великою кількістю Клокички перистої – забутої, але надзвичайно цікавої рослини, що супроводжує людей протягом віків. Її назва походить від звуку «клекіт», який видає дозріле насіння, коли брязкає в надутих міхурах-плодах. Вона є звичним мешканцем Придністер’я, де спочатку радує великими квітковими гронами, а згодом — кулястими плодами.
Клокичка периста
Крім того, на Дністровських схилах можна зустріти горобину береку, яка росте на крутих схилах. Це характерна рослина для цієї території, яка здатна витримувати суворі умови, посуху та мілкий ґрунт з високою концентрацією кальцію.
Open.Дністер: Яка ситуація в середній течії Дністра? Чи зустрічаєтеся ви з ситуацією зневоднення, на яку страждає пониззя річки?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Щодо ситуації в середній течії Дністра, то в нашій області немає великих гідроелектростанцій. Були спроби побудувати, але громадами разом з природоохоронними організаціями, ми змогли відстояти нашу частину річки і не дозволити будівництво. Тому проблем з водосховищами у нас немає. Однак, як і в багатьох регіонах, ми спостерігаємо зниження рівня води через нестачу опадів, що є загальносвітовою тенденцією. Дністер, який колись був більшим і глибшим, зараз міліє, і це залежить від кількості опадів, але це загальносвітова проблема, яку важко вирішити локально.
Найбільші локальні проблеми ми маємо з малими річками. Вони зазнають великих навантажень, їх русла вирівнюють, там масово копають ставки. Це призводить до висихання малих річок і втрати води, що є серйозною проблемою. Крім того, болота висихають, що також додає складнощів. Ще одна велика проблема — це припинення випасу та косіння на степах. Це призводить до того, що степи починають заростати, і в результаті зникає біорізноманіття. Як біолога, це мене дуже турбує.
Open.Дністер: Чи впливає на річку в межах вашої області війна? Чи вона більш захищена, бо не в епіцентрі бойових дій?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Так, війна насправді впливає на річку і природу в нашій області. Хоча ми не в епіцентрі бойових дій, наслідки війни відчуваються і тут. Наприклад, через відключення електрики і використання генераторів значно погіршується якість повітря. Це не завжди вимірюється, але навіть просто пройти вулицею стає важко: паморочиться голова, відчувається запах диму. Така ситуація спостерігається і в природі.
Війна також впливає на економіку, і це призводить до того, що аграрії активізуються і починають працювати на землі більш інтенсивно. Вони оруть нові ділянки, висушують болота, розорюють землі, бо їм потрібні гроші для виживання. Це погіршує екологічну ситуацію, оскільки, щоб отримати ресурси, люди можуть переступати межі допустимого.
Ніхто не каже, що не потрібно працювати і отримувати необхідні ресурси, адже ми теж живемо на цій землі і потребуємо електрики, їжі та інших благ. Однак, іноді ці дії стають надмірними, і в кінцевому результаті вони шкодять нашій природі.
Тому так, ми відчуваємо вплив війни і на природу, і на нашу землю. І, іноді, навіть ми самі шкодимо їй, намагаючись задовольнити нагальні потреби.
Open.Дністер: Розкажіть про ініціативу "Дністерські читання" (у 2023 році вона називалися "Дністровські читання", у 2024 назву унормували відповідно до норм української вимови – прим.ред.).
Ірина Дмитраш-Вацеба: Минулого року нашому парку виповнилося 30 років з дня його створення — він був заснований у 1993 році. До цієї важливої дати ми організували першу в історії парку конференцію, яка проходила у форматі круглого столу. Конференція відбулася в онлайн-форматі 20 жовтня 2023 року. У рамках заходу були представлені різноманітні секції, зокрема збереження біорізноманіття, розвиток заповідної справи в умовах війни, природокористування у сферах туризму та рекреації, історико-культурна спадщина та екологічна освіта.
Участь у конференції була безкоштовною для всіх учасників, які також отримали друковані варіанти матеріалів. Завдяки підтримці Української природоохоронної групи нам вдалося видати книгу, присвячену нашому парку, і всі учасники отримали подарункові примірники цього видання. Книга вийшла в повноколірному друці і має великий, красивий формат.
Це був наш перший захід такого масштабу, а цього року ми вирішили зробити його традицією. До конференції долучилися колеги з Польщі, Чехії та Молдови, які виступили, поділилися матеріалами і доповідями.
Мандрівка схилами Дністровського каньйону від с.Долина до с.Ісаків - територією Дністровського регіонального ландшафтного парку.
Я нещодавно підсумовувала результати цієї конференції: до нас надійшло 57 матеріалів. У конференції взяли участь численні установи природоохоронного фонду, серед яких біосферні та природні заповідники, національні парки з усієї України, а також більшість наукових установ — біологічних, географічних і інших. Ми дуже раді такій активній участі.
Головною метою конференції було об’єднати природоохоронні об'єкти, що розташовані вздовж річки Дністер. Ми запросили до організаційного комітету та співорганізаторами конференції інші національні природні парки, зокрема Галицький національний парк, Дністровський каньйон, Хотинський національний природний парк і Подільський Товтри. Вони активно долучилися до конференції, деякі парки навіть подали кілька доповідей. Наразі ми вже підготували новий збірник матеріалів конференції, ось-ось має вийти друкований варіант.
Open.Дністер: Що цікавого, можливо, нового, було у доповідях конференцій?
Ірина Дмитраш-Вацеба: ми дуже пишаємося тим, що доповіді на конференції були дуже високого рівня. У них були описи нових для науки видів, навіть родів. Також було представлено багато нових знахідок видів на території Придністерії. І не тільки в нашому парку, але й у Дністровському каньйоні, де знайшли нове місце знаходження Рутвиці смердючої, нові гриби та лишайники. Усі ці знахідки були детально описані в працях учасників конференції. Вчені, які працювали в Придніпров'ї, звісно, обирали матеріали, які були приурочені до Дністровських біотопів.
Рутвиця смердюча (Thalictrum foetidum)
Також нас дуже потішило, що були доповіді про розвиток туризму на території Дністра. Одна з доповідей стосувалася ознакування туристичних маршрутів, яке було здійснене громадською організацією «Товариства Лева» за участі групи ентузіастів.
Наша конференція була цінною як з наукової точки зору, так і з просвітницької та популяризаційної. На мою думку, кожен міг знайти для себе щось близьке і цікаве.
Open.Дністер: У вашого збірника дуже гарна обкладинка, наповнена сенсами, хто її робив?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Обкладинку розробила Ольга Чусова, ботанікиня з Києва, яка також є дизайнеркою. Вона створила дуже приємну та красиву обкладинку, яка нам надзвичайно сподобалася. На ній зібрані майже всі представники біорізноманіття, що обговорювалися на конференції: тварини, рослини, гриби, лишайники, мохи – все це об'єднано в одній композиції. Це відображає широкий фокус нашої конференції, який охоплював різні напрямки. Нам дуже приємно, що Оля долучилася.
Open.Дністер: У 2024 році це теж був онлайн-формат?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Так. З різних причин, у нас немає бази для запрошення великої кількості гостей, окрім того, війна, це більш безпечний формат. Також ми приєднувалися до роботи Українського ботанічного товариства, і саме в наш парк з'їхалися всі ботаніки з України. Тобто, багато мали змогу вже побачитися цього року.
Дністровський РЛП відвідали учасники XV зʼїзду Українського ботанічного товариства.
Онлайн-формат виявився зручним, оскільки він вимагав мінімуму часу, ресурсів та зусиль навіть від учасників, щоб долучитися. Ми організувалися дуже ефективно, поділившись на секції, оскільки доповідей було дуже багато. Як ви могли побачити, якщо переглядали збірник, секцій було чимало. Учасники навіть пропонували зробити захід двуденним, щоб усіх можна було послухати. Ми прагнули зекономити час, тому одночасно організували чотири паралельні напрямки.
Open.Дністер: У багатьох людей є дуже споживацьке ставлення до річки. Як думаєте, такі заходи будуть допомагати його змінювати?
Ірина Дмитраш-Вацеба: Для наукової спільноти важливо проводити заходи, де обговорюються специфічні теми, які цікаві професіоналам, які вже мають досвід, яким не потрібно пояснювати цінність біорізноманіття. Однак для ширшої аудиторії, зокрема для людей, які не цікавляться природою, такі заходи можуть бути не дуже ефективними. Тому важливо організовувати інші просвітницькі ініціативи, які розповідають про природу на доступному рівні.
Один із таких заходів — фотовиставки, які ми проводимо в селах, школах, клубах та інших громадських місцях. Всі фото виставки були зроблені працівниками парку. Ці виставки є мандрівними, і ми з ними подорожуємо від села до села, показуючи людям фото рослин, тварин, і пояснюючи, чому важливо вивчати та зберігати біорізноманіття. Ми також розповідаємо, який вплив ми маємо на природу і який вплив природа має на нас. Це допомагає людям зрозуміти цінність природи та змінити їхнє ставлення до неї.
Окрім того, проводимо інші екологічні заходи, як, наприклад, екологічний форум театру в Івано-Франківську, де місцеві люди через виставу висвітлювали екологічні проблеми. Вистава була емоційною і чуттєвою, що зробило її дуже зрозумілою та близькою для глядачів. Вона яскраво продемонструвала, до чого призводить споживацьке ставлення до природи.
Open.Дністер: Можливо, ви б хотіли звернутися до аудиторії у пониззі Дністра, адже річка здавна єднає Україну.
Ірина Дмитраш-Вацеба: Дністер — це наш величезний скарб, наша цінність. Він існує вже тисячі років, і ми не можемо собі дозволити його втратити. Це не тільки річка, це ціла екосистема, яка об'єднує нас усіх. Ми маємо берегти Дністер, зберігати природу, яка його оточує, і пам'ятати, що річка — це частина нашого життя, нашого повітря, води та їжі.
Ми повинні бути єдиними, незалежно від того, що відбувається навколо нас. Природа була до нас, вона є зараз і повинна зберегтися для наступних поколінь. Тому дуже важливо, щоб кожен з нас розумів свою відповідальність і дбав про збереження Дністра — від витоків до впадіння.
Також варто багато працювати з дітьми. Вони щирі, відкриті, неупереджені, у них ще немає нав'язаних суспільством стереотипів.
По-перше, діти — це наше майбутнє, і саме через них ми можемо змінювати ставлення до природи. По-друге, з маленькими дітьми легше працювати, адже вони ще не мають стереотипів чи негативних уявлень. Наприклад, коли ми говоримо про кажанів, багато дорослих мають до них негативне ставлення. Але коли ми звертаємося до дітей, вони ще не мають цих переконань, і тому вони більш відкриті до нової інформації. Ми пояснюємо їм, що кажани — це корисні створіння, і вони справді починають вірити в це. Це дуже ефективно — формувати правильне ставлення до природи ще з дитинства, коли свідомість ще не зіпсована.
👀 Ознайомитися з матеріалами конференцій "Дністерські читання"
Перед розмовою Open.Дністер погортали обидві збірки матеріалів. Передмову до першої з них написав Михайло Ковтун, молодший лейтенант, помічник начальника штабу, начальник розвідки 1-го стрілецького батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України, який до 24 лютого 2022 року очолював природоохорону установу, а зараз із зброєю в руках захищає рідну землю від ворога. В передумові він згадує, що усі розмови завершуває словами "Зустрінемося на Дністрі". Обов'язково зустрінемося!
Хоче більше цікавого? Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook, в Instagram, в Телеграм, або дивіться нас на Youtube-каналі "Голоси Дністра".
Лайфхаки
Фауна
