Дністер - друга річка України після Дніпра. Має 386 приток. Басейн річки лежить у трьох країнах - Україні, Молдові та невелика частина знаходиться у Польщі. Але найбільша частина все ж таки протікає Україною, вона поїть водою сім областей України. Сьогодні ми хочемо почати розмову про гідроніми пониззя Дністра.
Дністер у різні часи та епохи мав різні назви, які давали річці народи та племена, які жили на її берегах, або використовували під час судоплавства.
У працях старогрецьких учених вона згадується під назвою Тірас або Тіріс (греч. Τύρας). До речі, ця назва знайшла своє місце в сучасній історії Біляївки - так називається один з мікрорайонів міста.
У римлян вона відома під назвами - Данастріс, Данаструс, Дженестром.
Готи (германці) - Агалінгусом.
У турків - Турла, у молдован та румунів - Ністру.
Днестрь - це назва, яка прийшла з Київської Русі. Скоріш за все, пояснюють дослідники, назва походить з двох коренів. Перший староіранський, скіфсько-сарматський, пізніше осетинський (дан, дон, дун, дн означало вода, річка (в современном осетинском — «дон») - dānu. Другий – "істрос", «*stūra», що означає "сильна водна течія, потік", або "швидка вода". Раніше Дністер був повноводною річкою з дуже швидкою течією, що і знайшло відображення у його назві. Це була "річка зі швидкою водою", "річка з великою водою".
Пониззя Дністра
У межиріччі утворилася унікальна система з озер, єриків, каналів, островів. Водними шляхами Дністра, Турунчука активно чорноморські козаки ще до моменту, коли території захопила Російська імперія. Макет їхньої чайки знаходиться тут, на Великому березі, а також у місцевому музею “Чистої води”.
Українська народна етимологія пов'язує назву річки зі словосполученням "дні стер". У сиву давнину, коли на берегах жило плем'я тиверців, вони вели літочислення свого проживання на піску берегового плеса позначками у формі паличок. Так відзначали прожиті дні. Легенда каже, що однієї ночі, коли всі заснули, почався сильний вітер, річка розлилась, затопивши береги своїми водами, і стерла надписи на піску. Прокинувшись всі були здивовані. Адже не стало їхнього календаря.
- Хто дні стер? Це річка дні стерла! – крикнув хтось з юрби. З того часу і стали називати річку Дністер.
Дністер біля села Субіч - це вище за течією, тут ми бачимо Дністер широким та могутнім
В іншій легенді розповідається, що давним-давно в Карпатах жив добрий і мудрий дідусь. Він лікував людей і давав їм добрі поради. Одного разу в горах вирвався з-під каменя струмок і потік до Чорного моря. З кожним роком струмок ставав усе більшим і повноводнішим. Тож люди прийшли до дідуся порадитись, як назвати річку. Він запропонував їм кинути в річку камінь. Люди так і зробили, і сильною течією камінь понесло по дну річки. Коли він дійшов до моря, то майже весь стерся. Тому річку було названо Дністер.
Турунчук - рукав Дністра
Рукав Дністра - Турунчук - утворився приблизно у 1780–1785 роках. Сам Турунчук поділяється на кілька умовних відрізків, в залежності від того, який там стан води - Швидкий Турунчук, Тихий Турунчук, Глибокий Турунчук, Стоячий Турунчук.
Цікаво, що етимологія слова Турунчук досить заплутана. Більшість словників пояснює, що воно означає "швидка річка, рукав річки", але не дає походження слова. Водночас, є ще одна версія. З турецького це слово може перекладатися як "маленька апельсинова роща" - "турунч-чук". Можливо, у період Ханської України, коли тут були українсько-турецькі поселення, то комусь з місцевих турків ця місцевість здалася схожою на рідні Турецькі краєвиди? Зокрема, є турецьке містечко-курорт Турунч, яке розташоване на річці Дальян. Може просто хтось тут сумував за домівкою та дав назву річці за рідним містом?
Щодо озер, то на початку 1900 року тут було одне суцільне Біле озеро. Цю назву воно отримало, скоріш за все, через велику кількість білого латаття, яке щільно вкривало поверхню озера.
На копії плану, виконаного у техниці синька, від 1900 року можна побачити, що раніше так звана Стрілка (місце, де з’єднуються річки Дністер і Турунчук) знаходилась в районі Зеленого Хутора. Зараз же вона перемістилась і розташована близько 700 метрів від вхідного каналу на станцію "Дністер".
Також на планові ви не побачите озер Погоріле, Сафьяни, Мале та інших. Все було однією великою територією озера Біле.
Назви озер та єриків - штучних каналів, часто отримували імена місцевих корінних мешканців.
- За назвами можна вивчати історію цього краю. Наприклад, озеро Сафьяни (Сапьяни в інших джерелах) – це назва, яка залишилася від турків, - розповідає місцевий мешканець Іван Радул. – Неподалік від Зеленого хутору (мікрорайон у Біляївці – прим.редакції) була турецька мечеть ще до того, як цей край завоювали українські козаки. Пізніше цю територію затопили. Але залишки мечеті знаходилися ще дуже довго. Я вже більше 50 років на веслі, але років 20-30 тому точно бачив їх. Калудорова балка, яка за Біляївкою – теж ніби має турецьке походження.
Кожен єрик, про який говорить наш оповідач, мав назву за прізвищами чи прізвиськами місцевих родин, які будувалися у пониззі Дністра. Вони їх проривали, доглядали за ними, щоб не заростали, не заілювалися. Никифорове озеро, Тудорове, Писарське, Давидова протока, Печкіно, озеро Погоріле та багато інших назв – це жива історія Біляївки та її мешканців.
Люди
Екологія
Фауна