Фауна

Африканські червонокнижні сиворакші помічені на берегах Дністра: дивовижна 'блакитна мрія'

Open Дністер

22 липня 2024 15:50 1249

Нещодавно кілька одеських бьордвотчерів написали, що цього року вони помічають чимало сивокарш - на берегах Дністра, Куяльницького лиману. Що це за пташка, яка не схожа на типових пісочно-сірих пернатих Пониззя Дністра? Називається вона сивокарша євразійська, інколи ракша (Coracias garrulus ) — птах ряду сиворакшоподібних. Ці птахи, за інформацією доктора біологічних наук Івана Русєва, долають до 6000 кілометрів, щоб з Афріки дістатися України. Вже у серпні вони полетять назад – до Східної Африки.

Яскравий та гарний: сивокарш був навіть птахом року

У 1902 році була підписана Міжнародна конвенція з охорони птахів. Вона була однією з перших міжнародних угод, що забезпечили правову охорону птахів. 1 квітня 1922 року країни вперше відзначили день птахів. Це свято започатковано для привернення уваги до важливості охорони птахів і їх середовища.

З 1995 року Українське товариство охорони птахів проводить акцію "Птах року", щоб привернути увагу широкої громадськості до проблеми охорони конкретних видів птахів, передусім тих, що знаходяться під загрозою.

Чи варто дивувати, що першим птахом року стала яскрава та гарна сивокарша (ракша) (Coracias garrulus)?

Сиворакша як рідкісний і гарний птах символізує прагнення до чогось прекрасного і недосяжного. Її яскраве забарвлення нагадує про небесну блакить, викликаючи уявлення про щось чудове і мрійливе. Завдяки своєму статусу зникаючого виду, зустріч із сиворакшею може стати справжньою "блакитною мрією" для любителів природи і орнітологів.

- В останню поїздку на Куяльник відмітили велику кількість гніздуючих сиворакш. Незвично багато їх було. На відміну від бджолоїдок, яких значно поменшало, - нещодавно повідомив орнітолог Володимир Кучеренко.

Бджолоїдки та сиворакши часто гніздяться поруч Автор: Володимир Кучеренко

Назва «сиворакша» в українській мові відображає характерні ознаки птаха: його сиве, попелясто-блакитне оперення та специфічний звук, який він видає. Поклик сиворакші, що звучить як грубе "рак-рак", також вплинув на назву птаха.

Сиворакша латинською мовою називається Coracias garrulus. Цей птах належить до родини ракшевих (Coraciidae) і є одним з представників роду Coracias.

Це велике диво, що цього року цих птахів більше, ніж зазвичай. Адже цей вид занесений до Червоної книги України як вид, що зникає. Належить до категорії SPEC 2, охороняється Бернською (Додаток ІІ) та Боннською (Додаток ІІ) конвенціями.

Їхня чисельність значно зменшилась через систематичні вирубки лісів, які позбавляють птахів звичних місць гніздування, та інтенсивне сільське господарство з масовим використанням інсектицидів, що призводить до голодування сиворакш.

В раціоні сивокаш переважають великі наземні комахи, такі як жуки, коники, цвіркуни та сарана. Також вони живляться дощовими черв’яками, невеликими ящірками, гризунами та жабами.

В Україні зменшення чисельності було зафіксовано ще у 1929 році на Полтавщині (Гавриленко, 1929). До середини 1990-х років цей птах практично зник з гніздування у Сумській області (Книш, Матвієнко, 1995), різке скорочення чисельності було помічене на заході України у 1992 році (Горбань, 1992). В Європі також відзначено значний спад чисельності з 1950-х років. У Польщі чисельність сиворакші оцінюється в 1000-2000 пар, в Угорщині – 300-600 пар.

Ці цифри підкреслюють серйозність ситуації та необхідність активних заходів щодо охорони цього виду. Наразі в Україні найбільша щільність спостерігається в Одеській, Луганській та Харківській областях (до 1 тис. пар у кожній).

В Україні охороняється на об'єктах ПЗФ переважно степової смуги: Чорноморський біосферний заповідник, Луганський природний заповідник, НПП «Святі гори», Регіональний ландшафтний парк «Меотида» тощо.

Яка цінність сиворакш для природи?

Сиворакша – це справжній скарб наших природних ландшафтів не лише через свою зовнішню красу. Сиворакші відіграють значну роль у контролі чисельності комах, допомагаючи зберігати баланс екосистем. Їхня любов до великих комах, таких як жуки і сарана, робить їх природними санітарами полів і лісів. Харчування птахів є надзвичайно різноманітним, відзначають любителі спостерігати за птахами.

Дуже часто потрапляють вони в об'єктив ще одного любителя спостерігати за птахами Олександра Архіпова, який робить фото природи на берегах Кучурганського лиману, який входить до басейну Дністра.

"Спостерігаючи за поведінкою сиворакш у гніздових норах, завжди дивуєшся розмаїттю корму, яким сиворакші вигодовують своїх пташенят, - говорить Олександр Архіпов, - поки пташенята ще не оперилися, в хід ідуть дрібні комахи - павуки, гусениці, коники, метелики. Зі зростанням пташенят їхньою здобиччю стають великі комахи, ящірки, мишовидні гризуни, жаби. У дощові дні деякі пари займаються грабежем, розоряючи і витягуючи з нір пташенят берегових ластівок".

Цей птах живе в гармонії з лісовими узліссями, відкритими степами і навіть напівпустелями. Сиворакші часто селяться в дуплах дерев або норах, що риють самі, демонструючи свою адаптивність і винахідливість. Захищаючи сиворакшу, ми зберігаємо не лише одну з найяскравіших птахів нашої природи, але й цілий світ дивовижних зв'язків і взаємодій в екосистемах.

Цікаві факти про сиворакшу

Сиворакша має цікаву поведінку. Вона часто сидить на високих місцях, уважно спостерігаючи за навколишнім середовищем, готова будь-якої миті зірватися в стрімкий політ, щоб впіймати здобич. Її швидкість і спритність у польоті вражають і захоплюють. На землі ж, незважаючи на деяку незграбність, вона впевнено пересувається, шукаючи їжу.

Автор: Наталія Драбина

Сиворакша вражає своєю кольоровою гамою. Її оперення поєднує безліч відтінків: сивувато-сизий, зеленувато-синій, фіолетово-синій, темно-синій, сіро-блакитний, рудий і чорний. Це робить її одним з найяскравіших птахів в Євразії.
У сиворакші немає явних відмінностей між самцем і самкою. Обидва статі мають однакове забарвлення, що є рідкісним явищем серед птахів.
Сиворакші повертаються на звичні місця гніздування щороку. Вони можуть гніздитися в дуплах дерев, порожнинах пнів або в норах, які самостійно риють в урвищах і ярах. Довжина таких нір може досягати близько 60 см, і часто вони не мають м'якої підстилки.
В не сезон гніздування сиворакші воліють бути самотніми або триматися в невеликих групах. Їхній політ швидкий і потужний, а на землі вони пересуваються трохи незграбно, але активно шукають їжу.
Сиворакші часто сидять на електричних стовпах, дротах або товстих гілках дерев, звідки оглядають околиці в пошуках їжі. При виявленні здобичі вони миттєво злітають і захоплюють її міцним дзьобом.
Сиворакша є моногамним видом, і пари зазвичай утворюють довготривалі союзи. Обидва батьки по черзі насиджують кладку і доглядають за пташенятами.

Пташенята вилуплюються в різний час через те, що насиджування починається з першого відкладеного яйця. Це може призвести до значних відмінностей у розвитку серед пташенят.
Сиворакші харчуються переважно великими комахами, такими як жуки, сарана, цвіркуни та коники. Однак їхній раціон також включає дрібних хребетних, таких як ящірки, жаби та дрібні гризуни.
В осінній період до їхньої дієти додаються ягоди, що може бути важливим джерелом їжі перед міграцією.
Сиворакші здійснюють міграцію, що може тривати з початку серпня до жовтня. Першими відлітають дорослі птахи, а молоді приєднуються пізніше.
Гнізда сиворакші можуть розташовуватися в різних середовищах: в дуплах дерев, порожнинах пнів, норах в урвищах, ярах або тріщинах в будівлях. Нори, які риють самі птахи, мають довжину близько 60 см і закінчуються гніздовою камерою, яка іноді не має м'якої підстилки.

Для довідки

Таксономічна належність: клас — Птахи (Aves), ряд — Ракшеподібні (Coraciiformes), родина — Сиворакшеві (Coraciidae). Єдиний вид роду у фауні України.
Природоохоронний статус: зникаючий.
Ареал і поширення в Україні: раніше поширена по всій Україні, зараз рідкісна або зникла в Поліссі та Лісостепу; чисельніша в степовій смузі. Зимує в Східній Африці.
Чисельність: приблизно 4–5 тис. пар в Україні. Найбільша щільність у Одеській, Луганській та Харківській областях (до 1 тис. пар у кожній). У Кіровоградській області в 2005 р. гніздилося 100–120 пар.
Причини зміни чисельності: деградація місць гніздування, використання отрутохімікатів, пряме винищення хижаками, браконьєрство, загибель на зимівлі.
Біологічні особливості: гніздовий перелітний птах. Прибуває в кінці квітня — на початку травня. Гніздиться в дуплах дерев (лісова смуга) або норах у схилах урвищ (степова смуга). Кладка з 3–6 яєць, насиджують 18–19 днів. Пташенята вилітають у віці 26–28 днів. Осінній відліт з серпня по вересень.
Морфологічні ознаки: маса тіла — 140–190 г, довжина — 30–32 см, розмах крил — 66–73 см. Яскраве забарвлення з переважанням зеленкувато-синього кольору.
Охорона: належить до категорії SPEC 2, охороняється Бернською (Додаток ІІ) та Боннською (Додаток ІІ) конвенціями. Охороняється в Чорноморському БЗ, Луганському ПЗ, НПП «Святі гори», РЛП «Меотида» тощо.
Господарське значення: знищує шкідників сільського господарства, зокрема сарану.