На екостежці "Дністровія", що відкрилася на території Нижньодністровського національного природоохоронного парку, поселилися декілька дерев'яних міфічних істот. З'явилися вони тут не просто так, з ними пов'язані міфи та легенди цього краю. Зібрали їх в одній публікації, щоб ви були в курсі, що можна тут робити, а чого не можна. Адже у кожному міфі та легенді є велика мудрість народна.
Вартовий заплав
На вході до території нацпарку з боку Біляївки вас зустріне велетень, що на головному фото. Це Вартовий заплав. Можливо, ви раніше ніколи не читали та не чули про нього, але корінні мешканці пониззя Дністра знають напевно, що тут є сила в цих плавнях. Вона стирає з лиця землі тих, хто прийшов шкодити цій унікальній екосистемі, підпалювати її, забудовувати плавневі території, розорювати гнізда, у нерест виловлювати рибу, кидають сміття.
Такі люди та їх роди зникнуть, будинки будуть зруйновані, а здобуті статки розвіються по вітру. Це підтверджено десятками історій, які тут ставалися протягом тисячоліть існування життя на цих територіях.
Разом з тим, якщо ваші думки чисті, наміри світлі, ви дбаєте та оберігаєте природу заплав - вам щаститиме у житті. Приходьте сюди набратися сил у цього місця, відновити енергію, надихатися життям та наслухатися мелодій заплав. Місцева природа щедро поділиться з вами своїми силами.
На думку творців екостежки, за балансом сил добра та зла спостерігає дух плавень - їх вартовий. Місцевий майстер зобразив його у вигляді кремезного старця, який явно є близьким родичем давньоримського бога моря - Нептуна. Це й не дивно, адже від Турунчука та Дністра до Чорного моря подати рукою.
Вартовий заплав
Русалка
Коли золотоликий Сонце—Дажбог іде на спочинок, вважали наші предки, заступає його Хоре, який останній промінь сонця віддзеркалює в місяці, і тоді на землю приходить ніч. Цей час - для русалок. Вони виходять з річкових глибин, коли ночі тихі та ясні, співати та водити хороводи. Русалки — напрочуд ніжні й сумні дівчата, одягнені в довгі аж до п’ят білі сорочки або зовсім нагі, у зелених віночках із осоки, з довгим розпущеним волоссям до самих колін.
В українському фольклорі вони з'являються там, де квітнуть жовті глечики, які навіть називали русальною квіткою. За повір’ям, квіти - жовті чи білі - не можна зривати, бо русалка може розсердитися, схопити людину за руку і навіть втопити.
Ще вважалося, що русалки — то душі померлих предків, які виходять з води на землю, щоб цвітом бралися посіви, щоб жита родили, бо де русалки танцюють, там врожай кращий.
Водяник
У наших предків ще у дохристиянський період він був духом, що оберігає спокій річки. Він опікувався життям усіх мешканців водоймищ. Втім злити його не можна. Адже за легендою, саме він, розізлившись, міг зруйнувати млин, підняти річку та затопити село, або навіть втопити людину. Рибаки боялись цього духа, тому приносили йому частування у вигляді вареної риби, хліба та солі. У
Болотяник
Це дух-хазяїн болота з лихою вдачею у слов'янській міфології. Близький родич лісовика та водяника. Вважалось, що болотник — це нерухома товста істота, яка не має очей і сидить на дні болота, вкрита багном, водоростями, равликами і риб'ячою лускою. За іншими даними, він мав вигляд вкритого сірою шерстю і водоростями голого сивого діда з довгими жаб'ячими руками, виряченими очима на широкому жовтому обличчі, закрученим хвостом та довгою бородою, з якої стікало багно. За деякими повір'ями, болотник жив у великому кам'яному будинку на дні болота. Проте місцем його проживання було усе болото. Головним заняттям болотника було заманювання людей до трясовини.
Лісовик та Лісова мавка
Дух лісу, дух дерев, їх господар. Живе у дуплах старих дерев, його слухаються всі тварини та навіть дерева схиляються перед володарем лісових угідь.
Лісова Мавка - зеленоока красуня, душа Лісу, його Берегиня. На берегах Дністра є осередки дерев, тож завдання Лісовика та Мавки оберігати їх. Бо дерева, особливо, аборигени плавнів - укріплюють берега та зберігають крихкий баланс між водою, землею та болотами. Також вони охороняють тварин пониззя Дністра.
Більшість з цих міфічних істот "жили" у водно-болотних угіддях за уявленнями наших давніх предків ще кілька тисячоліть тому. Вони оберігали плавні та привертали увагу давньої людини до необхідності берегти їх, дбати за ними, інакше, попереджали, можете накликати на себе та на свій рід велику біду. Попри те, що наші предки були далекі від технічного прогресу, від наукових знань, не були християнами, нам ця земля дісталася у набагато кращому стані, ніж ми передамо її своїм дітям. Наслідки своїх вчинків ми вже відчуваємо на своєму здоров'ї. Тож, можливо, варто прислухатися до настанов наших мудрих предків?
Хочете більше текстів на екологічну тематику, розповідей про унікальні місця на Дністрі, про живий світ річки та прибрежних територій - підтримайте фінансово розвиток ресурсу Open.Дністер за цим посиланням.
20% від донейтів ми витратимо на екологічні заходи на території пониззя Дністра.
Фауна
Люди
