“Опустелювання”– це безповоротна зміна ґрунту, втрата родючого шару і здатності природи відтворювати його, зниження біопродуктивності земель. Простими словами – це поява пустелі там, де ще вчора буяла рослинність. Запитаєте, хіба може аж так кардинально змінитися навколишнє середовище, щоб якась частина України перетворилася на пустелю? Open.Дністер розповідає, як це пов'язано з війною, кліматичними змінами та обмілінням річок, зокрема Дністра. Також говоримо, що треба зробити, аби зупинити цей процес.
Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), ухвалена у 1994 році, визначає опустелювання як деградацію земель у посушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах через кліматичні коливання та діяльність людини. Це включає погіршення якості ґрунту, рослинності, водних ресурсів і економічної продуктивності землі. Деградація земель на посушливих територіях може мати різні прояви, які включають ерозію, втрату родючості ґрунту, засолення, підкислення та інші фактори.
Приклад Олешків: як людина “створила” напівпустелю
Правильніше було сказати, що сприяла вивільненню піска, який там накопичувався століттями. До приходу людини на територію України, всю її площу на 100% покривали природні екосистеми: хвойно-широколистяні ліси, лісостепи, степи, гірські ландшафти, річкові долини, болота та озера. В Україні не було такої екосистеми як пустеля чи напівпустеля. Близько 40 тисяч років тому людина з'явилася на цих землях, і почала змінювати середовище під свої потреби.
Найбільш відомою зміною, яку можна було побачити на власні очі, є перетворення родючих чорноземів південної України на другу за масштабами в Європі пустелю. Мова йде про Олешки (це давня назва поселення, відомого та нанесеного на карти ще за часів Київської Русі), які розташовані на лівому березі нижнього Дніпра, та займає площу Таврії, яка перевищує 160 тисяч гектарів.
Це унікальна природна зона, яка відзначається рідкісними видами рослин. Територія Олешківських пісків є частиною української складової Смарагдової мережі Європи (Emerald Network) — ініціативи, спрямованої на збереження природних ресурсів та біорізноманіття на європейському рівні. Майже від моменту російського вторгнення Олешківські піски перебувають в окупації.
Територія Олешківських пісків: процес опустелювання в дії
Походження назви Олешки (за часів радянської окупації змінили на Цюрупинськ, а у 2016 році знову повернули історичну назву – прим.Open.Дністер), пов'язують із поширенням на цій території такого дерева як вільха, назва могла перекладатися як "вільховий ліс".
Ландшафти Олешківських пісків мають своє походження з льодовикової епохи, коли величезний масив континентального льоду рухався вздовж русла стародавнього Дніпра. Під час танення льодовика, великі маси ґрунтової маси, перенесені льодовиком, осідали у вигляді природних дамб, що відокремлювали прильодовикові озера від нижньої частини русла річки. Однак коли рівень води у цих озерах підвищувався після танення льодовика, деякі дамби не витримували напруги і проривалися. Це спричинило величезні повені, які прямували Дніпром до Чорного моря, змиваючи все на своєму шляху. У районі сучасної Нової Каховки потік зменшувався, і трильйони тон піску, вимитого з берегів Дніпра, осідали на дні, утворюючи масивні піщані арени.
Хоча у певному сенсі піски завжди присутні були в долинах Дніпра, їх поширенню значно сприяла людська діяльність. Від 18-го до 19-го століть на цих землях активно ведеться тваринництво, зокрема вівчарство. Інтенсивний випас стад великої рогатої худоби зруйнував рослинний покрив, створюючи умови для розширення піщаного масиву, підсилених вітровою ерозією.
З кінця 18-го століття розпочалися заходи з обмеження поширення пісків, створили Олешківське лісництво для відновлення лісорозведення та створення штучної перешкоди для поширення пустелі. Проте у другій половині 19-го століття, після розподілу землі серед селян, ліси сильно постраждали від нерозумного використання, що спричинило подальше збільшення площі пісків.
Олешківські піски – це приклад того, як людська діяльність може призвести до формування пустельних ландшафтів навіть там, де природно таких ділянок не існувало тисячоліттями.
До чого тут сільське господарство
Розореність земель є серйозною проблемою, яка впливає на опустелювання територій в Україні.
Україна має найвищий відсоток розораності земель в світі, що, за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації FAO, становить 53,9%. Показник розораності сільськогосподарських угідь при цьому — 78,2%, повідомила вчений секретар Інституту охорони ґрунтів України Світлана Романова на ІІ Міжнародній конференції «Національний виклик: деградація ґрунтів чи відновлення їх родючості», що відбулася 9 грудня 2021 року.
Для порівняння, у Польщі ці показники становлять 36,5% та 75,1%, у Німеччині 34,1% та 71%, в США 17,5% та 38,9%. У розрізі кліматичних зон найбільший ступінь розораності на рівні 81,2% має степова зона.
Тоді як збереження саме степової зони — є безкоштовним та доступним способом боротися з опустеленням. Степи безоплатно стримують опустелювання.
Слайди РЛП "Приінгульський"
"Найефективніший спосіб зменшення темпів опустелювання - зменшення розораності угідь, а найменш витратний - зберігати у природному стані наявні степові ділянки. Затрат ніяких, а вигоди різні та мають довгостроковий ефект. Степ не треба садити, поливати, вносити добрива, витрачати сотні літрів паливно-мастильних матеріалів. Це - природня екосистема, яка без втручання людини добре адаптується до змін клімату. При нульових витратах маємо добрі сінокоси, лікарські та медоносні трави, природні "вулики" різноманітних комах-запилювачів, місця відпочинку. Степи - схованки для багатьох тварин".
До речі, самі фермери стають жертвами свого нераціонального ставлення до природних ресурсів. Запускаючи механізм використання всіх земель під "чорний пар", вони так само запускають механізми опустелювання та посилання глобальних змін клімату. У 2020 році стався гучний випадок, коли в Кілійському районі Одеської області скоїв самогубство фермер, який втратив через посуху 100% врожаю. Це був другий неврожайний рік, у чоловіка були великі борги.
Фермер втратив весь врожай та вкоротив собі життя, бо не міг розрахуватися з боргами
Дефіцит води провокує опустелювання
У світі є чимало інших прикладів людського впливу на екосистеми, які перетворювали зелені ландшафти на висохлу пустелю, з якої йде життя. Переважно, це пов'язано з дефіцитом води, який стається через нераціональне використання водних ресурсів, або намагання людини втрутитися в природні процеси.
Серед найбільш відомих прикладів, це ситуація з Аральським морем в Центральній Азії, яке колись було одним з найбільших озер світу, майже повністю висохло через переорієнтацію водних ресурсів на зрошення бавовняних полів за часів радянської окупації регіону. Втрата водного ресурсу призвела до опустелювання прилеглих територій, що вплинуло на життя мільйонів людей. За даними ООН, площа Аральського моря скоротилася на 90% з 1960 року.
Лише 30 років тому Аральське море було четвертою за величиною внутрішньою водною масою планети, де процвітала рибальська торгівля і відпочиваючі стікалися до курортних міст. Тепер, вперше за 600 років, море майже висохло, залишивши флот гігантських іржавих кораблів як свідчення минулого. Воно простягалося на Узбекистан і Казахстан, які зараз розсіюють його пилові залишки.
Сахель, регіон в Африці, — це перехідна зона між пустелею Сахара на півночі і більш родючими саванами на півдні. Це один з найбільш вразливих до кліматичних змін та антропогенних факторів регіонів світу. Простягається цей регіон через декілька країн, які в минулому були колоніями різних європейських держав. Малі, Нігер і Буркіна-Фасо були колоніями Франції, Нігерія була колонією Великобританії, а Судан – спільною колонією Великобританії та Єгипту. Мавританія також була французькою колонією, тоді як Еритрея і частково Чад перебували під італійським та французьким контролем відповідно.
Наступ пустелі у Сахелі, регіону в Африці між пустелею Сахара на півночі і більш родючими саванами на півдні
Колоніальне минуле суттєво сприяло опустелюванню в регіоні Сахелю через впровадження монокультурного сільського господарства, яке виснажувало ґрунти, ігнорування традиційних методів землекористування, орієнтацію інфраструктури на експорт ресурсів, що призводило до дефіциту води, та соціально-економічні зміни, які порушили природну екологічну рівновагу. Інтенсивне використання земель для випасу худоби та недостатнє інвестування у збереження екосистем також сприяли деградації пасовищ і поширенню пустельних ландшафтів, що у сукупності призвело до довготривалих негативних наслідків для регіону.
Згідно зі звітом ООН, внаслідок зміни клімату та нераціонального використання водних ресурсів, Сахель втратив понад 270 тисяч квадратних кілометрів родючих земель за останні 50 років.
Деградація земель у Сахелі призводить до зниження врожайності та дефіциту їжі, через що у 2012 році понад 18 мільйонів людей постраждали від голоду. Це змушує сільське населення мігрувати в пошуках більш родючих земель або роботи, збільшуючи кількість "екологічних мігрантів" та створюючи напруження у містах. Дефіцит води і родючих земель також викликає конфлікти між землеробами та скотарями, які можуть переростати у збройні зіткнення. До речі, бідність та екологічні проблеми штовхають регіон в союзники з росією.
Для того, щоб зупинити цей наступ, планують реалізувати проєкт "Велика зелена стіна", який охоплює створення 15-кілометрової смуги лісів вздовж пояса Сахеля протягом 7775 кілометрів. З метою реалізації плану висадження було обрано 37 видів місцевих рослин, пристосованих до посушливого клімату. Програма передбачає активну співпрацю з місцевим населенням, зокрема навчання землеробів сівозміни та утримання стад у відведених для них загонах.
У ініціативи Великої Зеленої стіни навіть є власний фільм для посилення уваги до проблеми та проекту
Проект "Велика зелена стіна" фінансується різними джерелами, включаючи африканські та міжнародні донорські організації, міжнародні фінансові установи, уряди країн-учасниць, а також приватний сектор через корпоративні та соціально відповідальні ініціативи. Головними джерелами фінансування є державні бюджети країн, що прилегають до Сахелю, міжнародні організації, такі як Європейський союз, Світовий банк, Африканський банк розвитку, а також різноманітні фонди та благодійні організації, що працюють у сфері збереження природи та розвитку.
Проте розвиток проекту йде повільно та неефективно. За 16 років лише 4% запланованої лісосмуги було висаджено, і проект ще не завершено навіть на 15%. Виділені Європою кошти не завжди досягають мети через корупцію та недостатню підтримку серед населення. 80% висаджених дерев загинули. Багато рослин померло через недбалість та відсутність уваги з боку працівників, інші були знищені худобою. Деякі місцеві жителі, не думаючи про наслідки для майбутніх поколінь, наміренно знищують молоді дерева для отримання деревини та палива.
"Опустелювання означає зубожіння, брак їжі та спрагу", – влучно зазначила Деніз Атач, генеральна директорка Турецького Фонду боротьби з ерозією ґрунтів, відновлення лісів і захисту природних середовищ існування, в інтерв'ю з агентством Anadolu з нагоди Всесвітнього дня боротьби з опустелюванням і посухою. Опустелювання впливає на життя приблизно 2 мільярдів людей у всьому світі та перетворює людей на «екологічних мігрантів»".
Посухи можуть знижувати рівень води в ґрунті та річках, що призводить до зменшення родючості ґрунтів та зруйнування сільськогосподарських угідь. Збільшення температур сприяє випаруванню води з ґрунту, що також може призводити до деградації ґрунтів та зменшення врожайності. Зміни клімату впливають на розподіл і доступність води, що має велике значення для розвитку рослин та екосистем. Ці фактори разом можуть призвести до збільшення ризику опустелювання в посушливих регіонах і загалом погіршити стан природних ресурсів.
Власне, цьогорічні фото обмілілого Дністра, до цього у 2022 році були фото обмілілого Дунаю, який показав рештки 20 німецьких кораблів часів Другої світової війни — це все погані знаки. Минулого року сталася найсильніша посуха в Європі за останні роки. Саме це призвело до того, що могутня річка Дунай знизилася до одного з найнижчих рівнів майже за століття.
Дністер змілів настільки, що його можна перейти в деяких місцях мало не пішки
В Україні було 6,5 млн га боліт, станом на 1988 рік осушили 3,1 млн га! Тепер ми виправдовуємось, що води не стало через зміну клімату. Якби не осушили стільки боліт, не спрямили русла річок, не було б такої катастрофічної ситуації з річками і з водою.
Низький рівень води на Дунаї дозволив виявити затонулі німецькі кораблі часів Другої світової війни
Навіть до війни Україна вже мала проблеми з водними ресурсами. За прогнозами Інституту водних проблем і меліорації, вже до 2050 року Україні доведеться імпортувати питну воду. Національна Гідрометслужба повідомляла, що концентрація токсичних сполук в українських річках в 30-40 разів перевищує гранично допустимі норми.
Як війна впливає на опустелення України
Війна рф в Україні – це перший за останні 20 років міжнародний конфлікт із такою значною та непоправною шкодою довкіллю. І вона значно підсилює ті екологічні проблеми, які накопичилися в країні: це брак екологічної свідомості та знань, спадок періоду радянської окупації, споживацьке ставлення до природних ресурсів з боку українців.
Екологи попереджають, що рани, які російська армія завдає лісам, степам і водоймам України, залишаться на десятиліття, а спадок війни нестиме загрозу й після того, як гармати стихнуть.
За даними ООН, Україна – одна з найбільш замінованих країн світу. Понад 80 тисяч квадратних кілометрів території України потребують очистки від мін та вибухонебезпечних залишків.
Якщо говорити тільки про Дністер, то в результаті атак на енергетичну інфраструктуру України були пошкоджені об’єкти, що керують водами Дністровського водосховища – одного з ключових водних ресурсів України, які використовуються переважно для виробництва електроенергії. Це спричинило значні коливання рівня води, що суттєво пошкоджує екосистему цього водосховища, призводить до оміління річки.
Осушення природних місць нересту, втрата ікри та мальків, а також зниження кормової бази стали серйозними проблемами для аборигенної іхтіофауни Дністра. Ці проблеми загрожують великій кількості видів риб. Про це говорили під час круглого стілу, в якому взяли участь представники Держрибагентства, Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецького рибоохоронного патруля, ПрАТ "Укргідроенерго", а також наукові та науково-педагогічні установи.
Навіть дощ не змінив ситуацію, повідомили в Національному природному парку "Хотинський": "Нещодавні сильні дощі спричинили паводок, завдяки якому вода тимчасово піднялася приблизно на 1 метр, але за кілька днів знову впала і знаходиться приблизно на такому ж рівні, як і місяць тому. Оголене дно активно заростає болотною рослинністю".
Насамперед нестачу відчували східні та південні регіони, що лежать у басейні Сіверського Дінця, Південного Бугу, у Приазов'ї та Криму.
Україна, розташована у помірному кліматичному поясі, традиційно не вважалася зоною ризику щодо опустелювання. Проте, аналіз індексу посушливості на карті показує, що загроза опустелювання може виявитися більш присутньою, ніж було припущено раніше. Особливо це стосується південно-східних регіонів, де активні бойові дії під час російського вторгнення у 2022 році припадають на найпосушливіші території з найродючішими ґрунтами, відомими як зона чорноземів. Ці землі вже були вразливими до змін клімату через обмежені опади, а тепер також стикаються з втратою родючості через воєнні дії.
На жаль, військові конфлікти не єдиний антропогенний фактор, що прискорює процеси опустелювання на півдні та сході України. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ще до війни потребувалося відновлення шести мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь, особливо на півдні країни. Це викликано розширенням сільськогосподарських земель при вже високій окультуреності ґрунтів (56,8% території країни).
Проте за умови ретельного планування заходів щодо відновлення ґрунтів можна змінити цю ситуацію і призупинити процес опустелювання.
Джерело: "Ґрунтові метаморфози: Українське дослідження впливу війни на ґрунти", Валерія Колодежна, опубліковано 28 квітня 2023 року.
Рисунок. 3 Посушливі території за індексом аридності. Джерело: Carbon Brief.
Окупанти знищили Каховське водосховище, а внаслідок війни на півдні України майже повністю зруйновано лісосмуги, що служили бар'єрам проти пилових бур. Експерти попереджають про можливість знову почати утворюватися такі небезпечні явища на території України.
Кандидат географічних наук, керівник відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Віра Балабух наголошує, що пилові бурі загрожують не лише з Сахари та Каспію, але й можуть виникати на території самої України. Вона зауважує, що такі явища вже спостерігалися в минулому і можуть повторюватися, особливо весною.
"Втрата лісосмуг та Каховського водосховища, яке було важливим джерелом вологи для регіону, створює додаткові ризики для утворення пилових бур на території України", - попереджає Віра Балабух.
Експерт наголошує, що міліораційні заходи та висадка лісосмуг раніше успішно захищали регіон від цих небезпечних явищ. Однак через війну ці заходи втратили свою ефективність, що підвищує ймовірність пилових бур в Україні в найближчі роки.
Таким чином, за умови невідкладних заходів з відновлення лісів та природних бар'єрів можна спробувати зменшити наслідки цих природних катаклізмів на території України.
Водночас, зазначає еколог Олексій Василюк, на території колишнього Каховського водосховища спостерігається цікавий приклад природного відновлення після демонтажу греблі. Цей процес включає відновлення біорізноманіття, зміни в гідрологічному режимі та відновлення ландшафтної структури. Що найважливіше, колишнє водосховище, яке раніше символізувало індустріалізацію та людський вплив, тепер перетворюється на природну зону з власними екосистемними процесами.
На місці Каховського водосховища повстав Великий Луг
Демонтаж греблі призвів до підняття рівня грунтових вод, що сприяє відновленню вологих зон і відновленню флори та фауни, характерних для дельтових річкових систем. Дослідження показали, що природа стрімко відновлюється, і це не дивно, адже в минулому на тій території кожного року було водопілля. Тепер експерти зауважують позитивні зміни у місцевій біорізноманітності, що є підтвердженням успішного природного відновлення.
"Дійсно, природа стрімко відновлюється, і це не дивно, адже в минулому на тій території кожного року було водопілля".
Чим менше людина втручається в природні процеси, тим краще для екології, відповідно, й для людини.
Фауна
Майстри
Екологія